2.2. Проблеми та перспективи лiзингової дiяльностi в Українi

Ринок лiзингу в Українi формується досить динамiчно, це передує саме тим що вiн має свої певнi прерогативи (основнi засоби розвитку та стабiлiзацiї ринкової економiки), що являє собою систему певних вiдносин, що мають свiй статок як з боку лiзингодавця (лiзингових компанiй) так iз боку пiдприємств, установ органiзацiй (лiзингоодержувачi) якi здiйснюють як виробничу дiяльнiсть, дiяльнiсть по наданню послуг.

Але є також i iншi питання, якi стосуються вирiшення для нормального функцiонування лiзингової системи, а саме це є:

• неврегульованiсть подiбних суперечностей у законодавствi створює перешкоди для подальшого поширення лiзингових операцiй та знецiнює переваги лiзингу перед iншими формами залучення позикового капiталу для iнвестування його в основний капiтал;

• невирiшенiсть щодо питань нарахування амортизацiї, оскiльки пiдприємства самi можуть встановлювати строк корисної дiї, в результатi чого ускладнюється визнання лiзингу оперативним чи фiнансовим, також визначення залишкової вартостi об’єкта [1, с.96].

Однiєю з головних перешкод на шляху розвитку лiзингу в Українi дiї й психологiчний аспект. Через брак достовiрної iнформацiї, лiзинговi компанiї сприймаються багатьма пiдприємствами як посередницькi структури, якi лише займаються операцiями з кредитування, отримуючи при цьому свою частину прибутку. Лiзингова галузь потребує стандартiв подання iнформацiї в статистичнi органи. На сучасному етапi Держкомстат України не розробив форми звiтностi, за якою можна було б оцiнити стан ринку лiзингових послуг, а тому на державному рiвнi не достатньо iнформацiї про дану галузь, яка перебуває на стадiї становлення в Українi, а, отже, потребує особливого контролю.

Основною проблемою, яка перешкоджає розвитку лiзингових вiдносин в Українi є недостатньо розвинутий сектор малих та середнiх пiдприємств, насамперед через ускладнений доступ до фiнансування.

Тому активне впровадження лiзингових операцiй в конкретну галузь сприятиме оновленню основних фондiв завдяки збiльшення доступу пiдприємств до зовнiшнiх джерел фiнансування iнвестицiй, i розвитку малого та середнього бiзнесу завдяки бiльшiй доступностi лiзингових операцiй порiвняно з iншими iнструментами запозичень. Окрiм того, подальший розвиток лiзингу стимулюватиме пiдвищення ефективностi кредитної полiтики банкiв у результатi створення саме конкурентного середовища мiж джерелами фiнансування та розвиток органiзованого вторинного ринку.

Отже, основним фактором, що впливатиме на становлення та розвиток лiзингових вiдносин є становлення заходiв щодо заохочення iнвесторiв у лiзингову галузь, бо без збiльшення фiнансування лiзингових компанiй iншими кредиторами – банками, страховими компанiями, iнвестицiйними фондами, виробниками обладнання, лiзинговi компанiї не спроможнi фiнансувати великi за розмiром лiзинговi угоди та велику кiлькiсть лiзингоодержувачiв.

Станом на 01.01.2010 року кiлькiсть лiзингових компанiй становить 188. Бiльшiсть iз них працюють з великими пiдприємствами (50%). Варто звернути увагу на падiння загальної вартостi лiзингових договорiв. Загальна вартiсть лiзингових угод, якi були укладенi у 2009 роцi, становила 2,47 мiльярда гривень. Що на сiмдесят п'ять вiдсоткiв менше вiд аналогiчного показника 2008, у той час як у 2007 вартiсть становила 16.88 млрд.грн. Це падiння виявилося одним з найбiльших в Європi. Головною перепоною, яка стоїть на завадi становленню та вiдновленню розвитку, учасники ринку називають недосконалiсть законодавчої бази.

За їхнiми словами, лiзинговi компанiї перебувають у дискримiнацiйних умовах, якщо порiвняти з тим же банкiвським сектором. Зокрема, змушенi сплачувати податки та комiсiйнi за отриманими кредитними вiдсотками, вiдраховувати вищий збiр до пенсiйного Фонду. Врегулювання потребують i цивiльно-правовi вiдносини. Велику надiю лiзингодавцi покладають на змiни до профiльного законодавства.

Щодо поточного, 2010 року, то в областi лiзингової дiяльностi спостерiгаються позитивнi тенденцiї. Загальна вартiсть дiючих угод станом на кiнець 1 кварталу 2010 р. збiльшилася на 0,4 млрд. грн. (1,4%) i склала 28,6 млрд. грн.

Зменшення обсягiв нових угод вже не є таким критичним, як у попереднiй перiод. Якщо в 2009 р. вiн становив 75% (один з найгiрших показникiв у Європi), то у звiтному перiодi - 15%. Аналiз першого кварталу свiдчить про те, що ринок починає оживати. У той же час його вiдновленню та стабiлiзацiї заважають законодавчi неузгодженостi, податкова дискримiнацiя та проблеми виконання судових рiшень (виконавчих написiв).