Етика, норми та професійна придатність

Етичні норми перекладача удосконалювались протягом ХХ ст.. Як стверджують сучасні дослідники, соціальний статус перекладача достатньо високий.

Професійна етика перекладачу необхідна. Вона складається із моральних принципів, норм професійної поведінки, знання перекладачем свого правового статусу, ознайомлення із технічним забезпеченням перекладу.

Моральні принципи перекладача визначають, що можна, а що не можна робити перекладачу. Завдання це не таке просте, як здається на перший погляд. І хоч думки щодо того, що є аморальним в перекладі, різняться, але все ж таки можна визначити основні моменти етичних норм перекладача.

Відомо, що при усному послідовному перекладі перекладач може передати до 80% інформації вихідного тексту. Але при недотриманні перекладацької етики переклад можна звести до повного блокування інформації.

Перекладач, в першу чергу, повинен бути вихованою людиною, а це означає, що він має поважати інших як себе самого. Не можна говорити в присутності іншої людини «він». Коректний переклад не припускає зміни особи займенника, тобто заміни однієї граматичної форми іншою. Неприпустимим є також використання розмовного тону для певного кола осіб – це неповага для інших.

Робота усного перекладача, як і володіння мовленням, взагалі пов’язана з надійністю функціонування організму. Перекладач повинен володіти основними прийомами автотренінгу і самонастроювання, володіти технічними прийомами усного перекладу та дотримуватись професійної етики.

Професійна етика диктує і реакцію на особистісні, індивідуальні особливості оратора. Адже мова його може бути далекою від норми і може допускати різні відхилення:

1) розмовляти на діалекті (територіальні відхилення)

2) у мовленні наявні окремі риси місцевого інваріанта норми

3) може вживати слова-паразити («ну..», «так би мовити..», «як то кажуть..»)

4) можуть бути індивідуальні дефекти мовлення (можливість заїкання…)

5) може розмовляти ламаною мовою («суржиком»)

У всіх цих випадках перекладач не повинен виявляти своєї реакції. А для цього він повинен підготуватися заздалегідь.

Територіальні відхилення замінюються при перекладі моделлю літературною нормою мови перекладу.

Перекладач, жива людина, і може щось не знати, чи не розуміти. В такому випадку він повинен сигналізувати про свою недостатню компетентність, фактах нерозуміння чогось.

Більшість морально-етичних принципів актуальні і для письмового перекладу. Письмовий перекладач зобов’язаний передати весь склад письмового тексту (заголовок, титули автора, посилання тощо). Слова та фрагменти тексту на інших мовах, окрім того з якого перекладають, переносяться в текст перекладу без змін. Не перекладається Summary в сучасному науковому тексті. В тексті перекладу позначаються сторінки вихідного тексту, щоб користувач легко орієнтувався. Скорочення по можливості слід розшифрувати і в тексті-перекладі передаються як в скороченому, так і в повному вигляді. На кінцевому етапі перекладач перевіряє повноту складу тексту, оскільки навіть досвідчений перекладач може припуститись помилок. Дотримання цих правил свідчить про коректне відношення перекладача до замовника.

Слід також зазначити, що в окремих випадках (військове відомство, суд) перекладач повинен зберігати таємницю інформації чи слідства. Це стосується і конфіденціальних перекладів, оскільки розголошування їх змісту може торкнутись недоторканності особистості клієнтів, які знаходяться під захистом конституції.

Отже, перекладач:

- зобов’язаний турбуватися про своє здоров’я, бо від нього залежить якість перекладу

- не має права реагувати на індивідуальні дефекти мовлення оратора і відтворювати їх, а орієнтуватися на усний варіант літературної норми перекладу

- про недостатню компетентність повинен негайно сигналізувати, а помічені за собою помилки виправляти, а не приховувати

- дотримуватись правил оформлення письмових перекладів, які забезпечують коректне відношення до замовника

- зберігати конфіденційність стосовно змісту тексту-перекладу і не розголошувати без потреби