«АНАТОМІЯ ЛЮДИНИ ТА СПОРТИВНА МОРФОЛОГ ІЯ»

Екзаменаційний білет № 1

1.Будова кісток.Класифікація кісток.Види з’єднань кісток скелету.

Кістки — органи в хребетних тварин, які входять до опорно-рухової системи і складаються з кісткової тканини. З кісток складається скелет. Характеризується високою твердістю, значним вмістом мінеральних речовин і своєрідною мікроструктурою.

Структурна одиниця кістки-остеон, з остеонів складаються кісткові трабекули, де є трабекулярна порожнина і там поміщується кістковий мозок.

Поверхня кістки.

Поверхня кісти може показувати різні поглиблення (борозенки, ямки і т. д.) і підвищення (кути, краї, ребра, гребені, горбки тощо). Нерівності служать для сполуки кісток між собою або для прикріплення м'язів і розвинуті відповідно до розвитку мускулатури. На поверхні знаходяться так звані «живильні отвори», через які живильні і кровоносні судини входять усередину кістки.

Кістка як орган ззовні (крім поверхонь зчленування) вкрита так званим окістям, яке є сполучнотканинною пластинкою збагаченою кровеносними і лімфатичними судинами, нервами. Оксітя міцно зрощене з кісткою за рахунок волокон, що входять у тканину кістки. Зовнішній шар окістя волокнистий, внутрішній — остеогенний (кісткоутворюючий) прилягає до кістки. В ньому розташовані остеогенні клітини в стані спокою, за рахунок яких відбувається розвиток, ріст в товщину та регенерація кістки після пошкодження. Окістя служить для харчування, росту і відновлення кістки. Внутрішні порожнини кістки утворені особливою м'якою тканиною — кістковим мозком.

Кількість (а точніше співвідношення) органічних і мінеральних речовин в кістці змінюється з віком. У дітей значно переважають органічні речовини, у дорослих — мінеральні. У дорослої людини частка мінеральних складових (переважно, фосфорнокисле і вуглекисле вапно та фосфорнокисла магнезія, а також фтористого, хлористого кальцію й інші) становить близько 60—70 % маси кістки, а органічні речовини (в основному осеїн, яки відноситься до клейодавальних речовин) — 30—40 %. Кістки виявляють велику міцність і сильний опір розривові, надзвичайно довго протистоять руйнуванню і належать до числа найзвичайніших залишків викопних тварин. При прокалюванні кіста втрачає органічне речовине, але зберігає свою форму і будову; піддаючи кісту дії кислоти (напр. соляної), можна розчинити мінеральні речовини й одержати гнучкий хрящуватий кістяк кістки.

Види кісток.

• Довгі або трубчасті кістки — такі, у яких довжина значно переважає ширину і товщину (видовжені); вони мають більш-менш циліндричну середню частину, тіло (діафіз) з порожниною усередині і 2 кінці або епіфізи, що завжди ширші за тіло і покриті на суглобних поверхнях шаром гіалінового хряща, знаходяться в кінцівках і більш-менш вигнуті. До довгих трубчастих кісток належать кістки плеча, передпліччя, стегна і гомілки.

• Короткі — кістки п'ястка, плесно, фаланги пальців. Діафізи побудовані у вигляді трубки, стінка якої має компактну кісткову тканину. Епіфізи мають губчасту будову. В цих кістках жодний вимір не переважає значно над іншими.

• Плоскі кістки побудовані із губчастої речовини, яка зовні вкрита тонкими пластинками компактної. До них відносятьсялопатки, кістки черепа, грудина. У широких кісток два виміри переважають над третім; такі кісти служать переважно для утворення стінок порожнин, що містять різні органи (череп, грудину, тазову порожнину) і можуть бути плоскими, вигнутими, увігнутими і т. д.

• Змішані кістки мають складну будову. Вони складаються із декількох частин, що мають різну будову, форму і походження. Наприклад, хребці, кістки основи черепа тощо.

• Повітроносні кістки: лобна, клиноподібна, решітчаста, верхньощелепна. Вони так називаються, бо в них є повітряні порожнини, які вистелені слизовою оболонкою.

Види з’єднань кісток скелету.

Синдесмологія — наука про з'єднання кісток.

• Синартрози — безпереривні з'єднання кісток, більш ранні по розвитку, нерухомі або малорухомі за функцією.

• Синдесмоз — кістки з'єднані посередництвом з'єднувальної тканини.

• міжкісткові перетинки (між кістками передпліччя або гомілки);

• зв'язки (у всіх суглобах);

• роднички;

• шви(зубчасті (більшість кісток купола черепа ),лускаті (між краями скроневої і тім'яної кісток),гладкі (між кістками лицьового черепа)).

• Синхондроз— кістки з'єднані через хрящову тканину.

За властивістю хрящової тканини: гіаліновий (між ребрами і грудиною), волокнистий.

За довжиною існування розрізняють синхондрози: тимчасові, постійні.

• Синостоз — кістки з'єднані через кісткову тканину.

• Диартрози — переривні з'єднання, пізніші по розвитку і рухливіші за функцією.

• Геміартроз — перехідна від безпереривних до переривних або навпаки.

2.М’язи переднього відділу передпліччя(відділ згиначів передпліччя).

Передні м'язи передпліччя – згиначі.

Всі передні м'язи передпліччя починаються від медіального надвироста плечової кістки, проходять вздовж променевої і ліктьової кісток. Прикріплюються до кісток кисті. Це згиначі кисті.

Перший шар м'язів.

Ліктьовий згинач зап'ястя - прикріплюється до горохоподібної кісточки. Поверхневий згинач пальців. Має плечову і променеву головки. Плечова головка починається від медіального надвиростаплечової кістки, а променева від променевої кістки. Обидві головки переходять у два міцні сухожилки, які діляться на 4-й і прикріплюються до серединних фаланг 2-5 пальців. Довгий долонний м'яз. Має коротке черевце і довгий сухожилок, який переходить у долонний апоневроз. М'яз непостійний, є у 85% людей. Променевий згинач кисті - прикріплюється до 1-2 п'ясткових кісток. Круглий пронатор - прикріплюється до верхньої одної третьої променевої кістки.