Гігієнічне нормування циклічних навантажень

У фізичному вихованні школярів використовується великий арсенал фізичних вправ як циклічного (біг, плавання, лижні гонки і ін.), такого ациклічного (стрибки, метання, підтягання і ін.) і ігрового характеру. В процесі занять фізичними вправами найбільше значення має обгрунтування нормування фізичних навантажень циклічного характеру, що формують фізичну витривалість школярів, оскільки вони викликають найбільшу напругу вегетативних функцій організму. Навантаження ациклічного характеру, що формують головним чином силу, координацію, спритність і інші фізичні якості, викликаючи значно меншу напругу вегетативної сфери, надають і меншу тренуючу дію на організм.

До циклічної діяльності відноситься така фізична діяльність, при якій дії, однакові по структурі, стереотипно повторюються. Зі всіх видів циклічної діяльності біг для дітей — найприродніший вид руху, тому бігові навантаження широко застосовуються в оздоровчих цілях.

Вони сприяють розвитку загальної витривалості, підвищують фізичну працездатність, збільшують функціональні резерви і розширюють адаптаційні можливості дитячого організму до чинників зовнішнього середовища.

Під витривалістю розуміють здібність людини до тривалого виконання якої-небудь фізичної діяльності без зниження її ефективності. Показником витривалості служить час, протягом якого людина може підтримувати задану інтенсивність фізичного навантаження. Для вимірювання витривалості використовують прямий і непрямий способи. При прямому способі школяру пропонують виконати яке-небудь завдання, наприклад бігати з певною швидкістю, і встановлюють граничний час праці до початку зниження швидкості бігу з даною інтенсивністю. Застосовуючи цей метод, В. Г. Фролов показав, що хлопчики 7 років можуть пробігти із швидкістю 60 % від максимальної 864 м, а дівчатка — лише 715м.

Цей спосіб складний і вимагає спеціальної апаратури, тому частіше використовують непрямий метод. Прикладом може служити звичайне в спортивній практиці визначення витривалості за часом пробіжки якої-небудь достатньо довгої дистанції, наприклад в бігу на 3, 5 км. і більш.

Витривалість до бігових навантажень залежить від багатьох чинників, зокрема від функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем організму, а також стійкості до несприятливих зрушень, що виникають у внутрішньому середовищі організму і в центральній нервовій системі в процесі тривалої напруженої роботи.

Витривалість розвивається при виконанні фізичних навантажень, які надають більшу дію на організм що займається в порівнянні з тим, яке він звик легко переносити. В результаті організм адаптується до невеликого стомлення, що викликається поступово збільшуваним об'ємом роботи, підвищується здатність бігти триваліший час і швидше відновлювати сили після фізичних навантажень.

Тренування, в якому велика увага приділяється вправам, направленим на розвиток витривалості, в раціональному поєднанні з іншими засобами загальної фізичної підготовки сприяє підвищенню рівня розвитку не тільки витривалості, але і швидкості, сили і швидкісно-силових якостей. Це пояснюється тим, що між основними фізичними якостями існує тісний функціональний зв'язок і взаємообумовленість.

Витривалість — одна з найважливіших фізичних якостей дітей шкільного віку, розвиток якого сприяє підвищенню не тільки загальної фізичної підготовленості і фізичної працездатності дітей і підлітків, але і функціональних резервів організму, що росте, розширює його адаптаційні можливості і підвищує опірність до дії несприятливих чинників зовнішнього середовища.

Для визначення гігієнічно оптимальних фізичних навантажень школярів при заняттях фізичною культурою з метою підвищення її оздоровчої ефективності використовують такі фізичні навантаження, які забезпечують максимальний тренуючий і розвиваючий вплив.