
- •2. Дії над матрицями. Властивості дії над матрицями.
- •3. Визначники квадратних матриць Способи обчислення.
- •6. Мінори та алгебраїчні доповнення.
- •4. Визначник n-го порядку Теорема Лапласа
- •5. Визначники. Властивості визначників.
- •7. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці.
- •8. Ранг матриці Властивості рангу матриці. Елементарні перетворення матриці.
- •Властивості:
- •Елементарні перетворення:
- •9. Основні поняття системи n лінійних алгебраїчних рівнянь з n змінними. Правило Крамера.
- •Правило Крамера
- •10. Матричний метод розв’язання слар
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розвязування слар
- •12. Метод Гаусса.
- •13. Метод Жорданна-Гаусса.
- •15. Скалярний і векторний добуток. Властивості векторного добутку.
- •16. Мішаний добуток. Властивості мішаного добутку.
- •17. Векторний простір, його розмірність і базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів.
- •18. Рівняння лінії на площині. Вивести канонічне та параметричне рівняння прямої
- •19. Вивести рівняння прямої, що проходить через дві точки і рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Векторне рівняння прямої та загальне рівняння прямої і його частинні випадки.
- •21. Нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
- •22. Канонічне рівняння прямої. Умови паралельності та перпендикулярності.
- •23. Рівняння з кутовим коефіцієнтом. Відстань від точки до прямої.
- •24. Кут між прямими, що задані рівнянням з кутом коефіцієнтом. Умови паралельності та перпендикулярності.
- •25. Матриці, основні поняття. Різновиди матриць
- •26.Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями
- •27.Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників
- •28. Визначник n-го порядку. Теорема Лапласа
- •29. Визначники. Властивості визначників
- •30. Мінори та алгебраїчні доповнення
- •31. Різновиди рівняння площини у просторі за 3 точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •32. Рівняння площини, що проходить через задану точку перпендикулярно до заданого вектора. Загальне рівняння площини.
- •33. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини.
- •34. Різновиди рівняння прямої в просторі: канонічне, параметричне, за 2 точками. Пряма як перетин двох площин.
- •35. Кут між прямими у просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності та перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини.
- •36. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло.
- •37. Еліпс: означення, рівняння, графік, вершина, півосі, фокуси, ексцентриситет, директриси.
- •38. Гіпербола.
- •39. Парабола.
- •40. Поняття числової послідовності: формула п-го члена; зростаюча, спадна, обмежена послідовність. Поняття границі числової послідовності.
- •41. Геометрична інтерпретація границі послідовності. Основні властивості границі послідовності.
- •42. Границя функції в точці і на нескінченності: означення, геометрична інтерпретація означення, приклади. Односторонні границі функції в точці.
- •43. Нескінченно малі функції в точні і на нескінченності, означення, властивості, геометрична інтерпретація.
- •45. Теорема про зв’язок між нескінченно малими та великими функціями. Теорема про зв'язок міх нескінченно малою функцією та границею функції.
- •47. Властивості функції, які мають границі в точці: єдність границі, граничний перехід у нерівності, границя проміжної функція, обмеженість функції в точці.
- •48. Властивості границь функції:границя сталої, суми, добутку, частки функцій, границя степеневої функції.
- •49. Розкриття невизначеного вигляду , ,(∞-∞)
- •50. Перша та друга границі та наслідки з них.
- •51. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функції та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функції.
- •52. Властивості функцій у точці. Теорема про неперервність елементарних функцій.
- •53. Властивості функцій неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей.
- •54. Точки розриву функції.
- •55. Задачі, що приводять до поняття похідної.
- •56. Означення похідної. Диференційованість та неперервність функцій в точці і на проміжку.
- •57. Правила диференціювання функцій.
- •59. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної.
- •60. Похідна складної і оберненої функції
- •61 Диференціювання параметрично заданих функцій
- •62 Диференціювання неявно заданих функцій
- •63 Похідна степенево-показннкових функцій
- •64. Похідні внщнх порядків
- •65 Диференціал та його властивості
- •66 Застосування диференціала до наближених обчислень
- •67 Правило Лапіталя
- •68 Застосування правила Лапіталя у невизначеностях виду
- •69 Необхідна й достатня ознака зростання (спадання) функції
- •70 Екстремум функції необхідна та достатня умова існування екстремуму
- •71 Опуклість, вгнутість, точкн перегину
- •72. Опуклість, вгнутість, точкн перегину
- •73.Асимптоти графіка функції
- •74 Функції кілької змінних. Основні поняття
- •75 Функції двох змінних. Область визначення. Лінії рівня
- •76. Лінії рівня функції двох змінних.
- •77.Частиний приріст і частині похідні першого порядку
- •81. Градієнт
- •82. Похідні вищих порядків
- •83. Алгоритм дослідження функції на екстремум за допомогою першої похідної
- •84. Алгоритм дослідження на опуклість і вгнутість
- •85. Загальна схема побудови графыка ф-ї за допомогою похідної
- •86. Правило Лопіталя
- •87. Екстремум ф-ї, необхідна та достатня умови існування екстремуму
- •88. Частинний приріс і частинні похідні першого порядку
- •94. Знаходження екстремуму функції від багатьох змінних
- •95. Знаходження умовного екстремуму.
- •96. Знаходження найбільшого і найменшого значення ф-ї в оласті d
- •97. Поняття первісної
- •98. Невизначений інтеграл.
- •99. Метод безпосереднього інтегрування
- •100. Інтегрування підстановкою ( метод заміни змінної)
- •101.Інтегрування частинами
- •102.Інтегрування виразів, що містять у знаменнику квадратний тричлен
- •103.Інтегрування виразів, що містять у знаменнику квадратний тричлен
- •104 .Метод невизначених коефіцієнтів
- •105.Інтегрування функцій, що містять ірраціональності.
- •106.Інтегрування тригонометричних функцій
- •107.Інтегрування найпростіших раціональних дробів.
- •108.Інтегрування найпростіших раціональних дробів
- •109.Визначений інтеграл та його властивості.
- •110.Задача, що призводить до поняття визначеного інтеграла
- •111.Формула Ньютона –Лейбніца, для обчислення визначених інтегралів.
- •112. Метод безпосереднього інтегрування визначених інтегралів
- •113.Метод інтегрування заміни змінної у визначеному інтегралі.
- •114.Метод інтегрування частинами у визначеному інтегралі.
- •115.Застосування визначеного інтеграла для обчислення площ фігур обмежених лініями.
- •120. Метод найменших квадратів.
- •121. Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума.
- •122.Властивості збіжних рядів.
- •123. Необхідна ознака збіжності ряду.
- •124.Еталонні ряди
- •131.Абсолютна та умовна збіжність рядів.
- •132. Функціональні ряди. Основні поняття.
- •133.Степеневі ряди. Основні поняття. Теорема Абеля.
- •134. Радіус, інтервал, область збіжності ряду.
- •135. Ряд Тейлора.
- •136. Ряд Маклорена
- •137. Використання рядів до наближених обчислень функції
- •138. . Використання рядів до наближених обчислень функцій.
- •139. Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення
- •140.Диференціальні рівняння першого порядку.Основні поняття.
- •141.Диференціальні рівняння з відокремлюваними змінними.
- •142.Задачі Коші.
- •143.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку.
- •144.Лінійні диференціальні рівняння першого порядку.
- •145.Диференціальні рівняння другого порядку. Основні поняття.
- •146. Диференціальні рівняння другого порядку,що допускають пониження порядку.
- •147.Рівняння Бернулі.
- •150.Метод невизначених коефіцієнтів при розв’язуванні лінійних неоднорідних диференціальних рівнянь другого порядку.
75 Функції двох змінних. Область визначення. Лінії рівня
У економічних розрахунках часто використовуються функції, що залежать не від однієї, а від двох і більше змінних. Розглянемо приклади таких функцій.
1. У=АКаІß - функція Кобба-Дугласа названа на честь американських вчених Д. Кобба і П. Дугласа, які вперше у 1927 р. застосували її як виробничу функцію до аналізу економіки, де У— вартість виробленої продукції, К. - вартість основного капіталу, Ь -вартість затрат праці, А,а,ß -числові невід'ємні параметри, на які накладається додаткова умова а+ ß =1.
2. Функція корисності - одне з базових понять економічної і серії, вона показує корисність т різних придбаних товарів. Найчастіше зустрічається у вигляді:
. аі >0
а)
и
=
,
логарифмічна
функція
˃0
б)
) и
=
0˂
˂1 функція
сталої еластичності.
˃
0
Розглянемо функції двох змінних.
Означення 8. Змінна z називається функцією незалежних змінних х та у, якщо кожній парі (х;у) з деякої області іх зміни відповідає певне єдине значення величини z:
Означення 9. Сукупність всіх впорядкованих наборів чисел виду (x; у), при яких функція r=f{х;у) приймає певні дійсні значення, називають областю визначення функції.
76. Лінії рівння функції двох змінних
Означення 10. Криві лінії, що лежать у площині ХОУ і мають рівняння f(х;у)=с (с-соnst), називаються лініями рівня функції х = f(х;у).
Лінія рівня - це множина усіх точок площини, для яких функція z=f(х;у) приймає одне значення.
Oзначення
11.
Число
А називають границею функції f(х;у)
при х→
,
у→
,
якщо для будь-якого є>0 знайдеться
число r,
то для всіх точок (х; у) з r
околу
точки (
)
виконується нері-пність \f{х;у)-А\<є.
Для функції двох змінних справедливі теореми про границю суми, добутку і частки, встановлені для функції однієї змінної.
Означення
12. Функція
f{х;у)
називається неперервною в точці (
),
якщо вона визначена в деякій області,
що містить цю точку, та
езалежна
від способу прямування до цієї точки.
Функція неперервна в деякій області, якщо вона неперервна в кожній точці цієї області.
76. Лінії рівня функції двох змінних.
Якщо змінна величина u залежить від n незалежних змінних , , ..., , то її називають функцією кількох змінних і позначають: u = f ( , , ..., ) або u = f(M), M( , , ..., ,) є Еn, , ,..., , – незалежні змінні або аргументи є рівноправними.
Криві лінії, що лежать у площині ХОУ і мають рівняння f(x;y) = c (c – const), називаються лініями рівня функції z = f (x;y).
77.Частиний приріст і частині похідні першого порядку
Нехай
z=
функція
двох змінних. Надамо змінній х
приросту
∆x,
а змінна у
залишається
незмінною.
Означення
13. Функція
r
одержить приріст
=f(х
+
у)-f(х;у),
який називають
частинним приростом
по змінній х.
Якщо приросту надати змінній у, то функція z одержиш приріст ∆yz=f(х,у + ∆у)-f(х;у), який називають частини приростом по змінній y.
Означення
14. Якщо
існує
називають частинною похідною функції z = f(х;у) по змінній х
позначають
або z'x,
f’x(х;у),
тобто
=
Аналогічно
=
– частина
похідна по змінній y
За означенням кожна частинна похідна є похідною функці однієї змінної. Тому при обчисленні частинних похідних можна користуватись відомими правилами і формулами диференціюван ня функції однієї змінної.
Означення
15.
Розглянемо
функцію и = f(
,
…
).Надамо
змінній хk
приросту ∆х,, а всі iнші
незалежні змінні зафіксуємо, то
функція
одержить приріст ∆хk
u=f(
,
…
∆хk
,…
)-
f(
,
…
…
)
який називають частинним приростом функції по змінній хk .
Означення
16. Якщо
існує границя
що не залежить від способу прямування
,
то
її називають частиною
похідною
першого порядку функції и=f(
,
…
по
змінній
і
позначають
або
або u’
Отже,
При знаходженні частинної похідної по змшнiй усі iнші змінні потрібно вважати сталими величинами і тому можна використовувати правила диференціювання та таблицю похідних функції однієї змінної.
78 1. Повний приріст та повний диференціал функції двох змінних
Означення І. Нехай маємо функцію двох змінних z=f(х;у). Якщо х та у мають одночасно приріст ∆х та ∆у, то різницю f(х+∆х;у+∆у)-f(х;у) називають повним приростом функції і позначають ∆z=f(х + ∆х,у + ∆у) - f(х;у).∆
Повний приріст функції можна записати у вигляді:
∆z=[f(+∆x;y+∆y)-f(x;y+∆y]+[f(x;y+∆y)-f(х;у).
У дужках і частинні прирости функції по кожній змінній.
Застосуємо до них теорему Лагранжа, одержимо:
∆z=∆x*f’x(x+Ѳ∆x; y+∆y)+∆y*f’y(x;y+Ѳ∆y) 0<Ѳ<1,
f’x та f’ y - ие відповідні границі. Тому якщо функція має границю, то її можна подати як суму границі та нескінченно малої величини ∆z= f’x (x;y) ∆x+ f’y(x;y) ∆y+a∆x+β∆y
Означення 2. Головна лінійна відносно ∆х та ∆у частина повного приросту функції називається повним диференціалом dz=f’x( х;у)∆х+f’y(х,у)∆у.
Прирости ∆х та ∆у незалежних змінних х та у називають-і •» диференціалами незалежних змінних і позначаються dх та dу, тому:
dz=
Отже ∆z = dz+a∆x+β∆y, де a∆x та β∆y нескінченно малі величини при ∆x→0 і ∆y→0, тому ∆z=dz .
Означення 3. Головна лінійна відносно приростів
,
∆
…
)-частина
повного приросту функції називається
по-
вним диференціалом функції и=f(х1, .... ) і позначається dи.
Повний диференціал знаходять за формулою: dи = f'x1∆x1+ f'x2∆x2 +….+f'xn∆xn
78. Повний приріст і повний диференціал функції двох змінних.
Нехай маємо функцію двох змінних z = f (x;y). Якщо х та у мають одночасно приріст Δх та Δу, то різницю f (x+Δx; y+Δу) – f(x;y) називають повним приростом функції і позначають Δz = f (x+Δx; y+Δу) – f(x;y)
Головна лінійна відносно Δх та Δу частина повного приросту функції називається повним диференціалом:
dz = f´x(x,y) Δх + f´y(x,y) Δу
79. Використання повного диференціала до наближених значень.
Використання повного диференціала до наближених значень ґрунтується на формулі:
80. Похідна за напрямком
Відомо, що механіч. зміст похідної ф-ції 1 незалеж змінної – змінювання ф-ції в даний момент х. Аналогічно можна тлумачити мех. зміст частин похідних І-го порядку ф-ції z=f(x;y)
z/x – швидкість зміни ф-ції в напрямі Ох.
z/y - швидкість зміни ф-ції в напрямі Оу.
Частин похідну ф-ції z не залеж змінної за напрямом ех, еу знаходять:
де і - кути, які утвор. Вектор е з осями координат.