Розділ 2. Діагностика та дослідження сором’язливості в дітей дошкільного віку

2.1 Організація дослідження

Етапи дослідження:

1 етап – теоретично – пошуковий. Теоретичне визначення головних понять теми: сором’язливість, психічне явище, молодший дошкільний вік. Пошук головних методів та засобів подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого шкільного віку в науковій літературі.

2 етап – практично – експериментальний. Експеримент на основі теоретичних знань з метою визначення рівня сором’язливості у дітей молодшого дошкільного віку. Впровадження індивідуальних методів для подолання надмірної сором’язливості у дітей молодшого дошкільного віку.

3 етап – аналіз роботи, висновки. Аналіз отриманих даних. Висновок проведеної роботи з дітьми.

2.2 Характеристики методів дослідження подолання надмірної сором'язливості у дітей молодшого віку. Метод вільних асоціацій.

Усупереч традиціям критичного мислення XIX століття Фройд запропонував відмовитись від ролі свідомості як контролера при нагляді за психічними процесами. На його думку, свідомість відсікає думки, що виникають на периферії, а також образи ще до того, як вони потраплять у поле уваги суб'єкта, тоді як при аналізі душевних рухів саме ці думки та образи можуть виявитись важливими. Фройд став використовувати метод вільних асоціацій. Пацієнтам пропонувалось розслабитись на кушетці і говорити все, що спаде їм на думку, якими би абсурдними, неприємними або непристойними вони не здавались з точки зору повсякденних стандартів. Коли це відбувалось, виявлялось, що потужні емоційні потяги виводили неконтрольоване мислення в напрямку до психічного конфлікту. Фройд стверджує, що перша випадкова думка утримує в собі якраз те, що потрібно, і є по суті забутим продовженням спогаду. Пізніше він робить застереження, що це не завжди так буває. Те, що думка, яка виникає у хворого, не може бути ідентична з забутим уявленням, повністю пояснює душевний стан хворого. У хворого під час лікування діють дві сили — одна проти іншої: з одного боку, його свідоме прагнення згадати забуте, а з іншої — опір, який перешкоджає витісненому або його похідній повернутись у свідомість. Якщо цей опір дорівнює нулю або є незначним, то забуте без будь-яких змін виникає у підсвідомості. Чим сильніше спотворення під впливом опору, тим менше схожості з думкою, яка виникає — замінником витісненого та самим витісненим. Все ж, ця думка повинна мати хоч якусь схожість із тим, що шукали в силу того, що ця думка має те ж саме походження, що й симптом. Якщо опір не дуже інтенсивний, то за цією думкою можна дізнатись так звану «істину». Випадкова думка повинна мати відношення до витісненої як певний натяк.

Поняття «асоціація» — одне з найдавніших у психології. Якщо глянути на яку-небудь річ, людина згадує її відсутнього власника, оскільки раніше вона ці два об'єкти сприймала одночасно, в силу чого між їхніми слідами зміцнився асоціативний зв'язок. Різноманітним видам асоціацій було присвячено велику кількість психологічних трактатів. Коли психологія перетворилась на науку, асоціації стали вивчати екстремально, щоб виявити закони пам'яті, уяви та інших психічних процесів. Було з'ясовано, з якими уявленнями асоціюються у різних людей різні слова, скільки разів потрібно повторити список слів, щоби між ними виник зв'язок, який би дав змогу цілком або частково запам'ятати це слово та ін. В усіх випадках стояло завдання вивчення роботи свідомості.

Метод анкетування. Метод соціально-психологічного дослідження, за допомогою структурно-організованих запитань, кожне з яких пов’язане з метою та завданнями дослідження – анкет.

Залежно від характеру необхідної інформації та способів її отримання використовуються різні типи анкетного опитування:

- суцільне (охоплюються великі групи населення);

- вибіркове (охоплюється конкретна група учасників);

- усне (за типом інтерв'ю);

- письмове (робота з бланковими анке­тами);

- індивідуальне та групове;

- очне (за умовою безпо­середньої взаємодії);

- заочне (поштою, телефоном, пресою тощо).

Процес складання анкети – переклад основних гіпотез намову запитань. Ця процедура вимагає знань типів запитань, уміння формулювати їх у певній послідовності.

Діагностичні методи – тести

Діагностика – одна із важливих проблем використання психологічних знань у різних областях з метою вивчення людини, найкращого використання її можливостей.

Психодіагностичні методи використовуються майже всюди. Без них неможливо стежити за розвиваючим ефектом навчання, отримувати обґрунтовані дані, говорити про ефективність інших методів.

Головним методом психодіагностики є метод тестів, введений у психологію Ф. Гальтоном.

Тест – це особливий вид експериментального дослідження, що являє собою спеціальне завдання або систему завдань. Піддослідний виконує завдання, час виконання якого зазвичай враховують. Тести застосовують не лише для отримання яких-небудь нових психологічних даних і закономірностей, але частіше для оцінки рівня розвитку якої-небудь психологічної якості у даної людини в порівнянні з середнім рівнем (встановленою нормою або стандартом). Тести застосовують при дослідженні здібностей, рівня розумового розвитку, навичок, рівня засвоєння знань, а також при вивченні індивідуальних особливостей протікання психічних процесів. Тестове дослідження відрізняється порівняною простотою процедури, воно короткотермінове, проводиться без складних технічних пристроїв, потребує найбільш простого обладнання (часто це просто бланк з текстами задач). Результат розв’язання тесту припускає кількісний вираз і тим самим відкриває можливість математичної обробки.

Методи опитування –інтерв’ю, бесіда

Дуже часто виникає необхідність у даних, які не можна отримати за допомогою спостереження та експерименту. Такі дані надають методи опитування.

Методи опитування поділяються на:

· Очне опитування – інтерв’ю;

· Заочне опитування – анкетування.

Ці методи використовуються після формування гіпотези та складання плану дослідження. Інтерв’ю використовують, як правило, після анкетування, а вони обидва використовуються після експерименту.

Розглянемо найпоширеніші різновиди інтерв'ю, які використовуються у практиці психологічних досліджень. За кількістю опитаних і метою дослідження інтерв'ю поділяються на індивідуальні, групові та масові.

Індивідуальні інтерв 'ю, як правило, є вільними, нестандартизованими. Головна їх мета — вивчення особистісних характеристик даної особистості. Цей вид інтерв'ю поділяють на клінічні, глибинні, фокусовані. Клінічні інтерв'ю спрямовані на виявлення акцентуацій особистості, пошук стресогенних чинників, причин негативних психічних станів тощо. Глибинні інтерв'ю — на з'ясування подій і переживань опитуваного в минулому, що знаходиться в глибинах його пам'яті. Фокусоване інтерв'ю концентрує увагу опитуваного на конкретній життєвій події, проблемі, які мають для нього значення.

Групові інтерв'ю проводяться одночасно з усією групою, у напіввільній формі, передбачають проведення групової дискусії з певного кола питань. Індивідуальні думки членів групи при висловлюванні їх у групі можуть бути значно викривлені в силу конформізму, групової солідарності, під впливом лідера тощо. Тому доцільним є поєднання індивідуального та групового інтерв'ю.

Масові інтерв'ю призначені для дослідження масових явищ; громадської думки, настроїв, соціальної напруженості тощо. Е.Ноель визначає такий вид інтерв'ю як „усне стандартизоване опитування людей, відібраних за статистичною ознакою", заздалегідь запрограмоване до деталей опитування „за схемою", хоча для самих опитуваних воно може сприйматися як „жива, приватна і досить невимушена в силу анонімності бесіда". Масове інтерв'ю максимально формалізоване. Стандартизація стосується не тільки послідовності і формулювання запитань, але й можливих варіантів відповідей.

Груповий метод роботи з соромливими дітьми - найкращий спосіб домогтися бажаного результату. Він дає змогу змоделювати різні ситуації, пов'язані з контактом коїться з іншими людьми, із можливістю проявити себе публіці, у досить безпечної обстановці, і тим самим отримати позитивний досвід минулого і цим скоригувати самооцінку [22, з. 99].

На жаль, соромливих дітей значна частина. І це є причиною, щоб розповідати довго й з цього працювати. Ігри й вправи, зорієнтовані особливості соромливих дітей й проведених групи, можуть зробити істотну допомогу таким дітям.

Гра «Режисер» дозволить соромливому дитині управляти іншими дітьми, брати відповідальність він, перебувати у ситуації, коли необхідно імпровізувати і постійно іншими. Для постановкимини-спектакля у разі можна взяти будь-яку коротку казку, байку чи вірш, надавши права вибору самому «режисеру». Він також розподіляє ролі серед однолітків. Отже, спектакль стає його дітищем.

Під час гри «Виставка» кожен із дітей подає себе фотографом, яка має відкрилася авторська виставка фотографій. У процесі гри діти перераховують фотографії (бажано щонайменше трьох), у яких нібито відбиті важливі автора події або людина. З названих фотографій дитина вибирає найцікавішу чи значиму нього і докладно її описує: що зображено на фотографії і чому саме такий епізод зацікавив «автора». У процесі на цю гру кожен дитина повинна казати про важливих йому моментах. Важливе умова у своїй — увагу «відвідувачів виставки», які вправі за бажання запитувати. Отже, дитина має можливість досить тривалий час перебувати у центрі уваги. Для вибавлення від сором'язливості в дітей віком це необхідно

Сором'язливість - явище дуже поширене, особливо в підлітковому віці. Це пов'язано з фізіологічним змінами, що відбуваються в цьому віці, особливостями формування особистості, становлення «Я-концепції», динаміки самооцінки. На думку багатьох дослідників у підлітковому віці сором'язливість більше спостерігається у дівчаток ніж у хлопчиків. Так наприклад, Зімбардо наводить дані, які свідчать про те, що в підлітковому віці сором'язливості схильні більше дівчинки, ніж хлопчики. Хлопчики і дівчатка схильні оцінювати себе приблизно однаково. Мета нашого дослідження встановити кому більше властива сором'язливість у підлітковому віці: дівчаткам або хлопчикам, а так само вивчення особливостей перебігу цього явища у підлітків обох статей.  Для вивчення сором'язливості в підлітковому віці була обрана Стенфордський опитувальник сором'язливості. Методика наведена в книзі: Зімбардо Ф. Сором'язливість (що це таке і як з нею справлятися). Експериментальну вибірку склали діти дитячого садка. Експериментальна вибірка склала 12 осіб: дівчаток 5 та 7  хлопчиків.  Інтерв’ю складається з таких питань як, «чи вважаєте ви працю лікаря потрібною?», «Чому ви обрали саме цю професію?», «Що саме вам подобається в цій професії?», «Чи хотілиб ви змінити професію?», «Які причини для цього існують?» Питання даної методики дають можливість найбільш повно вивчити прояв сором'язливості дівчаток і хлопчиків, типи людей, що викликають сором'язливість у підлітків, причини сором'язливості.