НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Курсова робота

На тему:

«Розробка моделі системи екологічного землеробства в умовах Степу посушливого»

Виконас:

Магістр 1-го року навчання

Хілємська А. А.

Перевірив:

Професор, Манько Ю.П.

Київ 2014

Зміст

1. Завдання

2. Агроекологічне обґрунтування структури посівних площ і складання системи сівозміни у господарстві.

3. Системи удобрення культур в сівозміні.

4. Система основного, передпосівного та післяпосівного обробітку ґрунту в польовій сівозміні.

5. Система комплексних заходів захисту посівів бур'янів.

6. Прогноз річного балансу гумусу в сівозміні.

7. Господарська і економічна ефективність системи землеробства

8. Висновок

9. Список використаних джерел

Вступ

Для успішного ведення господарювання, отримання високих врожаїв, в систему господарювання вводять невід’ємні аспекти землеробства, які і складають його основу – раціонально складена сівозміна, правильний обробіток ґрунту, захист культурних рослин від хвороб, шкідників і бур’янів.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та на території господарства або тільки у часі на одному полі.

Впровадження сівозміни дає можливість розв’язати ряд питань, в чому і полягає її завдання:

1. Виконання завдань господарства по виробництву с/г продукції.

2. Підвищення родючості ґрунту.

3. Забезпечення науково-обгрунтованої структури посівних площ.

4. Запровадження прогресивних технологій вирощування с/г культур

5. Запровадження заходів по боротьбі з ерозією.

6. Запровадження правильної системи обробітку ґрунту.

7. Ефективне і цілеспрямоване запровадження системи удобрення.

8. Запровадження інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, шкідників і бур’янів.

9. Створення територіальних умов для ефективного використання машинних агрегатів.

Обробітком ґрунту називається механічна дія на нього робочих органів механізмів та знарядь, що забезпечують створення найкращих умов для вирощування с/г культур.

Правильний обробіток ґрунту – одна з ланок підвищення його родючості, вирощування високих і сталих урожаїв с/г культур, захисту його від ерозії.

Система обробітку ґрунту вирішує головне завдання – створення оптимальної будови орного шару для вирощування культур.

Застосування окремих прийомів обробітку ґрунту має бути спрямоване на створення дрібно грудочкуватої пухкої будови орного шару, запобігання його розпиленню, на поліпшення водного, теплового та повітряного режимів, очищення ґрунту від бур’янів, хвороб та шкідників, заробляння в грунт рослинних решток та добрив, захист його від водної та вітрової ерозії, зміну форми поверхні поля, створення умов для сівби і проростання насіння культурних рослин, догляду за посівами, збирання врожаю без зайвих втрат.

Вже невід’ємною частиною землеробства, як окремого заходу, стала боротьба з бур’янами, які завдають неоцінимої шкоди при отриманні врожаїв с/г культур. На засмічених посівах с/г культур урожай зменшується на 25-30% і більше. Засміченість посівів утруднює збирання урожаю, збільшує витрати пального, зумовлює поломку збиральної техніки. Домішки зелених часток бур’янів у зерні підвищують його вологість, утруднюють очищення, внаслідок чого зростають витрати, знижується продуктивність праці. Крім того, вартість обробітку ґрунту збільшується за рахунок проведення додаткових заходів та підвищення опору ґрунту знаряддям обробітку.

Бур’яни, крім шкідливого впливу на величину і якість урожаю, є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників с/г культур.

2. Мета та завдання курсової роботи

Метою курсової роботи покликане стати оволодіння студентами магістратури знаннями з методики і вмінням побудови системи екологічного землеробства адаптованої до нормативного господарства за навчальним завданням.

Для досягнення означеної мети студенти виконують наступні завдання:

• обгрунтувати екологічно та економічно оптимальну структуру зем­лекористування у господарстві;

• скласти агрономічну обґрунтовану структуру посівних площ і сис­тему сівозмін;

• визначити можливу за природними ресурсами урожайність виро­щуваних у господарстві сільськогосподарських культур;

• скласти екологічно унормовану систему удобрення ґрунту в сіво­зміні;

• опрацювати екологічно виважену систему механічного обробітку грунту в сівозміні;

• зробити еколого-економічне обґрунтування системи заходів конт­ролю шкідливих організмів у посівах;

• розрахувати прогноз річного балансу гумусу в сівозміні;

• дати господарську оцінку системи землеробства;

визначити економічну ефективність складеної системи землеробства.

1.Завдання для виконання курсової роботи:

Скласти систему екологізації землеробства за такими даними :

Територія господарства - 500 га, з них сільськогосподарські угіддя – 304 га,

Рілля – 285 га

Зона – Посушливий степ

Тип грунту – чорнозем підзолистий, вміст поживних речовин мг/100 г ґрунту N-5, P₂О-5, K₂О-10.

Завдання по виробництву тваринницької продукції – 45т свинини.

Індекс екологізації – 15

2.Агроекономічне обгрунтування структури посівних площ і складання системи сівозмін у господарстві

Науково – обґрунтована структура посівних площ господарства є економічною основою для складання та освоєння раціональних сівозмін. При визначенні структури посівних площ спочатку проводять необхідний розрахунок валового виробництва різної продукції землеробства, який є економічним аргументом для відбору величини цих площ.

Основою для такого розрахунку є замовлення на продаж продукції або контракт з суб'єктами ринку і необхідність створення внутрішньгосподарських фондів - насіннєвого, фуражного, оплати праці, тощо. Після визначення загальної потреби в продукції уточнюють, за рахунок яких культур можна її задовольнити. Для здійснення правильного вибору порівнюють різні врожаї вирощуваних в господарстві культур не менше, як за 5 попередніх років та визначають перспективну урожайність на підставі ресурсних можливостей. Крім урожайності, враховують також затрати на вирощування, щоб з'ясувати, яка з культур забезпечить найвищу їх окупність. Якщо потреба виробництва продукції для продажу визначається замовленням ринку, то інші складові валового виробництва вимагають проведення відповідних розрахунків.

Потребу в кормах розраховують за планом валового виробництва продукції тваринництва, складеним на підставі ринкових контрактів.

Таблиця №1.1