3. Методи планування і прогнозування.

При розробці конкретних завдань по податкових надходженнях можна виділити декілька груп кількісних методів, які використовуються в даний час при проведенні досліджень:

1. Багатомірні методи, в першу чергу факторний аналіз. Вони використовуються для обґрунтування рішень, в основі яких лежать багато чисельні взаємозв’язані зміни.

2. Регресивні і кореляційні методи застосовуються для встановлення взаємозв’язків груп змінних, які описують діяльність податкових служб.

3. Імітаційні методи застосовуються тоді, коли перемінні, які впливають на ситуацію, не піддаються логіці простих аналітичних рішень.

4. Методи, створені теорією статистики прийняття рішень. До них відносяться методи теорії ігор, теорії масового обслуговування, стохастичне програмування. Використовуються для стохастичного опису реакції податкоплатника на зміну податкової політики.

Можна виділити і такий напрямок застосування даних методів, як дослідження ступеня лояльності податкових законів до платників, прогнозування росту і спаду виробництва і як наслідок зміни обсягу податкових надходжень.

Однією із складових частин розділу математики є теорія ігор, положення якої можуть бути використані для вирішення завдань типу: “що буде, якщо...”, програючи ситуації, котрі виникають в результаті прийняття ряду управлінських рішень ще до реалізації їх на конкретному об’єкті. У випадку одержання незадовільних результатів ці рішення відхиляються. Методи антагоністичних ігор дають можливість виявити слабкі місця у взаємовідносинах платників з податковою службою.

5. Детерміновані методи досліджень операцій, це в першу чергу лінійне і нелінійне програмування. Ці методи застосовуються або використовуються тоді, коли є в наявності багато взаємозв’язаних змінних і потрібно знайти оптимальне рішення. Ці методи виступають, як складова частина деяких методів статистичного аналізу, або як самостійні методи аналізу. Одним із варіантів можливих застосувань цих методів являється вибір оптимального завантаження податкових інспекторів, мінімізації професіональної міграції податкових працівників і тому подібне.

Названі вище методи досліджень і планування використовують спеціально розроблені програмні засоби. Комп’ютеризація та інформатизація податкових досліджень дозволяє орієнтуватись у виборі бази оподаткування, прорахувати максимально можливу кількість податкових ситуацій, котрі можуть створюватись в процесі виконання бюджетів всіх рівнів. Для цього в даний час проводиться робота по уніфікації показників податкової звітності та складанню стандартних форм звітності податкових інспекцій.

На сьогоднішній день створено і достатньо надійно функціонує система інформатизації Державної податкової служби України. Позитивні результати досягнуті при використанні інформаційно-логічних моделей автоматизації компонентів податкових служб.

Інформаційні системи, автоматизовані робочі місця забезпечують оперативність та достовірність даних, що дає можливість ефективно і системно, на якісно новому рівні інформативного обслуговування, вести повсякденну оперативну роботу, здійснювати системний аналіз стану та перспектив діяльності податкової служби як в цілому, так і по окремих регіонах та приймати науково-обґрунтовані рішення по реалізації податкової політики України.

Існуючі автоматизовані інформаційні системи вирішують наступні завдання:

• забезпечують оперативність дій податкових служб;

• підвищують достовірність даних по обліку платників податків і результативність контрольних дій;

• покращують якість бухгалтерської і податкової звітності;

• дозволяють провести поглиблений аналіз динаміки податкових надходжень і сформувати банк даних для складання прогнозних розрахунків по податках із врахуванням змін складу платників і показників економічного росту;

• створюють умови для повного і своєчасного інформаційного забезпечення податкових адміністрацій всіх рівнів по всьому спектру змін податкового законодавства;

• скорочують обсяг паперового документообігу і вивільняють час для проведення аналітичної роботи;

• сприяють вдосконаленню оперативності і підвищенню якості управлінських рішень з метою відпрацювання системи оподаткування на перспективу.

Використовуючи автоматизовано-інформаційні системи, можна планувати обсяг податкових надходжень в розрізі окремого податку і споріднених податкових груп на базі податкової класифікації. Спеціальні комп’ютерні програми, які створені по типу “Автоматизовані інформаційні системи”, кодифіковані в розрізі структури податків і податкових груп. Це дозволяє оперативно створювати поточні і перспективні податкові плани.

Розглянемо приклад формування плану надходження прибуткового податку з громадян. У відповідно розроблену програму закладаються наступні дані:

1. Демографічні зміни складу платників податків (загальна чисельність потенційних платників, їх віковий склад, зміни міграційного характеру).

2. Тенденції росту або зниження доходів громадян.

3. Визначення споживчого кошику (споживання продуктів харчування та інших необхідних товарів та послуг).

4. Складання кривих росту і падіння платоспроможності населення.

5. Встановлення товарної забезпеченості регіону, як фактора, який визначає межу витрат коштів громадян і прагнення їх ухилення від оподаткування.

6. Виявлення тенденцій громадян держави до нагромадження капіталу.

7. Оцінка соціальних наслідків росту (зниження) ставок по податку, що прогнозується.

Результати, які одержані по напрямках планування, дозволяють визначити структуру податку, раціональність його елементів (платник, обсяг оподаткування, ставка, пільги) і відповідним чином оцінити діючу в даний час концепцію оподаткування.

При необхідності можуть коректуватись елементи даного податку:

• прогресія оподаткування;

• співвідношення ставок і доходів;

• неоподатковуваний мінімум;

• пільгові виплати і тому подібне.

Відповідний по-факторний аналіз проводиться по кожному із податків, які застосовуються у плановому періоді. Використання інших методик податкового планування так чи інакше залежить від складності поставленого завдання. До недавнього часу практично всіма територіальними податковими адміністраціями при визначенні обсягу податкових надходжень використовувався самий простий підхід – планування від досягнутого.

У вітчизняній практиці податкового планування і прогнозування широко застосовуються методи експертних оцінок, які ґрунтуються на використанні експертної інформації. Вони допомагають встановити ступінь складності і актуальності проблеми, визначити основні цілі і критерії, виявити важливі фактори і взаємозв’язок між ними, вибрати найкращі альтернативи. Відомі два підходи для використання праці експертів: індивідуальні і групові оцінки.

Індивідуальні оцінки, або метод погодження оцінок полягають в тому, що кожний експерт дає оцінку незалежно від інших, а потім з допомогою якого-небудь прийому дані оцінки об’єднуються в одну загальну. Індивідуальні експертні оцінки можуть бути представлені у виді оцінок за допомогою інтерв’ю або аналітичних записок.

Групові або колективні методи експертизи засновані на спільній роботі експертів і отриманні сумарної оцінки від всієї групи спеціалістів в цілому. Найбільш відомим методом колективної експертної оцінки є метод “Дельфі”, розроблений в США. Він ґрунтується на виявленні узгодженої оцінки експертної групи шляхом їх автономного опитування в декілька турів, з повідомленням експертам результатів попереднього туру з метою додаткового обґрунтування оцінки експертів в наступному турі.

Методи експертних оцінок дають змогу максимально використовувати властиве спеціалістам уміння оцінювати перспективу, яке виникає внаслідок поєднання фахових знань і професійного досвіду. Однак саме через значну роль, яку відіграють в експертних методах особистість експерта, його компетентність і досвід, одержані у такий спосіб прогнози мають більшою чи меншою мірою суб’єктивний характер. Тож завжди існує ймовірність помилок, пов’язаних з унікальністю особистості й досвіду експерта.

Теоретично, вибір методу планування не залежить ні від виду податку чи податкової групи, ні від типу платника податку. Важлива мета, яка першочергово ставиться при розробці податкових планів. Практично вибір того чи іншого методу податкового планування залежить від рівня кваліфікації працівників та технічного озброєння податкових інспекцій.