4. Оптичні прилади та їх застосування.

Рекомендується не зупинятись докладно на конструктивних деталях приладів, а зосередитись саме на характеристиці принципів роботи і будови їхньої оптики.

Усі оптичні прилади можна поділити на дві групи:

1. прилади, за допомогою яких отримують оптичні зображення на екрані. До них належать проекційні апарати, фотоапарати, кіноапарати та інші;

2. прилади, що діють тільки разом із людським оком і не утворюють зображень на екрані. До них належать лупа, мікроскоп та інші. Такі прилади називають візуальними.

6. Дефекти зору. Та їх корекція.

Робота ока і зорове сприйняття видимого світу явля­ють собою складні фізичні, фізіологічні та психічні процеси. Для розуміння принципу дії візуальних при­ладів слід знати будову та оптичні властивості ока.

На початку заняття коротко слід зупинитися на ана­томічній будові ока.

Використовуючи модель ока, необхідно показати його основні елементи: склеру (1), рогову оболон­ку (2), райдужну оболонку (3), кришталик (4), очні м’язи (5), сітківку (6), зоровий нерв (7).

Рогівка, водяниста волога, кришталик і склоподібне тіло утворюють оптичну систему, аналогічну тонкій лінзі з оптичною силою 58,5 діоптрії (F= 17,2 мм). Оптичний центр цієї системи розташований на від­стані близько 5 мм від рогівки.

Як же утворюється і сприймається оком зображення?

Світло, що проникає в око, заломлюється на перед­ній поверхні ока, у рогівці, кришталику і склоподіб­ному тілі, завдяки чому на сітківці утворюється дій- сне, зменшене, перевернуте зображення предметів, що розглядаються.

Коли людина народжується, то вона бачить усе, як на сітківці, тобто перевернуте зображення, але потім, із часом, у дитини виробляється рефлекс і вона ба­чить нормально. (Якщо до маленької дитини, яка лежить у ліжечку, піднести брязкальце з яскравою ручкою, то вона намагатиметься схопити цю ручку з протилежного боку).

Око має однаково добре бачити предмети, розташо­вані на різних відстанях від нього. Як би не зміню­валася відстань від предмета до ока, на сітківці має вийти чітке зображення. З формули тонкої лінзи ба­чимо, що це можливе лише в тому випадку, якщо од­ночасно змінюється фокусна відстань.

Зміна оптичної сили ока і його фокусної відстані від­бувається за рахунок зміни радіусів кривизни по­верхні кришталика. Це явище називається акомо­дацією.

Акомодація відбувається мимоволі. Як тільки по­гляд переводиться з одного предмета на інший, порушується різкість зображення, про що до мозку моментально надходить сигнал.

З авдяки акомодації зображення предметів, що роз­глядаються, виникає на сітківці ока. Це можливе, якщо око нормальне. Однак унаслідок різних при­чин оптична система ока може трохи змінитися, що призводить до виникнення короткозорості або далекозорості.

Короткозорість — далека точка лежить на скін­ченій відстані, іноді дуже близько від ока, унас­лідок чого зображення віддаленого предмета ви­никає не на сітківці, а перед нею.

• Далекозорість — віддалення близької точки від ока, що призводить до отримання зображення за сітківкою.

Ці вади очей можна усунути за допомогою лінз (оку­лярів).

У короткозорого ока зображення виникає перед сіт­ківкою. Щоб воно пересунулося на сітківку, необхід­но зменшити оптичну силу заломлювальної системи ока. Для цього застосовують розсіювальну лінзу.

У далекозорого ока необхідно збільшити оптичну силу, щоб зображення потрапило на сітківку. Для цього ви­користовують збиральну лінзу.

Запам’ятайте, коли у вас проблеми із зором, зверніться до спеціаліста!