Сільськогосподарські товари

Господарчі товари, що використовуються в сільській міс­цевості, мають свою специфіку та призначені, насамперед, для оброблення землі. Останніми роками змінилася структу­ра основних фондів, що потягло за собою підвищення частки активних засобів виробництва: силових та робочих машин, обладнання, механізованих засобів. Великі раніше господарс­тва, на балансі яких знаходився чималий парк сільськогоспо­дарської техніки, розпалися на дрібні та середні фермерські господарства з відповідно зменшеною кількістю обладнання в кожному. Відсутність централізованих майстерень з ремон­ту підвищує попит на інструменти та допоміжні товари. Кла­сичним залишається інструмент для оброблення землі в до­машньому господарстві: заступи, сапки, вила, граблі і т.п.

Визначення, основні властивості, класифікація виробів із скла.

Скло - це сплав, що складається із силікатів металів (в ос­новному лужних та лужноземельних ) та кремнезему і має аморфний стан. Склу та іншим речовинам, що знаходяться в аморфному стані, притаманні такі властивості:

- відсутність суворо визначеної температури плавлення. Скло поступово розм'якає і досить плавно переходить в рідкий стан;

• ізотропність. Властивості скла, на відміну від криштале­вих речовин, однакові в усіх напрямках;

• відсутність спайності. При розколюванні скло створює раковистий злом.

Найбільш характерними властивостями скла вважається його прозорість, термостійкість, хімічна стійкість та міцність.

Залежно від фізико-механічних і хімічних властивостей скло класифікують за призначенням таким чином:

• скло для виготовлення виробів побутового призначення (склянки, рюмки, графини тощо) ;

• склотара (бутилі, консервні банки, пляшки, аптекарська і парфумерна тара тощо);

• скло для виготовлення виробів технічного призначення (електроізолятори, водомірне скло, лабораторний посуд, оптика, електролампи, світлофільтри тощо);

скло для виготовлення виробів будівельного призна­чення (віконне, дзеркальне, вітринне, армоване, візерунчасте; склоблоки, склотруби, скловолокно, скло­тканина тощо) .

Крім того, скло як матеріал широко використовують для виготовлення художніх виробів та імітації дорогоцінного ка­міння.

Сировина для вироблення скла та технологічна схема його отримання.

Сировина для отримання скла поділяється на основну та допоміжну.

Основою створення скла є кремнезем (кварцовий пісок 8іСЬ), вміст якого від 60 до 80% . Решту становлять у різних частках: сульфат натрію, сода, поташ, бура, крейда, свинце­вий сурик, барит тощо. Як кислотний компонент у скло до­дають борний ангідрид. Окис калію вводять до складу скломаси за допомогою поташу, який підвищує про­зорість і додає блиск. Окис кальцію додає склу хімічної стійкості.

Допоміжними сировинними матеріалами є: барвники, оки­слювачі, обезбарвлювачі, відновлювачі, глушники, освітлю­вачі.

Одержання скла включає підготовку сировини, складання шихти та варку. Підготовка складається із збагачення піску, а саме його промивки, електромагнітної сепарації, іноді хімі­чної обробки. Шихта - це однорідна суміш точно дозованих у певному співвідношенні попередньо підготовлених сиро­винних матеріалів.

Варка скла складається з декількох етапів: 1) силікатостворення (шихта перетворюється в опалену масу, яка назива­ється фриттою при температурі у печі 800-900°С); 2) склостворення (фритта від температури 800-900°С до 1150-1200°С перетворюється у скломасу); 3) освітлювання або дегазація скломаси (повністю вилучаються газоповітряні які не розчинилися при температурі 1200-1500°С); 4) гомоге­нізація (повне вирівнювання всього розплаву за складом і властивостями. Найвища температура варки при 1450-1500°С). За технологією варки останній момент до отримання в'язкого стану скла є охолодження до температури 200-300°С.

Скло варять у скловарних печах, переважно безперервним способом.