Тема 7: міжнародне податкове планування.

1. Основи міжнародного податкового планування.

2. Форми і методи податкового планування.

3. Взаємозв’язок і взаємозалежність податкового права і податкового планування.

4. Види міжнародного податкового планування.

5. Види податків і їх класифікація з позиції податкового планування.

6. Методи міжнародного податкового інвестування.

1. Основи міжнародного податкового планування.

На Заході питання оподаткування мають важливе значення у фінансовому плануванні підприємств. Неправильне або недостатнє врахування податкового фактору у діяльності суб’єкта господарювання може призвести до несприятливих фінансових наслідків або до банкрутства підприємства.

З іншої сторони, правильне використання передбачених податковим законодавством пільг і знижок може забезпечити не тільки збереженість отриманих фінансових накопичень, але і можливості фінансування розширення діяльності, нових інвестицій за рахунок економії на податках або навіть повернення податкових платежів з бюджету.

Суть податкового планування полягає у загальноприйнятому за податкоплатником праві використати всі засоби, які дозволяються законом, шляхи і методи для максимального зменшення всіх податкових зобов’язань. Крім того, необхідність податкового планування обумовлено також наявністю у податковому праві досить об’ємної сфери, де норми права з достатньою точністю не визначені або допускають їх неоднозначне тлумачення. У цій сфері вибір найбільш “податкоекономних” шляхів і методів здійснення діяльності потребує детального прогнозування можливої реакції податкових органів і нерідко налагодження прямих контактів з податковою адміністрацією з метою отримання її попередньої санкції на ті чи інші дії.

За межами цих легальних напрямків податкового планування знаходиться сфера незаконного ухилення від сплати податків, тобто зловживання і різного роду махінації, які розглядаються законодавством як податкові злочини. Межі такого ухилення від податків досить невизначені і відрізняються по країнах: так, якщо у деяких країнах певні зловживання вважаються злочинами, то в інших вони можуть кваліфікуватись як практика, що хоча і не схвалюється, але допускається законом.

Великі компанії як з метою легального податкового планування, так і нелегального ухилення від податків утримують спеціальні служби, які укомплектовані висококваліфікованими податковими експертами і юристами. Крім того, при прийнятті важливих рішень вони широко використовують послуги приватних консультантів, банків та інших фінансових установ, спеціалізованих юридичних і бухгалтерських компаній, аудиторських фірм і т. д.

Міжнародне податкове планування можна трактувати , як вибір між різними варіантами і методами здійснення фінансово-господарської діяльності і розміщення активів, направлених на досягнення як найнижчого рівня податкових зобов’язань, які при цьому виникають. Очевидно, що в ідеалі таке планування повинно бути як можна більш перспективним, особливо у відношенні вибору об’єктів капіталовкладень.

Внаслідок цього податкове планування повинно базуватись не тільки на вивченні текстів діючих податкових законів і інструкцій, але і загальної позиції, яку займають податкові органи різних країн по тих чи інших питаннях, проектів законів по податках, податкових реформ, які готуються, а також на аналізі загальних напрямків податкової політики, яка проводиться урядом країни.

Інформацію по цих питаннях можна отримати з матеріалів, які публікуються у пресі, з звітів про засідання парламенту, уряду, з періодичних видань по податках і т. д. Крім того, податкові органи безкоштовно надають податкоплатникам цілий ряд публікацій роз’яснюючого характеру – у США податкові органи розповсюджують до 100 найменувань таких брошур і буклетів; у Німеччині і Франції – до 20 – 25; у Великобританії – до 30 і т. д. Таким чином, можливості для накопичення бази матеріалів для потреб податкового планування досить великі.

Процес податкового планування можна розділити на 4 стадії.

Перша стадія – це вирішення питання про найбільш вигідне з позиції оподаткування місця перебування самої компанії, її керівних органів, основних виробничих і комерційних підрозділів і т. д.

Друга стадія – (вона тісно пов’язана з першою і є початковим етапом податкового планування) включає питання вибору юридичної форми і структури компанії із врахуванням характеру і мети її діяльності.

Третя стадія – відноситься до поточного податкового планування і включає в себе питання правильного і повного використання податкових пільг при визначенні оподатковуваного доходу і при обрахуванні податкових зобов’язань.

Четверта стадія – включає в себе вирішення питання про найбільш раціональне, знову ж таки з точки зору оподаткування, розміщення отриманих прибутків та інших надходжень, про вибір шляхів і методів їх витрачання.

Основним завданням на першій стадії податкового планування є вибір країни для базування компанії, виходячи з визначеної для неї сфери діяльності.

Відомо, що у податкових режимах для окремих видів діяльності між розвинутими країнами існують відмінності і деколи досить значні. Країна, у якій податковий режим для даного виду діяльності є більш пільговим, чим у інших країнах, являє собою по суті форму “податкової гавані” для цієї діяльності. Практично для любої країни можна виділити вид діяльності (або певну форму підприємства) у відношенні до якої вона виступала б як “податкова гавань”. Крім того, існує цілий ряд країн (в основному малих), які “спеціалізуються” на наданні податкових пільг іноземним підприємствам і капіталу, отримуючи для себе вигоду у вигляді збільшення потоку туристів і бізнесменів, збільшення зайнятості місцевого населення і т. д.

Наприклад, міжнародні банки найвигідніше базувати у Люксембурзі і на Багамських островах; холдингові компанії – у Нідерландах; посередницькі торові компанії – у Швейцарії і Ліхтенштейні.

Але при кінцевому виборі місця для базування компанії необхідно враховувати не тільки абсолютний рівень податків, але і інші особливості податкового законодавства, можливість переводу доходів з однієї країни в іншу без їх оподаткування, умови існуючих податкових угод і т. д. Наприклад, хоча рівень податкових ставок у США і Нідерландах приблизно однаковий, тим не менше для американських власників патентів є вигідним передавати їх по ліцензіях американським підприємствам через компанії, які вони ж самі організовують в Нідерландах і їх філіями на нідерландських Антильських островах – економія виникає якраз по причині можливості без податкового переводу доходів у США без їх оподаткування.

Для міжнародної компанії різниці у податкових нормах між країнами можуть забезпечити навіть можливість уникнути режиму оподаткування на основі “необмеженої податкової відповідальності”, тоді як для місцевих компаній у більшості країн така можливість виключена.

Завдання другої стадії тісно пов’язані з першою. Дійсно, при розміщенні підрозділів компанії необхідно вирішити, буде це одна корпорація з відділеннями у різних країнах або кілька довірчих компаній з холдингом у країні, яка є зручною для управління всією сіткою і, можливо, з посередницькими компаніями у третіх країнах, або просто група компаній, які пов’язані взаємною участю у капіталі один з одним, без явно виділеного центру і т. д. Кількість варіантів тут велика і можливі любі рішення у залежності від поставленої мети і можливостей.

На третій стадії вирішуються вже більш конкретні завдання і вона вимагає глибокого і всестороннього знання законодавства даної країни для того, щоб використати всі наявні можливості. Крім того, необхідно детально вивчити і податкову практику в даній країні, оскільки у любій країні завжди можна знайти встановлені норми, які практично ніколи не вводяться в дію і навпаки, існують правила, які ґрунтуються тільки на традиціях або на прагматичному підході зі сторони податкових органів.

Що стосується четвертої стадії, то необхідно відмітити, що з розрахунком оподатковуваного доходу і сплатою податків податкове планування ще не закінчується. У багатьох випадках правильне розміщення отриманих прибутків, капіталів, вибір інвестиційної політики можуть забезпечити додаткові податкові пільги і навіть повернення частини сплачених податків.

Таким чином, податкове планування для інвесторів передбачає вибір найбільш оптимальних при діючих правилах оподаткування і методах інвестування капіталів, шляхів здійснення фінансово-господарської діяльності.

Здійснюючи податкове планування необхідно керуватися наступними правилами:

1. Необхідно надавати перевагу, по можливості, режиму обкладання податком індивідуальних доходів, режим обкладання корпораційним податком.

2. Необхідно уникати статусу резидента у країні отримання найбільших доходів.

3. Не варто спішити з інкасацією доходів і репатріацією прибутків: відстрочення податку деколи рівнозначно звільненню від податку.

4. Переміщення капіталів бажано здійснювати у формі руху капіталу, а не доходів чи прибутків.

5. При порівнянні податкових режимів різних країн більше уваги необхідно приділяти правилам розрахунку оподаткованого доходу, а не податковим ставкам.

Але податкове планування не обмежується вивченням існуючої системи оподаткування у тій чи іншій країні. З позиції податкового планування необхідно прогнозувати макроекономічну ситуацію на термін не менший за 5 років. При веденні зовнішньоекономічної діяльності серед всіх можливих ризиків (політичних, комерційних, валютних та інших) необхідно виділити і податкові.

Податкові ризики можуть бути пов’язані із змінами у податковій політиці даної країни, введенням нових форм оподаткування, змінами ставок податків, митного законодавства, відміною податкових пільг і т. д.

Податкове планування супроводжується певними витратами на його проведення, деколи і досить значними: на придбання літератури про податки; на переорієнтування фінансових потоків; реєстрацію нових фірм і інших міроприємств, які можуть бути потрібні для цілей економії податків. Тому ефект від податкового планування, тобто економію на податках завжди необхідно порівнювати з затратами, яких воно потребує, і якщо такий ефект виявляється невеликим, то необхідності втягуватись у складні схеми і реорганізації не має змісту. Крім того, цілі податкового планування можуть вступати в протиріччя з загальнокомерційними пріоритетами підприємства. Наприклад, підприємству у момент нового випуску акцій доцільно показати у звітності великий розмір прибутку, що підвищить привабливість акцій для інвесторів і дозволить отримати додатковий дохід у вигляді курсової надбавки (але показавши більший розмір прибутку, підприємство змушене платити і більший податок на прибуток).

У дрібних і великих фірм, багатонаціональних корпорацій і концернів, різні можливості податкового планування. Останні зазвичай утримують спеціальні служби податкового планування, які безпосередньо підпорядковуються одному із перших віце-президентів корпорацій.

Необхідність податкового планування у значній мірі залежить від рівня податкового тягаря у тій чи іншій країні. Якщо податковий тягар у країні не перевищує 10 – 15 % ВВП (або від загального чистого доходу, якщо застосовувати цей критерій у відношенні до окремого підприємства чи підприємця), то потреба у податковому плануванні мінімальна, а дрібним підприємцям краще взагалі не займатись цим питанням. У такій ситуації за податковими платежами лише слідкує головний бухгалтер або його замісник (при потребі можна залучити і зовнішніх консультантів – аудиторські, консалтингові фірми і т. д.).

При рівні податкового тягаря у межах 20 – 35 % у дрібних і середніх фірмах бажано мати спеціального працівника, а у великих фірмах – групу працівників, які займаються виключно питаннями контролю за податковими зобов’язаннями підприємства. Ця робота повинна супроводжуватися постійним контролем зі сторони фінансового директора або головного бухгалтера підприємства. При такій організації податкового планування податки стають об’єктом загальної системи поточного фінансового контролю. Для нових проектів і інвестицій можна, а у деяких випадках є обов’язковим залучення досвідчених зовнішніх консультантів з питань податкового планування.

У країнах, де податковий тягар складається 40 – 50% і більше, податкове планування стає важливим елементом фінансово-планової роботи на підприємстві. Ні одне рішення щодо жодної перебудови у роботі підприємства, впровадження нових технологій, нових інвестицій не повинно прийматись без врахування податкового фактору. На великих і середніх фірмах обов’язково є наявність групи або відділу податкового планування, можлива участь у експертизі рішень щодо фінансово-господарської діяльності підприємства і зовнішніх податкових консультантів.