ЗАНЯТТЯ №27
на «кістках» свого найближчого оточення приміську зону (або хінтерланд), «примушуючи» суміжні території виконувати інфраструктурні функції. Процедура визначення меж приміської зони («зони впливу», «поля Тема: «ноосферологія. Урбоекосистеми – сучасні екосистеми людини»
План заняття
1.Протирічність поняття «місто» в урбаністиці.
2.Проблеми, пов’язані з урбанізацією.
3.Аналіз наукових підходів до виділення урбоекосистем.
4.Можливість існування «Міста-екосистеми».
5.Урбоекосистема, як різновид ноосферної екосистеми.
6.Трансформація просторово часових відносин.
1.Протирічність поняття «місто» в урбаністиці
Невизначеність, протирічність і значна контрастність теоретичних підходів до виділення «екосистеми людини» логічно замикається саме на проблемі урбанізації і міських поселень. Більш загальне поняття урбанізації пов’язане з ростом міст, міського населення і популярності міського образу життя. Протягом лише двох століть (з 1800 року) міське населення з 3% збільшилось до 50% (2000 р.) і склало відповідно 27 млн. і 2966 млн. В просторовому відношенні цей процес також має свою специфіку, яка дуже подібна до відомого в природі розширення ареалу помешкання виду. Так, якщо виникнення і розвиток окремих міст на початкових стадіях можна вважати динамічно-дисперсним типом опосереднення простору, то розвиток мегалополісів, які поступово перетворюються в метрополітенські ареали таким вже не назвеш. Але, незважаючи на протирічність визначень і понять, початок процесу урбанізації в різних джерелах починається саме з росту міст.
Поняття міста також дуже різнобарвні і протирічні:
«сукупність мешканців, інкорпорованих (тобто зареєстрованих в якості облікової одиниці) і тих що управляються мером або ольдерменом» (Вебстер);
«грандіозне за часом існування або обійманій площі об’єднання людей і будівель, що відрізняються своєрідною діяльністю» (Квін,Карпентер);
«спільнота людей, що веде своєрідний образ життя... або... частина земної поверхні, що відрізняється від навколишньої сільської місцевості певним типом антропогенного перетворення в вигляді забудови великими спорудами і іншими характерними будівлями» (Смайлс);
«центроване поселення, більшість працюючого населення якого зайнято несільськогосподарською діяльністю; щоб відрізнити міське населення від сільського... обирають певну умовну величину населення. Але за суттю визначення міського населення є докорінно питанням функції, а не розміру поселення» (Дікінсон).
Останнє визначення є більш придатним саме з екологічної точки зору. Власне, воно підкреслює не лише виокремлення у просторі дисперсного суб’єкту «місто», але й вказує на причину такого виокремлення, тобто функції, відмінні від інших (зокрема сільських) поселень.
Природа цього явища достатньо з’ясована: концентрація різноманітних видів діяльності досягає такого високого ступеня, що межі автономного міста стають для неї недостатніми і виникають складні системи поселень, що зростаються, в яких зосереджені мільйони і десятки мільйонів людей. За прогнозами, поверхню земної кулі з часом обійме територія «суцільного міста»(К.Доксіадіс).
2.Проблеми, пов’язані з урбанізацією.
Звичайно, що поглиблення урбанізації породжує низку суто міських проблем, серед яких називаються п’ять найголовніших:
Надзвичайне ускладнення транспортних проблем;
Здорожчання інженерного устаткування;
Забруднення повітряного басейну;
Віддалення населення великих міст від природи;
Великі міста «відсмоктують» продуктивні сили від малих і середніх міст.
Проте, міста, незважаючи на перелічені їхні вади, мають ряд відчутних переваг, що виходять з об’єктивних закономірностей їхнього розвитку і використовуються людиною для подальшого структурно більш глибокого опанування географічного простору. Передусім, це:
ефект концентрації в одному місці великої кількості людей, які разом створюють величезний економічний, науковий та інтелектуальний потенціал, який і стимулює подальше зростання міста;
великі міста мають значні можливості щодо вводу в дію нових ресурсів росту продуктивних сил;
вони мають найсприятливіші умови для кооперування промисловості, розвитку науки і вищої освіти, для здійснення адміністративних, організаційних і розподільчих функцій;
вони приваблюють людей надзвичайно широким колом послуг та високим рівнем культурного життя...
Означені переваги у більшості випадків розглядаються саме з антропоцентричних позицій. Але сучасні учені-урбаністи переконані в незворотному негативному впливі великих міст на біосферу планети. В.Л.Райт, один з найвідоміших американських архитекторів-дезурбаністів каже: «Подібно тому, як пухлина стає злоякісною, місто, як смертоносне утворення, стало загрозою для майбутнього людства. Наші великі міста, ці вампіри, повинні померти».
Антропоцентризм у вирішенні проблем урбанізації не лише не перестав існувати, а й посилився, що справедливо відмітив Н.Н.Моисеев: «Мегалополіси будуть рости, це відповідає потребам людства, вони будуть займати все більшу територію, але фундаментальне значення має обмеження їх антиекологічних властивостей, визначення рис, кордонів, які переступати не можна». Відтак проблеми сучасної урбанізації якщо і можуть бути вирішені, то лише на шляхах максимального урахування власне екологічних властивостей міст.
Урбанізація - це складний історичний, суспільно-економічний, демографічний та екологічний процес перетворення ландшафтних екосистем (природних лісових, лучних, степових, водних і штучних - сільськогосподарських) під впливом розростання міст. Вона супроводжується швидкою концентрацією населення, засобів виробництва, зв'язку і комунікації, глибокою деформацією структурних і функціональних властивостей природних екосистем (рослинного і тваринного світу, ґрунтів, атмосферного повітря, продуктивності й біотичного кругообігу тощо), поглинанням великої кількості речовин, енергії та інформації, потужним міжекосистемним речовинно-енергетичним та інформаційним обміном, високим ступенем забруднення довкілля та інше. Її також можна характеризувати як процес формування в межах плівки життя чи біосфери урбаністичних геосоціосистем.