Форми контролю:

Поточний -перевірка реферату.

Підсумковий - підсумкова контрольна робота, екзамен.

С амостійна робота №5 Тема: Підготовка до семінару: Методи класифікації та кодування економічної інформації. Штрихове кодування інформації

Мета: навчитися самостійно опрацьовувати літературу; підготувати доповідь до семінару по варіантам (варіант відповідає порядковому номеру у списку групи).

План:

1. Поняття економічної інформації

2. Роль інформації в комерційній діяльності

3. Класифікація економічної інформації

4. Основні вимоги до економічної інформації

5. Структура економічної інформації

6. Властивості економічної інформації

7. Класифікація як засіб формалізованого опису інформації

8. Кодування об'єктів класифікації

9. Штрихове кодування інформації

10. Призначення і структура класифікаторів

11. Моделювання елементів економічної інформації

Розподіл питань по варіантам

1 питання	2 питання	3 питання	4 питання	5 питання
Варіанти№ 1, 12, 23	Варіанти№ 2,13, 24	Варіанти№ 3,14, 25	Варіанти№ 4,15, 26	Варіанти№ 5,16, 27
6 питання	7 питання	8 питання	9 питання	10 питання	11 питання
Варіанти№ 6, 17, 28	Варіанти№ 7, 18, 29	Варіанти№ 8, 19, 30	Варіанти№ 9, 20	Варіанти№ 10, 21	Варіанти№ 11, 22

Література:

Основи інформаційних систем: Навч. посібник. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. / В. Ф. Ситник, Т. А. Писаревська, Н. В. Єрьоміна, О. С. Краєва; За ред. В. Ф. Ситника. — К.: КНЕУ, 2001. — 420 с.

Завдання:

Підготувати доповіді по своєму питанню. Для доповіді можна використовувати додаткову література та інтернет джерела. Доповідь можна офорити у вигляді презентації.

Матеріал для семінару

Роль інформації в комерційній діяльності

Щоб успішно орієнтувати виробництво на вимоги ринку, потрібно перш за все добре його знати. Інформаційний інструментарій комерційної діяльності – це, по суті, його буквар, який повинен бути освоєним кожним, хто взявся за цю справу.

Вивчення ринку – важлива функція комерційної діяльності, в результаті реалізації якої, підбираються потенційні покупці. Перша ступінь в цьому процесі – сегментація ринку, поділ його, що дозволяє модифікувати якісні характеристики товару у відповідності з запитами окремих груп потенційних споживачів, створює основу для вибору стратегії і дає можливість більш-менш точно визначити сумарний об’єм ринку. Сегментація дає конкретні аргументи для реклами і продажу товарів відповідної номенклатури, визначених споживчих властивостей.

У діяльності великих фірм, особливо в ТНК, що представляють собою комплекси великого числа повсякденно зв'язаних і взаємодіючих підприємств, розташованих у різних країнах, передача інформації є неодмінним і першорядним фактором нормального функціонування фірми. При цьому особливого значення набуває забезпечення оперативності й вірогідності відомостей.

Для багатьох фірм система внутріфірмової інформації вирішує завдання організації технологічного  процесу й носить виробничий характер. Це стосується насамперед процесів забезпечення підприємств кооперованою продукцією, що надходять зі спеціалізованих підприємств по внутріфірмових каналах. Тут інформація відіграє важливу роль у наданні відомостей для прийняття управлінських рішень і є одним з факторів, що забезпечують зниження витрат виробництва й підвищення його ефективності. Особливу роль грає прогнозування ринкових процесів.

Важливе значення має інформація про виникнення в ході виробництва  відхилень від планових показників, що вимагають прийняття оперативних рішень.

Істотну роль у прийнятті рішень грає науково-технічна інформація, що містить нові наукові знання, відомості про винаходи, технічних новинках своєї фірми й фірм-конкурентів. Це безупинно поповнюваний загальний фонд і потенціал знань і технічних рішень, практичне й своєчасне використання якого забезпечує фірмі високий рівень конкурентоспроможності.

Інформація є основою для підготовки відповідних доповідей, звітів, пропозицій для вироблення й прийняття управлінських рішень.

Зміст кожної конкретної інформації визначається потребам управлінських ланок і вироблюваних управлінських рішень. До інформації, пред'являються певні вимоги:

-стислість, чіткість формулювань;

-точність;

-вірогідність.

Особливу роль для фірм має зовнішня інформація, що надходить із зовнішнього середовища. Найчастіше такою інформацією є інформація про кон'юнктуру, що складається на ринку. Особливу важливість ця інформація здобуває  для фірм і підприємств, що збираються виходити на ринок. Ця інформація розв'язує таких важливих проблемы для фірм: що робити, у якому обсязі, і для кого буде випускатися продукція. Без рішення цих проблем, фірма приречена.

Інформація подібного роду може бути отримана куплена за певну суму в спеціалізованих компаній, що займаються збором інформації, у фірм-конкурентів, статистичних органів, крім того, може бути отримана із засобів масової інформації й інших джерел. Таким чином, інформація відіграє величезну роль і є невід'ємною частиною її функціонування.

Штрихове кодування.

Одною з найпоширеніших форм кодування є штрихове кодування.

Штриховий код - графічний об'єкт прямокутної форми, що складається з послідовності відрізків суцільних ліній різної товщини та комбінації цифр і представляє певну інформацію у вигляді, зручному для зчитування технічними засобами (сканерами)

Штрихове кодування базується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам'ятовується як послідовність нулів і одиниць, причому широкі смуги (темні чи світлі) означають 1, вузькі - 0. Інформація, що міститься в коді, може бути надрукована в явному вигляді під кодом (розшифрування). Відповідно до прийнятого порядку, виробник товару наносить на нього штриховий код, сформований з використанням даних про країну місцезнаходження виробника і коду виробника. Код виробника привласнюється регіональним відділенням міжнародної організації EAN International. Такий порядок реєстрації дозволяє виключити можливість появи двох різних товарів з однаковими кодами. Існує два способи штрих-кодування інформації: лінійний і двовимірний.

Лінійними (звичайними) називаються штрих-коди, які зчитуються в одному напрямі (по горизонталі). Найбільшпоширенілінійнікоди: EAN, UPC, Code39, Code128, Codabar, Interleaved 2 of 5. Ними можна закодувати невеликий обсяг інформації (20-30 символів; як правило, цифр).Найпоширеніші - цe 13 розрядний європейський код EAN-13 ( European Article Numbering ) і повністю сумісний з ним 13-розрядний код UPC, застосовуваний у США і Канаді.

Наведемо приклад лінійного штрих-коду:

Рис.4. Структура штрихового коду

Структура коду, як правило, розшифровується так: перші 3 цифри означають країну-виробника (див табл.2.1), наступні 4 цифри - код підприємства-виробника, далі 5 цифр - код продукту (див табл.2.1), а остання цифра - контрольне число. Можливі варіанти, коли для коду країни-виробника відводиться 2 цифри, а для виробника - наступні 5 цифр; або перші цифри позначають вид товару. Контрольне число визначається за допомогою відповідних математичних операцій з попередніми цифрами коду.

Розрахунок контрольної суми

1. Скласти цифри, що стоять на парних місцях ШК 6 +0 +7 +2 +1 +0 = 16.

2. Отриману суму помножити на три 16 * 3 = 48.

3. Скласти цифри, що стоять на непарних місцях ШК (крім самої контрольної цифри) 4 +0 +3 +6 +1 +2 = 16.

4. Скласти числа, отримані в пунктах 2 і 3 48 +16 = 64.

5. Відкинути десятки 64-60 = 4.

6. З числа 10 відняти отримане в пункті 5 10-4 = 6

7. Результат повинен збігатися з контрольною цифрою.

Знак ">" наприкінці коду означає, що товар виготовлено за ліцензією.

Таблиця 1.

Штрихові коди країн

Код країни	Назва країни	Код країни	Назва країни	Код країни	Назва країни
00-09	США,Канада	45,49	Японія	729	Ізраїль
30-37	Франція	50	Англія	73	Швеція
380	Болгарія	520	Греція	770	Колумбія
385	Хорватія	560	Португалія	779	Аргентина
40-44	Німеччина	569	Ісландія	789	Бразилія
460-469	Країни СНГ	57	Данія	84	Іспанія
471	Тайвань	590	Польща	869	Туреччина
474	Естонія	599	Угорщина	888	Сінгапур
482	Україна	690	Китай	90-93	Австрія
489	Гонконг	70	Норвегія	955	Малайзія

Двовимірними називаються коди, розроблені для кодування великого об'єму інформації (до декількох сторінок тексту). Двомірний код зчитується за допомогою спеціальних пристроїв в двох вимірах (по горизонталі і по вертикалі). Найбільш поширеними двовимірними кодами є: Datamatrix, Data Glyph, Aztec:

Рис.5. Приклади двовимірних штрих-кодів

Зчитування інформації, що відображена за допомогою штрихового коду, здійснюється сканерами. Це оптичні прилади, які випромінюють інфрачервоне світло на зображення штрихового коду та сприймають відбиті світлові промені і перетворюють їх в електричний сигнал для подальшої обробки.

Після сканування зображення із штрих-кодом сканер визначає наявність на картинці чорних смуг. Якщо в сканері немає вбудованого декодера (блок розшифрування штрих-коду), сканер передає в приймальний пристрій серію сигналів, які відповідають ширині чорних і білих смуг. При наявності внутрішнього декодера, сканер розшифровує штрих-код і передає інформацію в приймальний пристрій (комп'ютер, касовий апарат і т.д.) відповідно до сигналів інтерфейсу, що визначаються моделлю сканера.

Система штрих-кодів застосовується в будь-якому виді діяльності, де є потреба в обліку, контролі та управлінні рухом одиниць обліку та електронній передачі даних. Вона дозволяє автоматизувати ці процеси, зменшити кількість ручної праці та затрати часу, підвищити швидкість, точність та ефективність виконання у різних галузях:

• виробництво (деталі, вузли, комплектуючі);

• сфера послуг;

• облік документів;

• гуртова торгівля;

• роздрібна торгівля.

Розроблено багато різноманітних технічних пристроїв для ство­рення та зчитування штрихових кодів (рис. 1). Розглянемо їх стосовно окремих технологічних операцій.

Створення — для створення штрихових кодів та етикеток або ярликів із штрих-кодовими позначками розроблені спеціальні програми, які автоматично формують штриховий код або етикетки з включенням до них штрихових кодів, текстів, логотипів та іншої інформації.

Друкування — спеціалізовані термо- та термотрансферні прин­тери наносять зображення штрихового коду на проміжний носій — етикетку, що має клейку основу. Спектр існуючих принтерів дуже широкий. Вони можуть бути стаціонарними або переносними.

Перевірка — перевірку відповідності надрукованого штрихового коду до його параметрів, що задані у стандартах, роблять за допомогою верифікатора — пристрою, який вимірює числові значення його геометричних та оптичних характеристик.

Зчитування — зчитування інформації, що відображена за допомогою штрихового коду, здійснюється сканерами. Це оптичні прилади, які випромінюють інфрачервоне світло на зображення штрихового коду та сприймають відбиті світлові промені і перетворюють їх в електричний сигнал для подальшої обробки.

Широко розповсюджені наступні види сканерів:

ССО-СКАНЕР — найпростіший і найпоширеніший сканер. Має обмеження для зчитування по довжині кодів — до 60 — 80 мм;

«СВІТЛОВЕ ПЕРО» — контактний сканер у вигляді олівця. Застосовується для зчитування інформації у важкодоступних міс­цях, з неплоскої поверхні, не має обмежень по довжині кодів;

ЛАЗЕРНИЙ СКАНЕР — це безконтактний сканер, який може зчитувати штриховий код з відстані (до 10 м). Застосовується для зчитування штрихових кодів на товарах, що рухаються, з піддонів на складі, через скляні перегородки і т. п.;

БАГАТОПЛОЩИННИЙ СКАНЕР — стаціонарний сканер, який має систему дзеркал, що розгортають зчитуючий промінь у різних площинах. Для зчитування достатньо пронести зображення штрихового коду над поверхнею сканера. Такими сканерами, як правило, обладнують робочі місця касирів.

Рис. 1. Технічні засоби нанесеннята зчитування штрихових кодів

Декодування — здійснюється за допомогою декодерів — пристроїв, які розпізнають штриховий код, перевіряють правильність його зчитування та передають на подальшу обробку.

Переносні накопичувачі даних — це особливі сканери, що мають вбудований декодер, пам’ять, LCD — дисплей. Пристрій попередньо програмується, що створює можливість виконувати деякі дії з одержаною інформацією самостійно. Переносні накопичувачі даних застосовуються для збору інформації про кількість того чи іншого товару на базі, у торговельному залі, безпосередньо на транспортному засобі. Спеціальний пристрій для зв’язку з комп’ютером — база, дозволяє переносити зібрані дані у необхідний документ: рахунок, накладну, касовий чек, і т. п. або навпаки.

Електронні контрольно-касові апарати (ЕККА) — електронні апарати для реєстрації касових операцій, збору, зберігання, обліку і видачі фінансової та іншої звітної інформації. В залежності від конструкції та функціональних можливостей ЕККА поділяються на портативні, автономні та системні; за призначенням — на універсальні та спеціалізовані. Технічними умовами, що діють в Україні, передбачено наявність можливості підімкнення зовнішніх пристроїв для зчитування штрихових кодів до універсальних автономних стаціонарних та системних ЕККА. Моделі ЕККА, які відповідають технічним вимогам та дозволені для експлуатації в Україні, вносяться в Державний реєстр електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем. ЕККА, обладнані засобами зчитування штрихових кодів з товарів, дозволяють автоматизовувати касові операції, швидко та безпомилково обслуговувати покупців, підвищити продуктивність праці касирів та менеджерів торговельних підприємств.

Призначення і структура класифікаторів

Для стандартизації інформаційного забезпечення процесів управління народним господарством в умовах застосування засобів обчислювальної техніки на рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить комплекс загальнодержавних класифікаторів ТЕІ, автоматизовану систему їх ведення та нормативні документи для розробки і ведення. Використання класифікаторів ЄСКК забезпечує однакові можливості з обробки даних АІС різних установ і організації.

Залежно від рівня затвердження та сфери застосування класифікатори ТЕІ поділяють на:

а) міжнародні;

б) загальнодержавні;

в) галузеві;

в) класифікатори об’єднань, підприємств та установ.

Опис класифікаційних угруповань, кодових позначень та найменувань об'єктів міститься в документі, який називається класифікатором.

Класифікатор - офіційний документ, що містить систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації

Класифікатор є чітким вираженням класифікації і кодування. Сукупність класифікаторів утворює систему класифікації і кодування (основа для аналізу та моделювання інформаційних потоків, складова частину інформаційного забезпечення автоматизованих ІС).

Класифікатори інформації можуть створюватися системним або локальним способом.

При системному способі інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів організації (підприємство, міністерство, відомство, тощо), при локальному - в межах одного підприємства, організації або установи.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додержання принципу взаємно-однозначної відповідності класифікованій номенклатурі (набору кодових позначень чи найменувань виробів). Тобто, для кожної позиції номенклатури призначено лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код повинен позначати лише один об'єкт класифікації. Розроблені коди мають бути єдиними для задач планування, обліку, економічного аналізу, регулювання і та ін., а також переважно цифровими.

Система класифікації і кодування повинна мати необхідний резерв для внесення нових номенклатур без зміни структури класифікатора.

Важливою вимогою є стабільність кодів. При цьому коди номенклатур об'єктів, які були вилучені з ІС, протягом певного часу не повинні присвоюватися новим позиціям (наприклад, табельний номер працівників, код виробу, і т.п.). Позиціям, які щойно виникли, коди присвоюються за рахунок резерву.

Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або записі кодів, програмним способом. Цього можна досягти внесенням до коду контрольного розряду.

Сумісність кодів для різних рівнів управління забезпечується засобами Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК). Використання уніфікованої системи документації (УСД) та ЄСКК дає змогу забезпечити інформаційну, термінологічну, ідентифікаційну єдність показників і взаємозв'язок АІС різних сфер та рівнів управління.

Розділами ЄСКК є:

• структура управління народним господарством (класифікатори галузей, підприємств, органів державного управління);

• продукція, послуги (загальнодержавний класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції);

• технологія виробництва;

• населення (класифікатори кадрів, посад, професій, розрядів);

• територія (класифікатори країн, регіонів, областей, районів);

• фінансові кошти і бухгалтерський облік (БО) (класифікатор платіжного обороту);

• природні ресурси (класифікатор корисних копалин);

• показники, нормативи, одиниці фізичних величин;

• інші дані.

З метою впорядкування системи стандартизації і класифікації в Україні з 1993 р. розпочато розробку 18-ти національних класифікаторів:

1) видів економічної діяльності;

2) форм власності;

3) організаційно-правових форм господарювання;

4) професій;

5) нормативних документів;

6) відходів;

7) валют;

8) держав світу;

9) корисних копалин та підземних вод;

10) управлінської документації (державний);

11) системи позначень одиниць вимірювання обліку;

12) послуг зовнішньоекономічної діяльності;

13) основних фондів;

14) об'єктів адміністративно-територіального устрою України;

15) видів науково-технічної діяльності;

16) класифікатор продукції та послуг (державний);

17) товарів зовнішньоекономічної діяльності;

18) будівель і споруд (державний).

При формуванні вказаних класифікаторів використовується, як правило, ієрархічна система класифікації з серійно-порядковою системою кодування. Діючими класифікаторами на сьогоднішній день в Україні є:

ЄДРПОУ - єдиний державний реєстр підприємств, організацій України;

СПОДУ - система позначень органів державного управління;

СПАТО - система позначень автономій, територій, областей;

ЗКТЕП - загальнодержавні класифікатори техніко-економічних показників.

Зазначимо, що інтеграція України в до світової спільноти потребує узгодження класифікаторів з міжнародними, такими як: патентна класифікація; класифікація промислових зразків; класифікація товарів і послуг, тощо.

Існує стійка тенденція проникнення класифікації та кодування в різні сфери людської діяльності. Це кодування продукції й товарів згідно з єдиною системою штрих-кодів, запровадження реєстраційних номерів для автотранспорту та іншої техніки, номерів паспортів, реєстраційних номерів платників податків і т.ін. Більше того, завдяки кодуванню і створенню єдиної електронної мережі передавання й обробки інформації принципово вимагає можливість лише один раз ідентифікувати особу в системі, а далі виконувати обмін даними за її кодом у різних функціональних системах - медичних, адміністративних виробничих, юридичних і т.ін.