7. Поняття та характеристика конституційно-правових інститутів.

Однією із системоутворюючих, кваліфікаційних ознак конституційного права є інститут конституційної (державно-правової) відповідальності.

Особливістю конституційної відповідальності є й те, що вона буває двох видів:

ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле;

позитивною: це відповідальна поведінка, відповідальне ставлення особи (органу) до своїх обов'язків, належне виконання своїх обов'язків, підзвітність, юридична компетентність.

Ретроспективна відповідальність настає лише тоді, коли для цього є нормативна основа, тобто пряма вказівка в законі. Фактичною підставою відповідальності в ретроспективному плані є вчинення правопорушення.

Об'єктом правопорушення, за конституційним правом, є ті відносини, які регламентуються нормами цієї галузі права. Сутність даних відносин полягає в тому, що це - найбільш важливі, фундаментальні відносини, в основі яких лежать ідеї і практика повновладдя народу України, Ось чому об'єктом правопорушень можуть бути владовідносини у сфері реалізації прав і свобод громадян, видання актів державних органів, виборчих прав громадян тощо.

Інститут права - це сукупність норм права, які регулюють певне коло однорідних, однопорядкових суспільних відносин і утворюють однорідну групу. Це повною мірою стосується і конституційно-правового інституту, норми якого відзначаються певною автономією, об'єднуються на основі певних принципів і методів, відзначаються відносною самостійністю правового регулювання. Розрізняють галузеві і міжгалузеві правові інститути.

Так, галузевими конституційними інститутами є:

- інститут представницьких органів,

- інститут громадянства,

- інститут територіального устрою,

- інститут місцевого самоврядування тощо.

Інститут особи в конституційному праві

У ст. З Конституції України сказано, що людина є "найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави".

Істотним надбанням нової Конституції є передбачені нею нормативно-правові і організаційні гарантії. Гарантами прав і свобод за Конституцією є насамперед Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, суди.

2.1 Інститут прав і свобод людини

Основними принципами конституційно-правового інституту прав і свобод людини є:

1. Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права;

Україна, як повноправний член світової співдружності,, визнає і гарантує права й свободи особи, притаманні цивілізованому суспільству. 

2. Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини та належність їх їй від народження (ст.21 Конституції України).

Цей принцип означає, що всі люди визнаються вільними, що вони володіють правами й свободами від народження;

3. Принцип рівноправності прав і свобод осіб (ст.24 Конституції України).

Цей принцип означає, що здійснення прав та свобод людини й громадянина не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Він проголошує рівність усіх перед законом і судом (ч. З ст.8 Конституції України),

Права й свободи людини та громадянина визнаються за всіма однаково., незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, місця проживання, ставлення до релігії тощо (ч. З ст.24 Конституції України).

Рівність прав і свобод людини й громадянина проголошується Конституцією України безпосередньо діючою, ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає за свою діяльність (ч.2 ст, 3 Конституції України);

4. Принцип єдності прав та обов'язків людини і громадянина (ст, 23 Конституції України) полягає у тому, що не повинно бути прав без обов'язків, як не повинно бути і обов'язків без прав. Лише в процесі реалізації обов'язків здійснюються і права? які їм відповідають. У свою чергу, здійснення прав породжує ті чи інші обов'язки. Так, згідно зі ст.51 Конституції України, кожен із подружжя має рівні права й обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Ст.13 Конституції України проголошує, що кожний громадянин має право відповідно до закону користуватися об'єктами права власності народу, а ст.66 Основного Закону передбачає, що кожний зобов'язаний не завдавати шкоди природі;

5. Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина полягає в тому, що, по-перше, конституційні права і свободи гарантуються державою й не можуть бути скасовані і, по-друге, при прийнятті нових законів або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Інститут громадянства України

громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках

нститут влади

Конституційно-правові норми більшості держав світу свідчать, що структура конституційного інституту державної влади в його розгорнутому вигляді складається, звичайно, з положень, які об'єднують такі групи конституційних норм:

про джерело і засоби закріплення влади та її соціальних носіїв (у переважній більшості конституцій - народ);

про характер державної влади (залежно від форми державного режиму - демократична або авторитарна);

про мету та принципові напрями державної влади;

про загальні конституційні засади розподілу та структури державної влади (принцип розподілу влади у більшості країн світу, або єдність влади в органах типу рад);

про систему органів, які здійснюють державну владу, їх компетенцію, функції, форми і методи діяльності.

Демократичні інститути місцевого самоврядування

Конституція України закріплює систему місцевого самоврядування, в якій роль системоформуючого фактору і базового елементу відіграє територіальна громада, що складається шляхом природнього розселення громадян України та інших фізичних осіб в населених пунктах. Таке розселення людей відбувається шляхом реалізації громадянами права на свободу пересування і вільного вибору місця проживання, що гарантується ст.33 чинної Конституції.