90. Структура вру.

Конституція України 1996 року в цілому залишила загальну структуру Верховної Ради без змін у вигляді однопалатного парламенту, проте значно оновила окремі її інститути. Найбільш Істотними новелами української парламентської реформи є: припинення існування Президії Верховної Ради України як постійно діючого органу загальної компетенції, перетворення постійних комісій Верховної Ради у комітети Верховної Ради, формування Рахункової палати Верховної Ради, створення Інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та ряду інших Інститутів, зокрема Інститутів найстарішого за віком народного депутата для відкриття першого засідання першої сесії Верховної Ради та для здійснення процедури складання присяги народними депутатами; представника Президента України у Верховній Раді та інших. Відповідно до чинної КУ (ст. 88) і ЗУ "Про внесення змін до КУ" ВРУ обирає з свого складу Голову ВРУ, Першого заступника і заступника Голови та відкликає їх з цих посад. Голова ВРУ здійснює свої повноваження, передбачені чинною КУ, тау порядку, встановленому Регламентом ВРУ. Основними галузевими органами ВРУ є комітети Верховної Ради. ВРУ для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до КУ створює з числа народних депутатів України комітети ВРУ та обирає голів, перших заступників, заступників та секретарів цих комітетів. Під час здійснення законопроектних робіт комітет, визначений головним з певного законопроекту чи проекту іншого акта ВРУ, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів та готує їх на розгляд ВРУ. Головний комітет має право також вносити пропозиції і поправки під час розгляду законопроекту на своєму засіданні. Верховна Рада у межах своїх повноважень може створювати також тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Крім того, для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Верховна Рада може створювати тимчасові слідчі комісії, якщо за це проголосувало не менш як одна третина від конституційного складу ВРУ. Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. Організація і порядок діяльності комітетів ВРУ, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюється законом. Уповноважений Верховної Ради з прав людини призначається на посаду і звільняється з посади ВРУ. Верховна Рада, здійснюючи парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, заслуховує щорічні доповіді Уповноваженого про стан дотримання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Рахункова палата створюється для контролю за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України.

91. Парламентська фракція. Парламентська більшість, парламентська меншість.

Депутатські фракції – це об’єднання депутатів, сформовані на основі партійної приналежності. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії.

Депутатські групи формуються на позапартійній основі й об’єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.

Народними депутатами, обраними за списком політичних партій, які за результатами виборів отримали депутатські мандати, на партійній основі формуються депутатські (парламентські) фракції.

депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради.

Політична партія має право формувати у Верховній Раді лише одну депутатську фракцію.

Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської фракції має становити не менше ніж 15 народних депутатів.

Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської фракції політичної партії.

Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської фракції.

Народний депутат, якого виключено чи який вийшов зі складу депутатської фракції, є позафракційним.

Позафракційні народні депутати можуть об'єднуватися у депутатську групу народних депутатів. Мінімальна кількість народних депутатів для формування депутатської групи має становити не менше ніж 15 народних депутатів.

Народний депутат може входити до складу лише однієї депутатської групи. Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу депутатської групи.

Зареєстрована депутатська група має права депутатської фракції.

Кожна депутатська фракція реєструється в Апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до Апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції, письмового повідомлення про сформування депутатської фракції. У письмовому повідомленні зазначаються повна (та, за наявності, скорочена) назва депутатської фракції, її персональний склад та партійна належність членів депутатської фракції (депутатської групи), а також прізвища голови депутатської фракції та заступників голови депутатської фракції (депутатської групи) з розрахунку не більше одного на 15 членів депутатської фракції. Повна та скорочена назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної політичної партії. Повна та скорочена назва депутатської групи не повинна співпадати з назвами зареєстрованих депутатських фракцій.

Після відповідного оформлення матеріалів про утворення депутатської фракції (депутатської групи) головуючий на пленарному засіданні інформує народних депутатів про реєстрацію такої депутатської фракції, її кількісний склад, голову депутатської фракції та заступників голови депутатської фракції. Інформаційні матеріали про депутатську фракцію після її реєстрації надаються народним депутатам. У такому ж порядку повідомляється про зміни в складі депутатської фракції.

Про вступ, вихід зі складу зареєстрованої депутатської фракції народний депутат повідомляє письмово головуючого на пленарному засіданні. Письмове повідомлення народного депутата про входження до складу тієї чи іншої депутатської фракції погоджується з головою цієї депутатської фракції. Повідомлення про виключення із складу депутатської фракції робить головуючий на пленарному засіданні за поданням голови депутатської фракції.

Депутатська фракція, склад якої стає меншим від необхідної мінімальної кількості народних депутатів, через 15 днів після дня настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України розпущеною.

Народні депутати можуть добровільно об'єднуватися у міжфракційні депутатські об'єднання без реєстрації, кадрового, матеріально-технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їх діяльності Апаратом Верховної Ради України. Про створення міжфракційного депутатського об'єднання оголошує головуючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням керівника такого об'єднання.

Важливим елементом структурування парламенту демократичної держави є його поділ на парламентську більшість та парламентську меншість (парламентську опозицію).

парламентську більшість визначають як: необхідну кількість членів парламенту, голоси яких потрібні для прийняття рішення з розглянутих питань;

етимологія словосполучення "парламентська більшість" дозволяє використовувати його у двох значеннях:

1) як кількість голосів депутатів, що становить більше половини від конституційного складу парламенту

2) як структурне утворення парламенту, що створюється відповідно до визначеної законодавством або парламентськими традиціями процедури, до складу якого входять депутатські фракції (або одна фракція), з чисельністю депутатів, що становить більшість від конституційного складу парламенту, яке має на меті спільну участь його членів у виробленні державної політики, та в обсязі, визначеному національним законодавством, є відповідальним за її здійснення.

Основним призначенням парламентської більшості (коаліції) є формування складу уряду та взяття на себе політичної відповідальності за здійснювану ним діяльність.

парламентська меншість (опозиція) - формується тими фракціями, що не підтримують політику глави держави та/або уряду.

парламентська більшість має втілювати стратегію суспільного розвитку, а парламентська опозиція покликана слідкувати, щоб максимально були враховані інтереси громадянського суспільства, сприяти пошуку консенсусу'.