Наукові уявлення про здоров'я

Мета гігієни — здоров'я людини. Проте чіткого визначення здоров'я поки немає. Більшість фахівців згодна з формулюванням здоров'я, даній експертами Усесвітній організації охорони здоров'я: «Здоров'я — це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних недоліків». На думку ученого-медика П. В. Бунзена, здоров'я — це такий психофізіологічний стан людини, який характеризується не тільки відсутністю патологічних змін окремих органів і систем, але і такими функціональними резервами організму людини, які цілком достатні для його ефективної біологічної і соціальної адаптації і збереження ним високій фізичній і розумовій працездатності в природному місці існування.

Тема 2 гігієна повітряного середовища Фізіологічне значення повітря для людини

Найважливіші компоненти повітря забезпечують життєдіяльність організму людини, беручи участь в окислювально-відновних процесах на різних рівнях організації організму: клітка — тканина — орган — організм.

Повітря приймає всі продукти газообміну людини з навколишнім середовищем.

Повітря є основним середовищем, в якому відбувається тепловий обмін організму людини з навколишнім середовищем: конвекційна віддача тепла і випаровування вологи з легенів, що виділяється при диханні.

Крім того, повітря виконує ще одну, надзвичайно важливу для життя людини функцію, а саме: розбавлення до безпечних концентрацій ряду хімічних забруднювачів, що знижує можливий шкідливий вплив зовнішнього середовища на організм людини.

Повітря — це високоефективне і найбільш екологічний оздоровчий засіб. Він використовується як могутній гартуючий чинник в різних оздоровчих системах.

Основні гігієнічні показники якості повітряного середовища:

фізичні властивості повітря (температура, вологість, швидкість руху, атмосферний тиск, рівень сонячної радіації, електричний стан, рівень іонізуючої радіації);

хімічний склад (концентрація і співвідношення хімічних постійних складових, наявність або відсутність хімічних забруднювачів — сторонніх газів, рівень іонізації);

наявність або відсутність різних механічних домішок (органічного або неорганічного пилу, диму, сажі);

рівень бактерійного забруднення (наявність або відсутність мікроорганізмів).

Кожен з цих показників відображає вплив на організм людини конкретних гігієнічних чинників повітряного середовища і має самостійне значення в оцінці її якості.

З погляду гігієни найбільший практичний інтерес представляє стан і якість тропосфери — шару повітря, що тягнеться до висоти 10—12 км. від Землі, оскільки життєдіяльність людини протікає саме в тропосфері.

Гігієнічне значення фізичних властивостей повітря

Основні фізичні властивості повітря: температура, вологість, швидкість руху, барометричний тиск. Саме температура, вологість і швидкість руху впливають на тепловий баланс організму, значною мірою визначаючи його теплообмін з навколишнім середовищем (випаровування вологи при диханні, тепловіддачі, конвекції). Тепловіддача відбувається при зіткненні людини з поверхнями, що мають нижчу порівняно з шкірою людини температуру (стіною приміщення, захисною огорожею), конвекційна — при нагріванні повітряних мас, дотичних з поверхнею шкіри людини.

Температура повітря. Це фізичний чинник навколишнього середовища, що постійно діє на людину. Основним джерелом тепла на Землі служить теплове сонячне випромінювання, в результаті якого розігрівається грунт, який, у свою чергу, нагріває прилеглі до неї шари повітря.

Температура повітря залежить головним чином від кількості сонячної енергії (добового і річного), широти і висоти місцевості над рівнем морить, віддаленості від Морея і океанів, наявності рослинності.

Температура повітря випробовує добові і річні коливання. Наприклад, найнижчий добовий показник передує сходу сонця або співпадає з ним за часом, а найвищий спостерігається в період від 13 до 15 ч.

Основне гігієнічне значення температури повітря полягає в її впливі на тепловий обмін організму з навколишнім середовищем: висока температура утрудняє віддачу тепла, низька, навпаки, підвищує її.

Вологість повітря. Разом з іншими гігієнічними чинниками (температура і швидкість руху повітря) вологість повітря надає могутній вплив на теплообмін організму з навколишнім середовищем.

Під вологістю повітря розуміється зміст водяної пари (г) в 1 м3 повітря.

Основні показники вологості повітря:

абсолютна вологість — абсолютна кількість водяної пари, що знаходиться в 1 м3 повітря в конкретний час при конкретній температурі;

максимальна вологість — кількість водяної пари, що забезпечує повне насиченні 1 м3 повітря вологою при конкретній температурі повітря;

відносна вологість — відношення абсолютної вологості повітря до максимальної (%);

дефіцит насичення — різниця між максимальною і абсолютною вологістю повітря.

Найбільше гігієнічне значення має відносна вологість повітря: чим вона нижча, тим менше повітря насичене водяними парами і тим інтенсивніше випаровується піт з поверхні тіла, що підсилює тепловіддачу.

Атмосферний тиск. Повітря, володіючи масою і вагою, надає певний тиск на поверхню Землі і предмети, що знаходяться на ній, і живі істоти, зване атмосферним, або барометричним.

Атмосферне, або барометричне, тиск на поверхні земної кулі непостійно і нерівномірно. Величина його залежить від географічних умов, пори року і доби і різних атмосферних явищ. З висотою тиск падає, області високого тиску співпадають з низькими температурними умовами.

Нормальний тиск. Нормальним атмосферним тиском прийнято вважати тиск, рівний 1 атмосфері (такий тиск, який врівноважує стовп ртуті заввишки 760 мм при температурі 0°С на рівні моря і широті 45°). За цих умов атмосфера тисне на 1 см2 поверхні землі з силою, рівною 1 кг

Незначні коливання атмосферного тиску здоровими людьми не відчуваються, а у осіб, що мають різні відхилення в стані здоров'я, погіршується самопочуття і можуть загострюватися захворювання.

Знижений тиск. Із збільшенням висоти атмосферний тиск поступово падає, одночасно знижується парціальний тиск кисню. У міру його падіння зменшується насиченість гемоглобіну киснем і погіршується постачання організму киснем. На невеликих висотах (1,5-3,5 км.) киснева недостатність компенсується посиленням легеневої вентиляції, серцевій діяльності, підвищенням продукції еритроцитів і ін. На висоті більше 4 км. ця компенсація стає недостатньою і розвивається гіпоксія. Дія зниженого тиску виявляється у вигляді так званої гірської хвороби: з'являються задишка, серцебиття, синить і блідість шкірних покривів і слизистих оболонок, м'язова слабкість, запаморочення, нудота, блювота. Найперші ознаки гірської хвороби: порушення з боку центральної нервової системи (погіршення пам'яті, уваги), погіршення функціонального стану рухового аналізатора (порушення координації рухів).

Підвищений тиск. Підвищеним вважається атмосферний тиск, що перевищує 760 мм рт. ст. Це основний гігієнічний чинник в деяких видах професійної діяльності, наприклад при підводних роботах, на підводних човнах.

Підвищений тиск приводить до виникнення відчуття здавлення, болю у вухах, утруднення видиху, збільшення ЧСС. Зростання парціального тиску кисню і змісту азоту, спостережуваний при підвищеному тиску, може надавати і отруйливу дію на організм людини.