Завдання консультанта

Узагалі людина в стані депресії майже завжди відчуває деяку озлобленість, якою б пригніченою й нещасною вона б не була. Наприклад, вона сердиться на померлого чоловіка (чи дружину) за те, що той помер і залишив її саму, постійно жаліється на погане ставлення до неї друзів і близьких. Тут виникає і деяке протиріччя - поява ворожості підсилює дискомфорт, тому що підвищена потреба в людях. Коли людина не насмілюється відверто висловити озлобленість, ворожість зростає й набирає форму самозвинувачення. Так утворюється зачароване коло, де переплітаються між собою депресія й залежність, самовикриття й озлобленість. Недарма депресію інколи називають "перевернутою злобою" (Kennedy, 1977).

Тому переконувати клієнта, що все буде добре і не треба звертати увагу на дрібниці, тобто весь час підбадьорювати клієнта, швидше шкідливо, ніж корисно. Така поведінка консультанта лише оздоблює й загострює депресію.

Передусім консультанту слід з'ясувати, з депресією якого роду ми маємо справу - з проявами психотичного захворювання, із невротичною депресією чи просто з нормальною реакцією на сумні події. Депресію не слід плутати з іншими порушеннями. Інколи консультант вважає симптоми депресії за перевтому, фізичне чи психічне виснаження і рекомендує клієнту більше відпочивати, спати, вживати вітаміни, поїхати в санаторій і т. п. Однак у випадку депресії це мало допомагає.

Завдання консультанта в роботі з депресивними клієнтами двояке - підтримати клієнта і допомогти Йому в психологічному поясненні труднощів. Сам факт, що консультант готовий "боротись" із депресією, зміцнює надію клієнта і нейтралізує відчай. Підтримка й розуміння зменшують страждання й переживання вини, допомагають відновити самоповагу. Коли клієнт бачить хоча б одну людину, яка розуміє й цінить його, може змінити настанову у ставленні до оточуючих у позитивному напрямку. З метою відновлення у клієнта віри у власні можливості необхідно звертати увагу на сфери, в яких він компетентний, і його минулі досягнення. Важливо мобілізувати агресивні збудження клієнта, щоб він міг успішно боротись з життєвими випробуваннями.

Консультант повинен не чекати (це ще більше фрустрирує депресивного клієнта і поглиблює депресію), а активно розмовляти з клієнтом про його переживання і зовнішні обставини. Депресований клієнт вимагає більшої активності, ніж інші, хто звертається. Краще ніж звичайно треба будувати консультативну бесіду, особливо на початковій стадії консультування. Потрібна тактика, зумовлена пасивністю клієнта, його не бажанням самостійно аналізувати проблеми. Якщо консультант буде сидіти мовчки, він лише наголошуватиме нездатність клієнта до адекватного спілкування. Тому на початку консультування спеціаліст несе основну відповідальність за бесіду.

Інколи депресивний клієнт настільки пасивний, що дуже важко йому говорити про свої проблеми, тому з ним приходить супроводжуючий. Хоч у консультуванні слід ухилятись від розмов за спиною клієнта, в даному випадку отримання інформації від особи, що супроводжує клієнта, є виправданим.

Консультант повинен часто зустрічатися з депресивним клієнтом, особливо якщо стикається з гострою депресією. Частота зустрічей може бути 2-3 рази в тиждень із поступовим їх зменшенням у залежності від стану клієнта.

У процесі консультування необхідно переборювати залежність клієнта і спонукати його до більш активної ролі з кожною наступною зустріччю.

У випадках депресії, як правило, медиками використовується лікування антидепресантами. Призначення ліків і дозування - це справа лікарів, проте консультант повинен знати, чи прийматиме його клієнт ліки і яка сила їх дії. Не слід давати поради клієнту з вибору ліків чи доз, проте питання, які виникають, обов'язково слід обговорити з лікарем, який призначив ліки.

Консультант повинен знати про біологічні й психологічні схильності деяких людей до депресивних реакцій у кризових життєвих ситуаціях. У таких клієнтів стан депресії за неблагополучних обставин може повторюватись. Депресія, особливо та, що виникла в наслідок зовнішніх причин, зникає при зміні життєвих умов.