120. Правова природа Конституції арк

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Конституції України та статей 4,27 Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої Верховною РадоюАвтономної Республіки Крим 21.10.1998 р. та затвердженої Законом України від 23.12.1998 р. зі змінами, Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим (більшістю голосів (що становить 51 голос) депутатів від їх загального складу) та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради України (тобто для прийняття закону про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим достатньо 225 голосів народних депутатів України, а не 226, як для прийняття всіх інших законів).В ідповідно до Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" від 23.12.1998 р. зміни до Конституції Автономної Республіки Крим приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим і затверджуються Законом України. Конституція Автономної Республіки Крим та зміни до неї набирають чинності після затвердження їх Верховною Радою України та опублікування. Конституція Автономної Республіки Крим приймається на основі і відповідно до Конституції України. Норми Конституції Автономної Республіки Крим мають пряму дію.

Це єдиний нормативно-правовий акт, що складається з преамбули та п'яти розділів, позначених римськими цифрами. Розділи включають 48 статті, а сама конституція розбита на дев'ять глав

Співвідношення Конституції України та Конституції Автономної Республіки Крим визначається тим, що:

1) Конституція України є Основним Законом незалежної суверенної держави, Конституція Автономної Республіки Крим - нормативно-правовим актом адміністративно-територіальної одиниці, яка має особливий правовий статус. Дія Конституції України поширюється на територію всієї держави, а Конституції Автономної Республіки Крим - тільки в межах територіальної автономії;

2) Конституція України має панівне становище в правовій системі України, в тому числі й щодо актів Автономної Республіки Крим. Це передбачено в ч. 2 ст. 135 Конституції України, відповідно до якої нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Конституція Автономної Республіки Крим є нормативно-правовим актом, що більш детально порівняно з Конституцією та законами України, але в їх межах, закріплює специфіку конституційно-правового статусу цього автономного утворення як складової України та суттєво відрізняється від Конституції України за юридичною силою, предметом правового регулювання, територією дії, порядком прийняття.

Напевно, здійснює, зокрема, політичну, економічну, соціальну, культурну (духовну, Ідеологічну) та інші галузеві й об'єктні функції, а також владні функції: установчу, правотворчу, контрольну, охоронну та інші власне конституційні функції.

10 листопада 1921 р. делегати I Всекримського установчого з’їзду рад одноголосно ухвалили Конституцію Кримської АСРР,котра складалася з VI розділів та 33 статей. В її основу булла покладена Конституція РСФРР.

Якщо уважно вивчити текст Конституції Кримської АСРР, то можна побачити, що ця республіка була створена не як суб’єкт міжнародного права, а лише як одна з численних філій РСФРР.

Конституція взагалі не торкалася проблеми компетенції автономної республіки, зупинившись на констатації того факту, що ця автономна республіка вважає себе «часткою єдиного пролетарського фронту». Це цілком підтверджує, наприклад, стаття 3 з I Розділу “Загальні положення”, в якій зазначалося: “...КримСРР заявляє про свою тверду рішучість зостатися однією з складових частин загальної федерації великої Російської

республіки на початку тісного та повного політичного та економічного об’єднання для сумісної боротьби за торжество комуністичної революції. Виходячи з цього КримСРР приймає та вводить у дію на всій території Криму всі законодавчі акти, що діють в РСФРР, як ті, що вже діють, так й ті, котрі будуть видаватися пізніше.”

Згідно Конституції Кримської АСРР навіть не було офіційно визначеної столиці. Лише у статті 20 III Розділу “Організація Радянської влади на місцях” зазначалося: "Вся територія КримСРР поділяється на округи, райони, села" . За формою правління це була парламентська республіка, тобто така республіка в якій уряд (чи правлячий кабінет, а також її голова) обирається зі складу парламенту. За режимом правління це була диктатура. Так, наприклад, у I Розділі "Загальні положення" у статті 1 писалося: "...Влада трудящих в Криму є організацією диктатури робітничого класу та найбіднішого селянства, котра спрямована на остаточне викорінення їх віковічних гнобителів — поміщиків та капіталістів.

Основним завданням цієї диктатури є проведення переходу від буржуазного ладу до соціалістичного шляхом проведення соціалістичних перетворень та нещадного приборкання всіх контрреволюційних намагань, котрі спрямовані з боку ворожих класів та міжнародного капіталу проти влади всіх трудящих”61. Таку саме думку можна побачити й у статті 2 цього ж саме розділу: “Віднині КримСРР стає в ряди тих федерацій великої радянської республіки, котрі всім своїм існуванням мовлять: тільки в умовах диктатури робітничого класу та найбіднішого селянства можна вирішити національні протиріччя”62.

Ця Конституція не знала невід’ємних прав особи — право на вільне життя, рівність статей, виборче право, листування, працю (так званий "Habeаs corpus"), й вони нею навіть не передбача- лися. Проте у стаття 2 розділу “Загальні положення”, зазначалося: "КримСРР, затверджуючи рівність та право на вільний розвиток всіх національностей Криму, відміняє всі національні та національно-релігійні привілеї та обмеження, що існували раніше”63. У цієї же статті державними мовами новоствореної республіки називалися російська та татарська. Також було істотно обмежене виборче право (IV Розділ “Виборче право”, стаття № 30), в якій перелічувалися особи, котрі не мали права ні приймати участі у виборах, ні обиратися до урядових установ. До цих категорій входили особи, котрі використовували найману працю або жили на “нетрудові” доходи, приватні торговці, монахи та служителі культу, колишні агенти поліції, корпусу жандармів, охоронних відділень, члени царського дому, розумово хворі та заарештовані тощо65. Це державне утворення не було і не могло бути правовим, бо в ньому не було зроблено розподілу основних гілок влади

Конституція Республіки Крим (06 травня 1992)

Складається з 154 статей, 8 розділів.

1. Республика Крым является правовым, демократическим государством. На своей территории Республика обладает верховным правом в отношении природных богатств, материальных, культурных и духовных ценностей, осуществляет свои суверенные права и всю полноту власти на данной территории.

2. Республика в лице ее государственных органов и должностных лиц осуществляет на своей территории все полномочия за исключением тех, которые она добровольно делегирует Украине.

Статья 9

Республика Крым входит в государство Украина и определяет с ней свои отношения на основе Договора и соглашений

Відповідно до ст. 10 Конституції від 6 травня 1992 р., Республіка Крим може самостійно вступати у відносини з іншими державами та організаціями, здійснювати з ними на основі договорів і угод взаємовигідне співробітництво в економіці, культурі, охороні здоров’я, освіті, науці та інших сферах. Згідно зі ст. 125, президент Республіки Крим представляє Республіку Крим у міждержавних і міжнародних відносинах, а також веде переговори і підписує договори й угоди з іншими державами, які вступають в дію після їх ратифікації Верховною Радою Криму.

http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1992konst.htm