Тема 7. Комлексна діагностична програма вивчення особистості

1. Поняття педагогічного діагнозу;

2. Характеристика індивідуальних проявів особистості;

3. Характеристика та критерії життєвого сценарію людини;

4. Діагностика морально-вольової сфери;

1. Поняття педагогічного діагнозу

Будь-яка діяльність людини потребує глиблких занаь свого предмету. Тим більше цьго потребує така складна діяльність, як виховання, напрвлене на формування душевних якостей учня, його особистості. Знання учня – це єдина основа для індивідуального підходу до них. Застосування принципу індивідуального підходу до дитини, перехід до особистісно-орієнтованого виховання корінним чином покращує навчально-виховний процес.

Індивідуальний підхід – це вміння застосовувати закономірності педагогіки і психології в конкретній педагогічній ситуації, де вихованець, як об’єкт виховного впливу виступає в своїй неповторній індивідуальності. Саме тому в педагогіціне може бути стандартів, готових рецептів на всі випадки життя і процес виховання стає мистецтвом, успіх його залежить від тої унікальної педагогічної здібності, яку називають педагогічним діагнозом. Психологічні дослідження показали, що навіть діти з однаковою структурою мотивів і з однаковою направленістю особистості дуже не схожі один на одного. Кожен з них являє собою неповторну індивідуальність. Дякуючи специфічним для даної дитини зовнішніми і внутрішніми умовами розвитку, особливостями особистої біографії і життєвого шляху дитини формуються індивідуальні, тільки їй властиві особливості самоцінки і рівня домагань. У співвідношенні з її потребами і можливостями формуються нахилиі інтереси, форми поведінки і переживання, а також особливе співідношення усіх сторін особистості, яка і створює її індивідуальний образ.

Знання індивідуальних особливостей – це не просто перелік властивих рис. Для успішної роботи з дітьми, поряд із знаннями їх особливостей, слід розкривати природу, саму сутність цих особливостей. Наприклад учитель виявив появу негативізму (супротив зовнішнім впливам) у підлітка. Так, негативізм може бути проявом протесту проти помилок виховання в сім’ї, проти безтактного вчинку учителя, може бути захисною реакцією на непосильне доручення, данне вихователем, може бути маскуванням своє образи на несправедливіть. Тільки розкривши істинну причину тієї чи іншої негативної риси осбистості учня ми можемо йому допомогти. А для цього неохідне ціленаравлене вивченя і узагальнення фактів по розвитку особистості дитини.

Необхідність спеціального вивчення особливостей дітей диктується також і тим, що постійні, часто ледве помітні зміни, що відбуваються в особистості дитини, не зажди можна легко виявити без систематичної фіксації фактів і причин, що їх викликають. Без дігностики учитель не зможе допомогти дитині.

Принципи діагностики особистості

Комплексна діагностика поведіки заснована принципах.

Цілісність, тобто врахування поведінки школяра у взаємозв’язку з його особистими якостями і конкретними умовами. В поведінці все зв’язаноі взаємообумовлено. Якщо ми вихвачуємо окремі, нехай навіть дуже важливі, як нам здається, характеристики без врахування осбливостей психологічного розвитку, це мало, що дає.

Природність, тобто суворе дотримання правил спостереження. Спостереження тількив реальних, природніх умовах, і так. Щоб він про це не здогадувався. Це не таємне підглядування. А необхідна умова для вивчення особистості.

Об’єктивність, як головна вимога до діагностичних висновків. Ніколи, ніде, ні при яких обставинах вчитель не повинен приписувати дитині того, чого не було, чого він не бачив сам, в чому він не впевнений. Нехай аналіх учителя буде з «білими плямами» – гірше, якщо в ньому з’явиться сумнівна чи неправильна інформація. В цьому випадку по результатам будуть застосовуватися невірні корекційні дії.

Виявлення «зони ближнього розвитку». Діагностика повинна виявити не тільки найкращий, актуальний рівень розвитку, а проводитись з врахуванням потенційних можливостей. Іноді перше враження про учня зберігається на багато років, не дивлячись на великі в тому числі корінні, зміни в переконаннях і поведінці вихованця.

Диагностування повинно бути проникнути педагогічним оптимізмом.

Оцінка результатів діагностики психологічного розвитку того чи іншого учня проявляється не шляхом порівньовання цих результатів з якими небуть нормами чи середніми величинами, а головним чином шляхом співставленя їх з результатами попердніх діагностичних перевірок того ж учня з метою виявлення характеру і величини його просування в розвитку. Оцінюються зусилля самого учня в спорті чи в навчальній діяльності і самовиховання. При цьому необхідно не тільки вивчати історію розвитку особистості школяра, але і зрозуміти, в якому напрямку розвивається, побачити, що відмирає. Адже дуже важливо виявити, розвиваються чи відмирають такі риси, як грубість чи самокритичність.

Щоб забезпечити «чистоту» діагностування, тоюто зібрати доброякісні факти, вчитель і тренер повинні володіти методами дослідження і вивчення осбистості.

Методи вивчення особистості

Для вивчення особистостості приміняються різні методи, основними з яких є спостереження і експеримент.

Метод спостереження застосовується з давніх часів. І сам термін «спостереження» вживається в різних значеннях. Його життєвий сенс заключається в безперервному зв’язку людини з оточуючою діясністю, умінні орієнтуватися в мінливих умовах.

Наукове спостереження, як метод дослідження повинне відповідати вимогам: а) чіткій цільвій установці (що і де спстерігати); б) плановості і систематичності спостереження (для цього складається спеціальна програма спостереження); в) фіксації спостереження фактів (ведення щоденників).

В залежності від завдань вивчення особистості спостереження може бути суцільним і вибірковим. В першому випадку фіксуються чи якби фотогафуються всі прояви людини за якою спостерігають, у другому – реєструються тільки ті факти, які відносяться до вузького питання, що вивчається.

Спостереження може бути відкритим і закритим. Цінність і об’єктивність матеріалів спостереження залежить від того наскільки природнім був педагогічний процес, поведінка учнів.

Відкрите спостереження протікає в умовах усвідомлення учнями фактів, що за ними ведеться спостереження. Педагогічна ситуація в класі стає дещо іншою, якщо учні знають, що стороння людина веде за ними спостереження. Учні при цьому ведуть себе дещо інакше і самопочуття в них інше, особливо у тих, хто не байдужий до оцінки своєї поведінки.

При закритому спостереженні учні не знають, що за ними ведеться спостереження (це можливо із застосуванням публічних засобів), стан скутості, підконтрольності зникає, проявляється реалістична, природня картина поведінки учнів. Застосування цього методу потребує від учителя уміння вести спостереження, тобто швидко, чітко, об’єктивно фіксувати те, що підлягає вивченню. Спостереження дає цінний матеріал лише тоді, коли воно ведеться послідовно і систематично.

Організовуючи спостереження, учитель повинен вибрати адекватну соціальну ситуацію, різні види діяльності, де те, що вивчається може проявитися найбільш яскраво.

До основних методів вивчення особистості відноситься експеримент, чи спеціально організований досвід. Експеримент, як метод дослідження має ряд переваг.

1. Дослідник не повинен очікувати поки у школяра з’явиться явище, яке досліджується, він створює умови і сам викликає його прояв. Так наприклад бажаючи вивчити вплив похвали на волові зусилля дитини, учитель організовує дослід так, щоб застосувати, коли він вважає за потрібне похвалу як підкріпленя дії дитини.

2. Під час експерименту учитель може багаторазово повторювати свої досліди, перевіряючи отримані результати. Особливо важливо, що можна видозмінювати ряд умов і таким чином побачити їх вплив на явище. Що вивчається. Так якщо взяти вищепоказаний приклад то можна вивчити вплив похвали, яка промовляється наодинці і вприсутності колективу, на активність дитини.

Найбільше застосування в педагогічній діяльності має психолого-педагогічний експеримент, який дозволяє суміщати вивчення вихованця з його навчанням чи вихованням. Добре вивчити якесь явище учитель може лише тоді, коли сам активно впливає на нього, змінює його. Наприклад якщо перед учителем стоїть завдання вивчити умови виникнення різних форм колективних відносин у дітей, то не може обмежуватися тільки спостереженнями у відносинах між дітьми однієї вибраної групи. Щоб розкрити природу, причини колективних відносин вчителю необхідно так організувати життя дітей, щоб створювались відносити, які вивчаються, формувались корисні звички, створювались можливості для прояву ініціативи, позитивних відносин дітей один до одного.

Тести – короткі стандартизовані завдання, що дозволяють визначити ступінь розвитку у вихованця різних психічних процесів чи якостей. Тести дозволяють організувати повторне і варіативне, тобто порівняльне вивчення особистості в різний час і в різних умовах. Визначеністьі стислість методу тестів дає можливість швидко зібрати кількісний матеріал, статистична обробка якого дозволить отримати дані високого ступеню достовірності.

Проводити тестування може будь-який учитель і тренер, тобто воно не потребує складного обладнання і спеціальної довготривалої підготовки.

Бесіда – це метод дослідження, планова, ціленаправлена розмова учителя з учнями, за допомогою якої можна визначити мотиви поведінки дітей, інтереси і духовні запити, мрії ідеали, його відношення до товаришів до самого себе і інші особливості.

Бесіда буде методом дослідження в тому випадку, якщо вона відповідає певним вимогам:

• наявність мети (що необхідно вияснити шляхом бесіди), наявність плану бесіди (послідовність запитань);

• невимушеність бесіди, довірливі відносини учня до вчителя, питання повинні бути максимально природніми і нестандартніми, вони не повинні нав’язувати готову думку учню, а давати йому можливість проявити свою самостійність. Дуже важливо в ході бесіди дотримуватись педагогчного такту.

В психолого-педагогічних дослідженнях більш широке застосування має анкетування. Цей метод незамінний, коли предметом вивчення є суспільна думка, естетичні. Моральні і інші оцінки, відносини людей один до одного, до подій і видів діяльності. Використовуючи цей метод можнаотримати матеріал, який характеризує не тільки окрему людину, але і більшу групу людей.

Метод вивчення продуктів діяльності (творів, контрольних робіт, різного роду поробок, малюнків, заміток в газету) дозволяє розкрити такі психологічні особливості людей, як уміння і навички, відношення до діла, іноді рівень здібностей і об’єм знань. По ходу вирішення складного завдання, яке потребує творчого підходу, можна судити про кмітливість і рівень розвитку мислення учня.

При вивченні особистості слідкористуватися сукупністю різних методів, при цьому зібрані матеріали доповнюють один одного і дають можливість об’єктивно оцінювати вихованця. При використанні будь-якого методу перш за все виявляються якісні характеристики прояву особистості.