3. Конституційно-правова відповідальність

Конституційно-правова відповідальність – передбачений нормами конституційного права специфічний обов’язок суб’єктів конституційного права переносити особисті чи матеріальні незгоди за скоєне правопорушення, який виступає як засіб забезпечення норм конституційного права, часто має чітко виражений політичний характер, реалізує інтереси особливого кола суб’єктів через спеціальний механізм реалізації та втілення в життя; має цілу низку санкцій.

суб'єкти конституційно-правової відповідальності: народ України, людина, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Особливістю конституційно-правової відповідальності є розширене коло суб'єктів, уповноважених розглядати справи про конституційні правопорушення (делікти). Ними, зокрема, є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи правосуддя, органи місцевого самоврядування.

Особливістю конституційної відповідальності є й те, що вона буває двох видів:

- ретроспективною, тобто відповідальністю за минуле;

- позитивною: це відповідальна поведінка, відповідальне ставлення особи (органу) до своїх обов'язків, належне виконання своїх обов'язків, підзвітність, юридична компетентність.

Санкції конституційно-правової відповідальності відрізняються особливою різноманітністю. Утім їх об'єднуючою ознакою залишається політичний характер санкцій і подальші негативні політичні наслідки для суб'єктів, що здійснили конституційний делікт.

Основними видами конституційно-правових санкцій є:

відмова у реєстрації політичної партії;

втрата депутатського мандата;

дострокове припинення повноважень Верховної Ради України;

усунення з поста Президента України в порядку імпічменту;

прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри КМУ, що має наслідком відставку Уряду;

рішення КСУ про неконституційність законів та Інших правових актів ВРУ, актів ПУ, актів КМУ, правових актів ВР АРК, що має наслідком їх скасування;

скасування Президентом України рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України;

висловлення обласною чи районною радою недовіри голові відповідної місцевої державної адміністрації;

звільнення Верховною Радою АРК за погодженням Із Президентом України з посади Голови Ради Міністрів АРК;

зупинення органами суду рішень органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України.

Конституційно-правова відповідальність часом має яскраво виражений політичний характер і тісно стикається і навіть узгоджується з політичної відповідальністю. Наприклад, відставка уряду, може бути як мірою конституційно-правову відповідальність, коли він настає внаслідок неналежного виконання урядом своїх зобов'язань, і мірою політичної, коли звільняється з метою розв'язання що склалися на країні політичну кризу.

4. Система галузі конституційного права

Система галузі конституційного права України - це її внутрішня побудова, що характеризується єдністю і взаємодією елементів цієї системи, до яких належать конституційно-правові норми та конституційно-правові інститути.

Конституційно-правова норма - це загальнообов'язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони та регулювання суспільних відносин, які становлять предмет галузі конституційного права.

Особливості конституційно-правових норм:

а) виступають регулятором суспільних відносин;

б) встановлюють загальнообов'язкові правила поведінки;

в) мають формально визначений характер;

г) мають письмову, документальну форму, містяться в нормативно-правових актах;

ґ) їх виконання забезпечується примусовою силою держави.

Водночас, конституційно-правовим нормам властиві й деякі специфічні риси. Так, від інших правових норм вони відрізняються:

1) змістом, оскільки регулюють особливе коло суспільних відносин, що становлять предмет галузі конституційного права України;

2) установчим характером приписів, що містяться в цих нормах,- вони визначають систему органів державної влади, встановлюють форму правових актів, порядок їх прийняття і оприлюднення;

3) джерелами, в яких вони виражені,- найважливіші норми закріплені в Конституції України і мають найвищу юридичну силу;

4) особливостями структури, оскільки для них не є характерною класична тричленна структура (гіпотеза, диспозиція і санкція).

5) особливостями кола суб'єктів, відносини між якими вони регулюють;

6) ступенем визначеності приписів - значна частина конституційно-правових норм має загально регулятивний характер (норми-принципи, норми-декларації, норми-дефініції, норми-програми, норми-роз'яснення, норми-довідки тощо).

Конституційно-правовий інститут - це відносно самостійний відокремлений комплекс конституційно-правових норм, що регулюють у межах галузі конституційного права певну сферу або групу однорідних суспільних відносин.

Види конституційно-правових інститутів:

1) загальних засад конституційного ладу України;

2) основ правового статусу людини і громадянина;

3) прямого волевиявлення (вибори, референдум);

4) конституційної системи органів державної влади;

5) територіального устрою України;

6) конституційно-правових основ місцевого самоврядування.