Білет № 4

1. Легенди, перекази, притчі, їх особливості. Проаналізувати 3-4 твори ( за вибором).

Леге́нда (лат. legenda — те, що слід прочитати) — жанр літератури і фольклору. Малосюжетна фантастична оповідь міфологічного, апокрифічного чи історико-героїчного змісту з обов'язковою спрямованістю на вірогідність зображуваних подій та специфікою побудови сюжету на основі своєрідних композиційних прийомів (метаморфози, антропоморфізації предметів, явищ природи тощо). Легенди починаються з викладу змісту і закінчуються висновком, повчальним підсумком. Їх сюжети переважно одно- або малоепізодні. Композиційна і сюжетна неусталеність легенд, вільна форма зумовлюють часту імпровізацію оповіді, контамінацію епізодів і мотивів. Теми, сюжети і персонажі легенди — розмаїті.

Особливість притчі полягає у її генетичній спорідненості з писемною літературою, звідки вона була запозичена усною народною традицією. Звідси — паралельне існування народних та авторських притч, які перегукуються образно-тематично, а також будуються за спільними законами.

Притча — це жанр алегорично-дидактичної оповіді, що за змістом тяжіє до глибокої мудрості релігійно-філософського плану. її фабула підпорядкована єдиній ідеї, а відтак дидактичній меті твору. Алегоричністю цей жанр дещо наближений до байки, але, на відміну від байки, тут важлива стислість і влучність викладу, допускається навіть відсутність розгорнутої сюжетної дії. В основі притчевої оповіді лежить порівняння, наповнене особливим символічним значенням. Притча, на відміну від байки, не спрямована на висміювання чи сатиричне зображення явища.

перекази – це народні оповідання про історичні події й особи. Деякі перекази дають пояснення місцевих назв.

Як Ангел розмалював Щиглика. Легенда

Коли Господь творив світ, то подбав і про те, щоб на ньому були пташки. Кожному пташкові дав ніжки, щоб ходив, крила, щоб літав, дзьобика, щоб їв, і горлянку, щоб співав. А тоді покликав ангелика, дав йому кошик з порожніми черепашками, до кожної налив іншої фарби і сказав: — Помалюй їм пір’я! От і став ангелик малювати пташків. Перший підійшов до ангелика голуб. Ангелик помалював йому шийку на біло, а крила на попелясто. Канарик став жовтий, мов цитрина, горобчик сірий з темними смужками, синиця — синя з темним фартухом на грудях. І так ангелик розмалював пташків, кожного по-різному. Ще тільки один щиглик залишився не помальований, бо стояв позаду інших і не міг протиснутись наперед. Коли ж і він урешті опинився перед ангеликом, той сказав стурбовано: — Ой, у мене вже не стало фарб! Усі черепашки порожні... Заплакав сердешний щиглик, що не буде мати такої гарної кольорової одежі, як його побратими. Але добрий ангелик заспокоїв його. — Не журись! У кожній черепашці ще залишилася дрібка фарби. Я виберу їх дочиста пензликом і помалюю твоє пір’ячко. І так ангелик помалював щиглика трішки на червоно, трішки на синьо, трішки на зелено, трішки на чорно узявши з кожної черепашки по остан ній краплині фарби. І став щиглик най строкатішим із усіх пташків. Він дужі гордився своїм різноперим одягом і за щебетав — подякував ангеликові за те що зробив його таким гарним. 

Аналіз:

Дана легенда хоч має незвичайний характер, та все ж є повчальною для дітей, а особливо молодшого шкільного віку. Із неї діти дізнаються про творення світу Богом, про те, чому ж пташечки мають різне забарвлення та про те, що ніколи не потрібно хвилюватися через дрібниці у житті, або нестачу чогось все буде та не разом, потрібно тільки почекати.