Порядок виконання роботи:

1. Наповніть капілярний віскозиметр, що складається з скляного мірного циліндра з краником, з’єднаним з капіляром, еталонною рідиною − водою − до заданого рівня h_0..

2. Тричі виміряти час витікання t₀ еталонної рідини з капіляра від рівня h₀ до іншого заданого рівня h.

3. Звільнити віскозиметр від води, наповнити його досліджуваною рідиною до того ж рівня h₀ і виміряти час t витікання рідини до рівня h. Повторити процедуру вимірювання ще двічі.

4. Виміряйте радіус R та довжину капіляра l.

5. Виміряйте діаметр циліндричного резервуара віскозиметра та обчисліть площу його поперечного перерізу S.

6. Обчисліть коефіцієнт в’язкості води за формулою (6) та знайдіть середнє його значення за трьома вимірами. Порівняйте одержаний результат з табличним значенням η₀ = 1,05·10^-3 кг/(м·с).

7. За допомогою терезів та мірного циліндра визначте густину досліджуваної рідини ρ.

8. Обчисліть за формулою (6) коефіцієнт в’язкості досліджуваної рідини і знайдіть середнє його значення за трьома вимірами.

9. Знайдіть коефіцієнт в’язкості η´ досліджуваної рідини за формулою (7), використовуючи табличне значення коефіцієнта в’язкості η₀ еталонної рідини та її густини ρ₀.

10. Порівняйте одержані результати і зробіть висновок про надійність прямого і непрямого методів вимірювання коефіцієнта в’язкості.

Дані вимірювань та розрахунків внести в таблицю: №

R

l

S

h0

h

ρ0

ρ

t0

η0

t

η

Δη

η´

Δη´

Середні значення:

№3. ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗЧИНІВ ЗА ДОПОМОГОЮ РЕФРАКТОМЕТРА

Прилади та обладнання: рефрактометр, розчини цукру у воді невідомої концентрації, піпетка, фільтрувальний папір, таблиця для визначення концентрації цукру за показником заломлення розчину.

Мета роботи: засвоїти один із методів визначення концентрації розчинів.

Коротка теорія і метод вимірювань

При переході променя світла із одного середовища в інше справедливий закон заломлення світла: відношення синуса кута падіння до синуса кута заломлення є величина стала для двох даних середовищ і називається показником заломлення другого середовища відносно першого:

n₂₁ = sinа / sinβ (1)

Відносний показник заломлення n₂₁ може бути виражений через абсолютні показники заломлення п₂ та п₁, які визначають заломлення світла в даному середовищі відносно вакууму:

n₂₁ = п₂ / п₁ (2)

Показники заломлення n₂₁, п₂, п₁ зв’язані з швидкостями світла у вакуумі (с) та в даних середовищах (v₂ та v₁):

n₂₁ = v₂ / v₁; п₂= с / V₂; п₁ = с / V₁ (3)

Показник заломлення п є важливою характеристикою рідини, пов'язаною з хімічною структурою її молекул і концентрацією досліджуваного розчину.

Для швидкого і зручного визначення показника заломлення рідин і для визначення концентрації розчинів за їх показником заломлення використовуються спеціальні прилади - рефрактометри. Принцип дії одного із типів рефрактометрів базується на явищі повного внутрішнього відбивання, яке має місце при переході світла із середовища оптично більш густого (з більшим абсолютним показником заломлення) в середовище оптично менш густе (з меншим абсолютним показником заломлення) – п₁ > п₂.

При використанні формули (1) і співвідношень (2) та (3) для цього випадку n₂₁ < 1, а тому кут заломлення β більший за кут падіння α. При малих кутах падіння (промінь 1 на рис.1.) на межі двох середовищ формуються два промені - заломлений 1^’ і відбитий І”. При збільшенні кута падіння завжди знайдеться такий кут падіння (промінь 2), при якому заломлений промінь 2' ковзає по межі розділу середовищ. При збільшенні кута падіння (промінь 3) заломленого променя 3' взагалі немає, а інтенсивність відбитого променя (промінь З") дорівнює інтенсивності падаючого променя - виникає повне внутрішнє відбиття. Промінь 2 і відповідний йому кут падіння α_гр визначають межу між звичайним ходом променя (із виникненням заломленого і відбитого променів) і повним внутрішнім відбиванням – вони так і називаються граничним променем і граничним кутом повного внутрішнього відбивання. При відомому показнику заломлення n₂₁ з формули (1) можна обчислити α_гр , якщо в (1) підставити β=90°. Тоді:

sin α_гр = n₂₁ (4)

При пропусканні променя із другого середовища в перше можна застосувати принцип зворотності променів: променю з кутом падіння 90° відповідає в більш густому середовищі заломлений промінь з кутом заломлення, що дорівнює α_гр.

Основними частинами рефрактометра є дві призми (рис.1), виготовлені з скла флінтглас з великим показником заломлення п = 1,72. Між призмами вводять 2-3 краплі досліджуваної рідини, яка розпливається в тонкий шар при з'єднанні призм.

Рис 1. Рефрактометр

Пучок світлових променів від дзеркальця, пройшовши через грань В'С' освітлювальної призми, падає на грань А'В' , що торкається рідини. Грань А'В' - матова, тому вона розсіює світло в рідині за всіма напрямками, і промені падають на грань АВ вимірювальної призми АВС під різними кутами.

Найбільший можливий кут падіння цих променів не перевершує 90°, а тому всередині призми АВС не може бути променів з кутами заломлення більше, ніж граничний кут α´, а на виході із призми немає променів з кутами заломлення більше, ніж а". При розгляданні грані під кутом а > а" вона темна, а при а < а" світла.

Підбираючи положення окуляра, при якому частину грані АС видно під кутом а > а", а другу - під кутом а < а", одержуємо границю світла і тіні в центрі поля зору. Для цього треба повертати трубу на певний кут по секторній шкалі, на якій нанесені значення показника заломлення.

Для зручності відліку за цією шкалою над нею розміщений окуляр-лупа.

Промені, що пройшли в трубу через об'єктив за допомогою дзеркальця, спрямовуються вздовж осі зорової труби в око спостерігача. Для променів із різною довжиною хвилі показники заломлення різні, тому границя світла і тіні різнокольорові.

Для одержання різкої границі світла і тіні в нижній частині зорової труби встановлена призма прямого зору /компенсатор/, з'єднана з накотним кільцем і гвинтом.

Рефрактометри цього типу можуть мати різні конструктивні виконання, але принцип їх дії має одну і ту ж основу.