5. Джерела конституційного права України: загальна характеристика

Джерела конституційного права України - 1.нормативно-правові акти, що містять конституційно-правові норми 2. Зовнішня форма вираження волі українського народу.

Види джерела конституційного права (у залежності від способів правотворчості):

акти референдумів;

нормативні акти територіальних громад та органів місцевого самоврядування;

санкціоновані державою звичаї, традиції;

акти, що є результатом імплементації норм міжнародного права;

угоди, договори, конвенції та інші акти, які укладає Україна з іншими державами.

Джерела галузі КПУ:

• КУ

• ЗУ

• Акти нормативного характеру, що приймаються ВРУ

• Нормативні укази ПУ

• Нормативно-правові акти КМУ

• Рішення КСУ

• Міжнародні договори

• Акти органів місцевого самоврядування

Система науки КПУ:

• Нормативно-правові акти, які містять конституційно-правові норми

• Праці вітчизняних і закордонних вчених

• Конституційно-правова практика

Ієрархічність джерел КПУ:

• КУ

• Міжнародні договори

• ЗУ

• Підзаконні нормативно-правові акти (Укази ПУ, постанови КМУ)

6. Закони як джерела конституційного права України. Поняття та зміст конституційних законів.

закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий представницьким органом законодавчої влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу (референдумом), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства України.

Види законів, які є джерелами конституційного права:

1)Конституційний закон

2)Органічний закон - це нормативно-правовий акт, який приймається за прямим приписом конституції. Такі закони приймаються з питань, передбачених конституцією (закони про громадянство, про конституційний суд).

3)Звичайні закони - є джерелами конституційного права, вони приймаються в порядку тієї ж законодавчої процедури, що й інші акти. Вони регулюють різноманітні види суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права.

Конституційні закони— особливі нормативно-правові акти в системі українського законодавства, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою займають після Конституції особливе місце, органічно розвивають., продовжують її.

Ознаки КЗ:

1. займають після Конституції особливе місце і утворюють відносно самостійний масив взаємозв'язаних актів;

2. мають пріоритет перед звичайними законами;

3. мають чітко окреслену сферу регулювання;

4. за змістом і функціональним призначенням вони мають комплексний характер з широкою сферою застосування;

5. для них характерна підвищена стабільність і триваліші строки дії;

6. для них притаманна конкретно-регулятивна дія, тобто реалізація норм в конкретних правовідносинах.

8. Поняття та сутність конституції, її правова природа

"конституція" (від лат. constitutio — встановлення, устрій - система загальнообов'язкових норм, що мають вищу юридичну силу і регулюють основи відносин між людиною та суспільством, з одного боку, і державою — з іншого, а також засади організації самої держави та її відносин зі світовим співтовариством. Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула.

Конституція України є єдиним кодифікованим актом, що закріплює засади організації державної влади в Україні, регулює взаємовідносини цієї влади, суспільства та індивіда, і має найвищу юридичну силу (ст. 8 Конституції України).

Сутність конституції — це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики Основного закону суспільства й держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті.

представники природної школи права розуміли під конституцією суспільний договір, який виражає волю народу

Розрізняють такі способи прийняття конституцій:

1) октроювання - це дарування конституції одностороннім актом глави держави (монарха

2) конституції, прийняті як результат договору. Зазвичай це були договори між монархом та виборним органом.

3) більшість нині чинних конституцій є народними. Вони приймаються парламентом або установчими зборами чи безпосередньо затверджуються референдумом. (Україна)

У преамбулі зазначається: що Конституція приймається Верховною Радою від імені українського народу - громадян України всіх національностей;