Бланк од і ключ

Прізвище, ім’я , по-батькові _____________ стать _______ вік_____

О	+	1	Привабливий	3	2	1	0	1	2	3	-	Непривабливий
С	-	2	Слабкий	3	2	1	0	1	2	3	+	Сильний
А	+	3	Балакучий	3	2	1	0	1	2	3	-	Мовчазний
О	-	4	Безвідповідальний	3	2	1	0	1	2	3	+	Відповідальний
С	+	5	Впертий	3	2	1	0	1	2	3	-	Поступливий
А	-	6	Замкнений	3	2	1	0	1	2	3	+	Відкритий
О	+	7	Добрий	3	2	1	0	1	2	3	-	Егоїстичний
С	-	8	Залежний	3	2	1	0	1	2	3	+	Незалежний
А	+	9	Діяльний	3	2	1	0	1	2	3	-	Пасивний
О	-	10	Черствий	3	2	1	0	1	2	3	+	Йде на допомогу
С	+	11	Рішучий	3	2	1	0	1	2	3	-	Нерішучий
А	-	12	Кволий	3	2	1	0	1	2	3	+	Енергійний
О	+	13	Справедливий	3	2	1	0	1	2	3	-	Несправедливий
С	-	14	Розслаблений	3	2	1	0	1	2	3	+	Напружений
А	+	15	Суттєвий	3	2	1	0	1	2	3	-	Спокійний
О	-	16	Ворожий	3	2	1	0	1	2	3	+	Дружній
С	+	17	Впевнений	3	2	1	0	1	2	3	-	Невпевнений
А	-	18	Відлюдкуватий	3	2	1	0	1	2	3	+	Любить спілкуватися
О	+	19	Чесний	3	2	1	0	1	2	3	-	Нещирий
С	-	20	Несамостійний	3	2	1	0	1	2	3	+	Самостійний
А	+	21	роздратований	3	2	1	0	1	2	3	-	Непохитний

Використання методу ОД може бути використане в усіх тих випадках, коли необхідно отримати інформацію про суб’єктивні аспекти ставлення досліджуваного до себе або про інших людей. В цьому сенсі ОД співставляється з двома категоріями психодіагностичних методів – з особистісними опитувальниками й соціометричними шкалами. Від особистісних опитувальників він відрізняється стислістю й прямотою, направленістю на дані самосвідомості. Деякі традиційні, отримувані за допомогою опитувальників характеристики особистості, можуть бути отримані й за допомогою ОД. Метод ОД можливо використовувати не лише самостійно, а й в комплексі з іншими діагностичними процедурами.

За допомогою методик „Семантичний диференціал” та „Особистісний диференціал” ми також можемо виявити усвідомлювані компоненти статево-рольової ідентифікації, ставлення дітей до представників своєї і протилежної статі. Неусвідомлені компоненти статево-рольової ідентифікації надзвичайно важко піддаються експериментальному дослідженню.

Пропонуємо також рольові ігри та вправи, що допоможуть батькам (вихователям, вчителям) пізнати дітей, їхнє ставлення до самих себе як представників чоловічої або жіночої статі 31, 13.

Вправа 1. Дитині пропонують описати себе, тобто відповісти на запитання „Яка (ий) я?”. При цьому слід враховувати опис частин тіла, зовнішності, одягу.

Результат: в ході використання цієї вправи дитина краще усвідомлює власний образ „Я”, а дорослий може побачити, наскільки дитина адекватно сприймає себе.

Вправа 2. Дитина описує слова „дорослий”, „батько”, „мати”, „чоловік”, „жінка”. Слова для опису можна задавати як окремо так і разом, залежно від цілей та очікуваних результатів.

Результат: дитина, описуючи слова, надає їм особливого змісту і краще починає усвідомлювати їх значення у своєму житті.

Рольові ігри. Такі ігри можна проводити як окремо з кожною дитиною, надаючи їй певну роль, так і в групі дітей. Тоді кожній дитині доручається певна роль у грі (тата, мами, сестри, брата або ролі просто дівчаток та хлопчиків).

Результат: дорослий спостерігає за поведінкою дитини (дітей) і фіксує характерні риси тієї чи іншої ролі, які проявляє дитина, граючи її.

Оповідання. Дорослий розповідає дитині (дітям) легенду чи казку про мужнього лицаря, який допомагає слабким, любить людей, тварин і всю природу.

Результат: дитина (діти) усвідомлюють, що поряд із мужністю може проявитися і любов.

Оповідання. Дорослий розповідає казку про ніжну й люблячу принцесу, якій довелося стати мужньою і сміливою заради визволення своїх друзів (рідних).

Результат: таким чином у свідомості дітей формується образ ніжньої і сміливої дівчинки.

Отже, за допомогою цих та подібних вправ дорослі можуть спостерігати і коригувати прояви статево-рольової ідентифікації дитини. Також діти зможуть легше усвідомити, що жіночий компонент в особистості чоловіка є джерелом ірраціональних почуттів, він наділяє чоловіка чуйністю й сердечністю. А чоловічий компонент у структурі особистості жінки забезпечує їй високий інтелект та свободу від стереотипів.

Отже, до завдань гендерного виховання, спрямованих на розвиток різних сфер жіночої/чоловічої індивідуальності у дітей молодшого шкільного віку (6 (7)-10 років) у процесі гендерної соціалізації відносяться такі:

- допомога в пізнанні дитиною самої себе, в усвідомленні власного типу „Я” хлопчика/дівчинки;

- формування уявлень про зародження нового життя і загальний механізм дітонародження;

- розвиток здатності і формування готовності встановлювати щирі, шанобливі, партнерські відносини з дорослими, однолітками;

- розвиток комунікальних умінь, навичок щодо реалізації різноманітного статевого репертуару в ігрових ситуаціях і реальній життєдіяльності початкової школи;

- формування уявлень про правила поведінки з незнайомими людьми і навичок особистої безпеки.

А відтак готовність педагога до статевого виховання учнів, як основна запорука його ефективності, передбачає здатність забезпечити наступні психолого-педагогічні умови:

- емоційно-комфортну і духовно-етичну атмосферу дошкільних закладів, насичену знаками і символами „чоловічої” і „жіночої” культури;

- повага до особистості дитини, її внутрішніх відчуттів, переживань;

- узгодженість педагогічних зусиль, соціальних умов життя дитини з індивідуальними особливостями дошкільника;

- довірливе, дружнє і відповідальне спілкування з дитиною;

- реалізацію статевого виховання, сприяючого позитивним само змінам в особистості, індивідуальності хлопчика (дівчинки) [Див:4].

Загалом статева просвіта учнів є ефективною за умови дотримання принципів її реалізації:

- об’єктивність, правдивість, науковість у висвітленні всього спектру питань, пов’язаних із репродуктивною функцією людини, інтимними стосунками;

- спрямованість сексологічної інформації та методичне обґрунтування її впливу на формування позитивного ставлення до проблем людської сексуальності, забезпечення культу сім’ї як основного гаранта особистого щастя людини;

- створення умов для дітей зі сферою сексуальних стосунків людей як відповідальних взаємин, забезпечення адаптації до нових статевих ролей у дорослому житті;

- розвиток навичок встановлення та підтримання між особистісних контактів з учнями протилежної статі;

- навчання основам саморегуляції сексуальної поведінки, навичкам сексуальної безпеки, вмінню утримуватись від незрілих сексуальних контактів, протистоянню сексуальному розбещенню з боку дорослих.

Для оптимізації процесу формування гендеру у молодшому шкільному віці доцільним є використання просвітницької діяльності з батьками та вчителями початкової школи у таких формах:

- бесіди і лекції для батьків із залученням досвідчених фахівців (сексологів, лікарів, психологів педагогів, науковців), організаторами яких згідно функціональних обов’язків можуть бути практичний психолог, соціальний педагог, класний керівник;

- консультації для учнів з врахуванням їхніх індивідуальних запитів;

- тренінги;

- вечори запитань і відповідей;

- виставки та добірки науково-популярної літератури у шкільній бібліотеці відповідної тематики;

- диспути, КВК;

- анкетування батьків та вчителів.

Для діагностики та корекції гендерного ставлення особистості учня 1-4 класів практичному психологу доцільно використовувати:

- ігрові методики (ігри та вправи);

- проективні методики („Намалюй людину”);

- асоціативні методики („Хто я”);

- методики самооцінки („Східці”);

- методику „Особистісний диференціал”.