Міністерство аграрної політики та продовольства України

ВСП Чигиринський технікум Уманського НУС

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Охорона праці»

З дисципліни: «Трудове право України»

Виконав: Студент III курсу 38 групи

Профатило Андрій Олександрович

Керівник: Проценко Н.Ф.

Дата підготовки роботи:_________20__р

Дата захисту роботи:____________20__р

Оцінка__________

Чигирин 2014

Вступ

Фундаментальною умовою нашого життя є праця, яка завжди становила і становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних благ та духовних цінностей. Досвід створення матеріальних благ і духовних цінностей передається від покоління до покоління через укладені суспільством програми за допомогою науково-технічного прогресу. За весь час розвитку людства результат свідомої суспільної трудової діяльності з кожним поколінням ускладнювався але не втрачався. Лише завдяки праці люди можуть задовольняти свої матеріальні та моральні потреби. Саме тому праця становить єдність двох функцій: засіб до життя і середовище зростання особи. Перша з цих функцій знаходить своє відображення в орієнтації працівника на матеріальне задоволення потреб результатами своєї праці. Друга - в орієнтації працівника на зміст праці, її відповідність його внутрішнім вимогам, та моральне задоволення роботою.

Потреби матеріального характеру є головними і лежать в основі життя людей. Для того, щоб мати їжу, одяг, взуття люди незалежно від своєї волі та свідомості вступають у відносини з іншими людьми по створенню і розподілу цих благ. Ці зв’язки неможливі без певної організаційної структури, що створюється на базі взаємодії людей один з одним. Виникають відносини по виробництву, управлінню та розподілу, створюється власність на знаряддя та засоби виробництва, на результати своєї та чужої праці. Характер поєднання безпосереднього виробника з засобами виробництва становить форму власності, яка є первинним, основним економічним відношенням, що визначає всі інші суспільні відносини. Сьогодні, в час реформування трудового законодавства потрібно зробити чіткий аналіз питання матеріально відповідальності працівників, для того щоб позбутися прогалин та колізій у трудовому праві. На даний час існує певна неоднорідність матеріальної відповідальності та процесуального відшкодування шкоди, що і зумовили аналіз цих питань. Дослідження матеріальної відповідальності сторін трудового договору вимагає проведення комплексного аналізу: з одного боку - шляхом розгляду всіх матеріальних і процесуальних норм зазначеного інституту трудового права, які складають певні його елементи та законодавчі гарантії їх здійснення, з іншого - реальних питань реалізації матеріальної відповідальності в трудових правовідносинах, що дозволить обґрунтувати можливість введення до нормативних актів деяких положень, здатних вплинути на розвиток і вдосконалення даного виду юридичної відповідальності. Незважаючи на особливу важливість проблем регулювання матеріальної відповідальності, її науковий аналіз ускладнюється у зв’язку із неналежним правовим регулюванням, включаючи положення, що стосуються саме порядку визначення розміру шкоди та процесуального порядку її відшкодування. Аналізуючи наукові дослідження, присвячені проблемам регулювання матеріальної відповідальності сторін трудового договору, можна зробити висновок, що, хоча на даний час у вітчизняній і зарубіжній літературі проблемам удосконалення правового регулювання зазначеного інституту трудового права приділялася певна увага, багато важливих аспектів матеріальної відповідальності залишилися поза увагою дослідників.

Відповідальність була і залишається основною причиною того, що люди задумуються над своїми вчинками. Та не кожна людина розцінює відповідальність як стимул не вчиняти правопорушення. Підстава будь – якої відповідальності завжди закріплена в законах чи підзаконних актах. Але цього не досить для притягнення до відповідальності. Необхідно, щоб було вчинено конкретне протиправне, винне діяння, тобто необхідна наявність фактичної підстави відповідальності. Згідно із загальною теорією права підставою юридичної відповідальності є правопорушення. Питання про причини правопорушень завжди було й лишається складним. Природа правопорушень криється в суспільних суперечностях, які завжди існували і існують в суспільстві. Що стосується окремих правопорушень, то їх скоєння може бути зумовлене причинами економічного характеру, соціальними причинами, обставинами сімейного характеру або ж особливостями середовища, в якому живе потенційний правопорушник. Правопорушення, як правило, зумовлюється не якоюсь однією причиною, а відразу кількома. З’ясування цих причин є прерогативою правоохоронних органів.

Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види: конституційна, кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова, матеріальна. Дискутується питання про можливість виділення й інших видів юридичної відповідальності. Види правопорушень можна класифікувати залежно від галузей права, але не можна класифікувати так юридичну відповідальність

Це не дозволяє отримати належне науково-методологічне підґрунтя для удосконалення нормативно-правової бази та перешкоджає розвитку науки трудового права, що і обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження правового регулювання матеріальної відповідальності в умовах ринкової економіки. Мета дослідження полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей правового регулювання матеріальної відповідальності за трудовим законодавством України, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.

В даній роботі будуть висвітлені наступні питання:

• Поняття матеріальної відповідальності

• Правила матеріальної відповідальності

• Обмеження матеріальної відповідальності працівників

• Повна матеріальна відповідальність

• Вимоги щодо укладення договору про повну матеріальну відповідальність.

• Правила колективної (бригадної) матеріальної відповідальності.

• Визначення розміру шкоди.

• Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником.

• Обставини, які враховуються при визначенні розміру відшкодування.

План

1. Організація та гарантії прав на охорону праці

   1. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

   2. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

   3. Права вагітних жінок та жінок які мають неповнолітню дитину

   4. Охорона праці інвалідів

2.Державне управління та нагляд за охороною праці

3.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

3.1 Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов та безпеки праці

4. Аналіз стану законотворчої діяльності з питань охорони праці відповідно до проекту трудового кодексу

5. Аналіз стану правового регулювання на підприємстві

1. Організація та гарантії прав на охорону праці

1.1 Права на охорону праці під час укладання трудового договору

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час

укладання трудового договору роботодавець повинен поінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров' я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівникові не можна пропонувати роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки і тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону праці".

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Права працівників на охорону праці під час роботи1. Установлено, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою через зазначені причини, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і в

разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника для набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за

Згідно ст. 6 Закону України "Про охорону праці".

охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігається місце роботи, а також середній заробіток.