4.Діагностика морально-вольової сфери

Діагностика моральної вихованості

Основні поняття

Дуже важливим в сучасниій практиці є запитання об’єктивної оцінки моральної вихованості. Якщо ми навчимося об’єктивно оцінювати моральну вихованість школярів, то зможем забезпечити індивідуальний підхід в процесі виховання особистості.

Заслуговує уваги система діагностики рівня моральної вихованості, запропонованя А. Зосимовським.

В результаті своїх досліджень, він прийов до висновку, що моральна вихованість проявляється:

• за змістом (позитивна чи негативна наравленість);

• за стійкістю.

Виділено три ступені моральної готовності (позитивна направленість) і відповідно протилежні їм ступені моральної запущеності (негативна направленість).

Перша ступінь моральної готовності характеризується перевагою в структурі особистості суспільних мотивів, однак вони слабкі. Щоб учні чинили правильно, необхідний постійний контроль з боку батьків, учителів.

Друга ступінь моральної готовності характеризується достатньо міцними моральними мотивами. Характерна моральна поведінка у звичайних умовах, тобто в типових життєвих обставинах, не ускладнених якимись сильними внутрішніми чи зовнішніми перешкодами.

Третя ступінь готовності – вища форма моралної активності і стійкості особистості, що проявляється в здатності поступати високоморально в будь-яких обставинах житя, якими б складними вони не були. Готовність до подвигу.

Що стосується моральної запущеності, то її першу ступінь можна визначити так: намітились, але ще не укорінилися негативні мотиви. При відсутністю постійного контролю школярі з такою направленістю легко здійснюють різного роду неблаговидні дії. Але ці дії не носять серйозного, злісного характеру.

Друга ступінь запущеності характеризується доволі стійкою негативною направленістю. Для неї характерна яскраво виражена особливість – ігнорувати норми суспільної поведінки, ухилятися від суспільних справ, не рахуватися з вимогами педагога і колективу.

Третю, крайню ступінь запущеності відрізняє особливо стійка, міцна негативна направленість. Вона проявляється в зло направлених, інколи дуже грубих аморальних поступках.

Діагностика моральної готовності

Основний метод виявлення моральної готовності – спостереження за діями людини в конфліктній ситуації. Встановлено, що саме в таких ситуаціях загострюється боротьба протилежних мотивів, яскравіше виявляються основні прагнення особистості, ступінь її моральної стійкості.

Конфліктні обставини, особливо якщо вони виникають несподівано, викликають у людини стан підвищеної психічної напруги, яка різко знижує, а інколи зводить на ні його здібність маскувати, свої істинні почуття, думки, наміри.

Навіть якщо людина старається приховати у вказаних обставинах свою істину моральну позицію, уважний спостерігач майже завжди здогодається про неї по мимовільній зовнішній реакції (репліки, міміка, жести, погляд, тощо).

Виділяють три ступені конфліктних ситуацій за величиною особистої жертви:

1. Ситуації першого ступеню складності вимагають від індивіда мінімальної готовності поступитися по власній волі особистим заради виконання необхідного.

Наприклад:

• не дивлячись на втому допомогти колективу у виконанні якоїсь термінової справи;

• зробити зауваження людині, яка псує майно чи порушує норми суспільної поведінки;

• замінити товариша, який погано себе почуває.

Такі проблемні ситуації житя породжує постійно.

Пеедбачається, що достатньо 5-6 первірок для впевненого судження про наявність чи відсутність моральної готовності решого ступеню.

2. Стуації другого ступеню складності вимагають від індивіда вже більш високої моральної готовності, а саме готовності добровільно піти заради виконання необхідного на доволі серйозне пригнічення особистого.

Наприклад: безкорисливо взяти на себе виконання важкість будь-якої суспільно необхідної роботи, відкрио виступити проти допущеної кимось несправедливості, поступитись на користь іншого своїм юридичним правом на будь-який привілей, пільгу і т. п.

Подібні ситуації зустрічаються рідше, але вчитель завжди має можливість вирішити потрібну йому ситуацію, не порушуючи при цьому природного ходу діяльності учнів. Для визначення моральної готовності другого ступеню достатньо 2-4 перевірки.

3. Ситуації третього ступеню складності вимагають готовності до максимальної особистої жертви.

Наприклад: готовність не щадити власного життя, якщзо цього потребують інтереси Батьківщини; здібність забути себе, якщо це може врятувати, виручити з важкої біди інших. Поведінка людини в ситуації третього ступеню складності має настільки високу діагностичну вагу, що достатньо 1-2 випадків, щшоб говорити про високу ступінь моральної готовності.

Звичайно ситуації вищого рангу в шкільному побуті – явище рідкісне. Навідміну від попередніх ситуацій, їх спеціально стврювати не можна. Але у свідомості учителів і школярів вони завжди повинні викарбовуватись як найскладніша моральна висота, до подолання якої повин готувати себе кожен.

Діагностика моральної запущеності

Школярі, які не виявили морально позитивнихх пргнень в ситуаціях першої, нащої ступені складності, можуть бути визнані «педагогічно запущеними».

Ступінь моральної запущеності виявляється задопомогою «сходинок» педагогічних вимог, які адресуються негативно направленій особистості. Ця методика заснована на тому, чим глабша моральна зіпсованість людини, тим більшою силою і суворістю повинні відрізнітись регулюючі його поведінку вимоги.

Розрізняють слабкі, середні і сильні форми педагогічних вимог, які відповідають першій, рругій і третій супені педагогічної запущеності.

1. Слабкі вимоги (нагадування, прохання, порада, натяк) характеризуються мінімальною силою тиску на особистість– перша ступінь умовних сходинок вимог.

2. Середні форми вимог – достатньо категоричні і жорсткі (заборона, погроза, безкомпромісне суспільне засудження)

3. Сильні вимоги відрізняються найбільшою категоричністю (попередження, виговор, виключення із школи).

В процесі педагогічного діагностування збір об’єктивних даних являє собою одночасно і глибокий виховний момент. Наприклад бесіда учителя з учнем, вияснення усіх обставин подій може вплинути на останнього сильно в емоційному плані, серйозно відбитись на образі його мислення і змісті діяльності.

Поняття волі. Типи вольових особистостей

В житті ми спостерінаєм, як людина вчиться, відпочиває, займається улюбленою справою. Ми бачимо, як довгий час він прагне до наміченої цілі, напружує фізичні і розумові сили, долає перешкоди, стримує надмірні почуття, відмовляється від чогось приємного в ім’я справи, яка не приносить радості задоволення, але необхідна. Розвиток вольової регуляції пов’язаний з формуванням багатої мотиваційної сфери, стійкого світогляду і переконань людини, а також здатності до вольовихз зусиль. Виходячи з вищесказаного, формування і дагностика волі має важливе значення.

В. Леів відзначає, що волю порівнювали з бажанням, потягом і прямопротилежною здібністю протистояти їм, тоюто з силою , тобто з силою розсудливого рішення. Говорили про волюмоменту – здібність до психічної мобілізації, і волю довготривалого часу, пов’язану з такими якостями, як цілеспрямованість, організованість та ін.

В сучасному психологічному словнику дається наступне визначення: воля – регулююча сторона свідомості, виражена в здатності людини здійснювати ціленапрвлені дії, вчинки, які вимагають подолання труднощів.

Виділяють два типи вольових особистостей:

1. Люди з перважанням зовнішньої волі – це. Перш за все, люди дії. В тій сфері життя, яка здається хїм важливою, вони влаштовують все по своєму, досягають свого. Масе такі люди зазвичай імпонують оточуючим, як вольові натури, їх називають сильними, впливовими. Однак без глибокого психічного аналізу ми не можемо сказати, що стоїт за цією стійкою волею, за цими перемогами і первагами. Чи прихована за ними висока напруга чи все виходить автоматично, довільно, в силу звички, природньо для поведінки даної людини.

2. Людей з перважанням внутрішньої волі роздивитись набагато складніше, так як вони далеко не завжди вступають в коло діяльності, пов’яззаної з активним безпосереднім впливом на оточуючих. Скромна людина тихо, непомітно робить свою справу, і ніхто не знає, що при цьому він переносить серйозні фізичні і психічні муки. Внутрішня воля проявляється і перевіряється в дії, але в більш складних відносинах і подіях.

Крім того виділяють два рівні зверхволі.

Низький рівень характеризується великою напристойністю, але недостатньою усвідомленістю. Наприклад людина не утрудняє себе осмисленням матералу, а просто його зазубрює,або вимотує вам душу. Щоб досягнути бажаного.

Високий рівень характеризується конкртно-розумним, творчо-діловим підходом до особистого часу.. він характерний для ціленаправлених, високоорганізованих натур.

Безволля. Типи безвольних людей.

В протиріччя вольовим особистостям виділяють безвольних і безхарактеринх. До них відносять:

• того, хто не всилах протистояти, потягям, спокусам, легко відмовляється від поставлених цілей;

• того, хто надто легко підчиняється чужій волі в силу боязкозті, слабості інтелекту, що не дозволяє протистояти чужим впливам.

Типи безвольних особистостей:

1. Ледар від слабості бажання як такого. Його вольовий тонус завжди на нулі. Він хотів би хотіти, але не може, і радий би засмутитись, але не здатен відчувати смуток. Йому все до лампочки» Прохолоджується. Існує. Хронічна спячка. Медузоподібне розтікання.

2. Філософський ледар, ледар від розуму і розчарування. Все ніщо порівняно з вічністю, тому навіщо напружуватись? Цей тип в крайньому своему виразі доволі небезпечний своєю повною, безпросвітною байдужістю.

3. Ледар по невпевненості. Він можливо хоче і навіть дуже хоче чогось досягнути, але боїться. Сидить в своїй раковині, мучається, але не висовується. Якщо так буде продовжуватись далі, то поступово перейде в другий або перший тип. Правда звичайний успіх може все змінити.

4. Ледар сангвіністичний. Вічна жертва спокуси, геній неорганізованості. Гониться відразу за багатьма зайцями. Рухається по дотичній: сьогодні тут, завтра тами. Вічний учень, захоплений і неслухняний. Саме цей тип завжди перебуває в самих трагічних неладах з часом: він постійно зайнятий, кудись спішить, в нього багато невідкладних справ. він дає обіцянку і не виконує, береться і підводить.

Ледар будь-якого типу може бути доволі обдарованою людиною, володіти тонким розумом, гумором, всім чим завгодно, але нічого не досягне. Він не досягне мети, шлях до якої може бачити краще за всіх. Його залишить далеко позаду людина скромних здібностей, але з високим вольовим тонусом.

Вольові якості особистості

Як було зазначено, воля людини проявляється в подоланні перешкод, як зовнішніх обставин діяльності, так і внутрішніх, пов’язаних з необхідністю саморегуляції, боротьбою з небажаними мотивами і емоційними станами. У людини складається сочатку вміння долати прешкоди, які потім переходять у звичні дії і стають властивостями волі особистості.

Розглянемо властивості особистості, які характеризують сильнку волю людину.

На перше місце серед цих властивостей ставим цілеспрямованість – наявність чітких життєвих цілей, як регулятора всієї діяльності людини. У цілеспрямованої людини нема випадкових вчинків, можна сказати, що в нього кожний день служить якійсь цілі, а кожна дія направлена на реалізацію цієї дії. Ціленаправленість як найважливіша якість вольової людини не просто характеризує сильну волю, а розкриває її моральну сторону.

Там де основна складність заключається в боротьбі мотивів, необхідна така вольова якість, як рішучість – здібність швидко приймати розумні рішення (швидко і обов’язково розумно). Не завжди прийняття швидкої і рішучої дії це вольова дія. Часто боротьба мотивів відбувається через почуття страху. Тому прийняття рішення це подолання відчуття стаху. В цьому випадку виступає така якість як сміливість. Сміливість – це частковий випадок рішучості, коли прийняття рішення йде в ситуації небезпеки. Однак якщо вона сумішаеться з мілкою, нерозумною метою, то переходить в лиходію. Навщо підліток стрибає з моста в воду? Тут дійсно долається страх, але сенс дії нікчемний. Не дарма А. Суворов говорив «Сміливість і обережність на одному коні їздять».

Смілива людина зазвичай володію мужністю – присутністю сили духу в момент небезпеки, уміння стійко переносити труднощі, незгоди, що зустрічаються на шляху. Рішучість і сміливість проявляються в будь-якій короткочасній , хоч і складній ситуації, яле цих якостей буває недостатньо для досягнення далеких цілей.

Вольова якість яка проявляєлься в подоланні довготривалих перешкод називається наполегливістю. Щоденне подолання незначних, але складних перешкод характеризується як наявність у людини наполегливості.

Аналіз вольової дії дозволяє виділяти ще одну якість волі – самомтійність. Самостійність – здібність приймати рішення, планувати діяльніть і досягати мети, не піддаватись чужому впливу. Для безвольної людини чужа думка, навіть якщо аона суперечить його переконанням стає керівництвом до дії.

Усі перлічені якості волі: і рішучість, і наполегливість, і сміливість – характеризують активно-діяльністу сторону волі.

Але сильна воля – це вміння не тільки до чогось прагнути, але і відмовлятися від чогось «Якщо ваша дитина тренується тільки в досягненні мети і не тренується у здатності відмовлятися від мети, то виросте безвольною людиниою». Без гальм не може бути машини, без гальм не може бути сильної волі» – відзначав А. Макаренко.

Активно-гальмівна сторона волі виражається в таких вольових якостях, як витримка і самовладання.

Конкретно ця властивість сильної волі виражається в наступному.

1. Здібність стримувати свої емоції, здібність управляти своїм емоційним станом, тощо;

• не показувати свої переживання;

• не переносити на інших свій поганий настрій;

• не проявляти бурної радості, коли поряд горе.

2. Здібність регулювати темп своєї психічної діяльності. Тобто:

• зосереджувати свою увагу потрібний час на певній роботі;

• не квапитись при обдумуванні відповіді.

3. Здібність свідомо йти на необхідні страждання, якщо це виправдано метою – терпіння.

Важлива вольва якість, в якій проявляється активно-дієва і активно-гальмівна сторони волі – це організованість. Організованість – здібність жити чітко, по плану, не підчиняючись бездумним обставинам. Організована людина відрізнається тим, що вона все встигає, не відкладає на останній момент.

На противау якостям сильної волі необхідно визначити ознаки слабкої волі.

1. Відсутність цілеспрямованості, яка пов’язана з моральною характеристикою особистості, іноді переростає з ознаки слабкої волі і в ознаки аморальності особистості. Так як людина, не маючи чітких життєвих цілей, стає безпринциповою.

2. Легка навіюваність – відсутність самостійності в діях і думках.

3. Нерішучість – зайві вагання в момент прийняття рішення, тяжкий стан при боротьбі мотивів. Людина з цим недоліком волі мучається навіть в елементарних життєвих ситуаціях, коли вона стоїть перед прилавком і мучається купити чи не купити, а вже в більш серйозних випадках доходить до стресового стану. Нерішучі люди найчастіше прагнуть переклати прийняття рішення на іншу людину. І є ще один вихід – щоб позбутись тяжкої боротьби мотивів вони діють необдуманно, швидко і імпульсивно.

4. Імпульсивність – це швидка необдуманна дія, зовні нагадує рішучість.

5. Впертість. Зовні схожа з наполегливістю, але є проявом слабкої волі і має наступні ознаки:

• нерозумна «тупа» воля. Вперта людина заперечує вашу думку, зе з якихось розумних доводі, а просто із впертості;

• усвідомлення своєї неправоти. Вперта людина впевнена в своїй неправоті, вона отримує відчіття задоволення від того, що не погоджується з вашою точкою зору. Розмова з впертою людиною безкорислива, це пуста трата часу.

Вперта вола – слабка воля, тому що треба веливе вольове зусилля для визнання своєї неправоти.

6. Нестриманність – недостатній рівень саморегуляції (нестриманність почуттів, нетерпіння).

7. Неорганізованість. Неакуратність, неточність, халатне відношення до обставин.

Для людини зі слабкою волею необов’язково мати комлекс ознак слабкої волі, наявність навіть однієї з них робить визначаючий вплив на риси характеру.