
- •Поняття, предмет і метод правового регулювання конституційного права України як галузі права.
- •Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні. Закон України “Про правовий статус іноземців”.
- •Поняття та стадії законодавчого процесу. Особливості прийняття конституційних та органічних законів.
- •Система галузі конституційного права України. Принципи конституційного права та їх характеристика
- •Правовий статус біженців в Україні. Інститут притулку.
- •Місце та роль Президента України в механізмі державної влади
- •Поняття та характеристика конституційно-правових інститутів.
- •8. Поняття, природа та класифікація конституційних прав та свобод людини і громадянина.
- •9. Порядок обрання Президента України.
- •10. Конституційно-правові норми, їх види, структура, зміст і специфіка.
- •11. Конституційні гарантії захисту та практичного здійснення прав та свобод людини і громадянина
- •12. Повноваження Президента України. Акти Президента України.
- •13. Поняття та специфіка конституційно-правових відносин. Підстави виникнення, зміни і припинення конституційно-правових відносин
- •14. Громадянські (особисті) права і свободи людини та їх характеристика
- •15. Конституційне регулювання питань припинення повноважень Президента України. Імпічмент і порядок його здійснення..
Правовий статус біженців в Україні. Інститут притулку.
Під терміном "біженець" слід розуміти іноземця (або особу без громадянства), який внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної належності, ставлення до релігії або громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань вимушений покинути територію держави, громадянином якої він є (або на території якої він постійно проживає), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок вказаних побоювань.
Процедура надання такого статусу досить складна. Відповідно до ст. 10 Закону України "Про біженців" статус біженця не надається особі: за якою компетентними органами влади держави, де вона проживає, визнаються і забезпечуються права і обов'язки, пов'язані з громадянством цієї держави; щодо якої встановлено, що вона вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено в міжнародному праві; яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття на її територію; яка до прибуття в Україну перебувала в державі, де вона могла у встановленому порядку отримати притулок чи оформити статус біженця.
Юридично інститут притулку фіксується так: “Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом” (частина друга статті 26 Конституції України); “Президент України приймає рішення про надання притулку в Україні” (пункт 26 частини першої статті 106 Конституції України). Згідно з Конституцією України, тільки Президент України приймає рішення у вигляді указу про надання притулку, який не потребує контрасигнації, тобто закріплення підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання. Реалізація цієї матеріальної норми має здійснюватися за допомогою процесуального положення.
Притулок — особливий правовий інститут, який має складний, комплексний характер, пов’язаний зі співвідношенням міжнародного і національного права в його юридичній регламентації. Його можна визначити як сукупність правових норм, які регулюють суверенне право держави допускати на територію, давати дозвіл на перебування іноземця або особи без громадянства, що переслідується за політичними, етнічними, релігійними чи іншими мотивами (з обмеженнями, які випливають з міжнародного права), при гарантії відмови від видачі та вислання до тієї країни, де їм може загрожувати небезпека, забезпечувати користування тими самими правами й свободами, а також виконання тих самих обов’язків, які мають громадяни держави, за винятками, встановленими конституцією, законами, міжнародними договорами, судовою практикою тощо.
Сукупність правових норм, які регулюють однорідні суспільні відносини у питаннях притулку, становить законодавство України про притулок.
Місце та роль Президента України в механізмі державної влади
Конституція України передбачає систему гарантій, мета яких -виключити можливість узурпації всієї повноти влади Президентом України, перетворення його в авторитарного правителя. До них \ можна віднести:
1) обмеження терміну повноважень Президента України п'ятирічним строком (ч. 1 ст. 103);
2) його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103);
3) заборона мати Президентові України інший представницький мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян (ч. 4 ст. 103);
3) заборона займати пост Президента України однією й тією ж самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);
4) можливість усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст. 111);
5) можливість визнання Конституційним Судом України актів Президента неконституційними, через що вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.
Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності (ст. 105 Конституції України). Це означає, що до усунення Президента з поста проти нього не можна порушити кримінальної справи, його не можна арештувати тощо
За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону.
Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.