33. Конституційно-правовий статус людини і громадянина

Конституційне право закріплює основи правового статусу, які однакові для всіх людей і громадян і носять базовий характер стосовно інших статусів особи. Особливе значення у цьому зв’язку набувають норми Конституції України, хоча це — не єдиний нормативно-правовий акт, що визначає правовий статус особи. У цій сфері діє низка законодавчих актів України та міжнародно-правових актів. Кожна із галузей права закріплює певну частину прав і свобод у визначеній сфері суспільних відносин: трудових, цивільних та інших. В цілому ж права і свободи людини не носять вичерпного характеру, тобто не залежать від закріплення у тому чи іншому нормативному акті.

Розглядаючи основи правового (конституційного) статусу людини, йдеться переважно про: конституційні принципи правового статусу людини і громадянина; громадянство; основні права, свободи та обов’язки; гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина. Передумовою виникнення та існування основ правового статусу є загальна правосуб’єктність, тобто здатність бути учасником правовідносин.

Структуру конституційно-правового статусу людини складають такі елементи:

-правосуб'єктність людини;

-його принципи;

-права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації (центральний елемент цього статусу);

-обов'язки людини та гарантії їх виконання.

Отже, конституційно-правовий статус людини - це сукупність правосуб'єктності людини, його принципів, прав, свобод і обов'язків людини та їх гарантій.

Конституційно-правовий статус громадянина, крім названих елементів, включає також певний зв'язок між людиною і державою, із якого випливають додаткові права, свободи й обов'язки особи та їх гарантії.

34. Структура та принципи конституційно-правового статусу людини та громадянина

Елементами к-пр статусу є:

Інститут громадянства

Правове становище конкретної особи залежить від його статусу (громадянин, іноземець, апатрид, біпатрид). Особливий статус - біженці. Великими правами наділяються громадяни держави, тому вони несуть і незрівнянно більше обов'язків. Іноземці мають паспорт своєї держави, в країні перебування їм видається дозвіл на проживання, вони не служать в армії країни перебування, не платять податки. Апатриди не користуються дипломатичної захистом будь-якої держави. Біпатриди наділені правами і несуть обов'язки відповідно до законодавства тих держав, громадянами яких вони є.

Загальна правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність фізичної особи)

Конституційні права та обов’язки

-Конституційні права — юридично визнані можливості людини обирати вид і міру своєї поведінки, які можуть бути реалізовані лише при умови виконання відповідного юридичного обов'язку держави в особі державних органів, посадових осіб.

-Конституційні свободи — такі правомочності особистості, які можуть бути реалізовані самостійно, без вступу у правовідносини з іншими органами держави, посадовими особами та іншими суб'єктами права.

-Конституційні обов'язки — передбачені і закріплені в Конституції певні вид і міра необхідної поведінки

Принципи:

-Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека - найвища соціальна цінність (ст. З Конституції України).

-Свободи та рівності людей

Усі люди рівні і вільні у свої правах. Не може бути привілеїв/обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних чи релігійних переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови.

- рівність громадян перед законом (частини 1,2 ст. 24 Конституції України

- рівність прав жінки і чоловіка (ч. З ст. 24 Конституції України

- рівний доступ громадян до публічних посад (ч. 2 ст. 38 Конституції України);

- рівність у галузі політичних прав (статті 38, 71 Конституції України);

- рівність у виборі професії та роду трудової діяльності (ч. 2 ст. 43 Конституції України);

- рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї кожного з подружжя (ч. 1 ст. 51 Конституції України) та рівність дітей незалежно від походження, а також незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним (ч. 1 ст. 52 Конституції України);

- рівність перед судом (п. 2 ч. З ст. 129 Конституції України), що означає рівний судовий захист прав та інтересів

-Невід’ємності прав і свобод

Конституційні прва і свободи не можуть бути скасовані, бо людина має основоположні права від народження і ніхто не може позбавити її цих прав, зміни до Контитуції, нові закони – не можуть обмежувати/звужувати обсяг цих прав

-Гарантованості та вічності прав і свобод

Гарантії – засоби фактичного забезпечення реалізації прав і свобод, виконання обов’язків. Поділяються на матеріальні (економічний лад держави, що ств. умови для реалізації прав, свобод, обов’язків), політичні (умови, що забезпечують владу народу в державі на засадах подулі її на законодавчу, виконавчу і судову), юридичні (закони+нормативні акти, що визначаються гарантіїї, правомірна діяльність держ.органів)

-Принцип невідчужуваності та непорушності основних прав і свобод (статті 21, 22, ч. 1 ст. 157 Конституції України). У випадках, передбачених Конституцією України, деякі права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені. Обмеження прав і свобод людини і громадянина можуть бути постійно діючими (наприклад, вони передбачені ч. З ст. 30, ч. З ст. 34, ч. 2 ст. 35, ст. 37 Конституції України) та тимчасовими, обумовленими надзвичайним станом (ст. 64 Конституції України). Перелік тих прав та свобод, які не можуть бути обмежені за жодних умов, встановлено в ст. 64 Конституції України.

-Невичерпності прав і свобод

Існування цього принципу свідчить про те, що в Україні застосовується так звана змішана система формулювання прав і свобод людини і громадянина, відповідно до якої поєднується письмове закріплення прав і свобод людини і громадянина із визнанням природних прав (тобто таких, якими людина наділена від народження і які є первинними щодо позитив його права та повинні ним гарантуватися).

-Рівноправності громадян

Здійснення прав та свобод людини і громадянина не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

-Єдності прав і обов’язків

Не повинно бути прав без обов’язків, як не повинно бути і обов’язків без прав. (Принцип природного обмеження реалізації прав і свобод людини і громадянина правами та свободами інших осіб (ст. 23 Конституції України). Цей принцип потрібно розуміти так, що виконання людиною і громадянином своїх обов'язків є передумовою нормального існування суспільства і держави та реалізації нею кореспондуючого обов'язку права

Цей принцип не можна зводити до формулювання проте, що якщо людина не виконує певних обов'язків, вона не має прав, оскільки не можна, наприклад, стверджувати, що якщо людина не виконала загальний військовий обов'язок, то її можна позбавити активного виборчого права, тобто права обирати.

Принцип безпосередньої дії прав і свобод людини і громадянина (ч. З ст. 8 Конституції України) означає, що права і свободи людини і громадянина, передбачені Конституцією України, діють незалежно від того, чи конкретизовані вони у відповідних нормативних актах. Однак відсутність такої конкретизації часто значно ускладнює або взагалі унеможливлює реалізацію відповідних прав і свобод. Цей принцип також передбачає можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

-Взаємовідповідальності громадян і держави

-Недопустимості зловживання правами чи свободами