2. Мета і завдання економіки торгівлі.

Головна мета економіки торгівлі: забезпечити високоякісні темпи розвитку торговельного підприємства в стратегічній перспективі і зростання його конкурентної позиції на споживчому ринку.

Завдання:

1) формування умов для задоволення попиту покупців на товари в рамках обраного сегмента споживчого ринку;

2) забезпечення високого рівня торговельного обслуговування покупців;

3) забезпечення достатньої економічності;

4) максимізація суми прибутку;

5) мінімізація рівня господарських ризиків;

6) забезпечення постійного зростання ринкової вартості торговельного підприємства.

1.3 Роздрібний товарообіг.

Роздрібний товарообіг – це кількісний показник, що характеризує обсяг продажу, він виражає економічні відносини, що виникають на заключному етапі руху товарів зі сфери обігу в особисте споживання шляхом обміну на грошові доходи і розглядають в 3-х аспектах:

1) Система відносин суспільного виробництва;

2) Система обміну грошових доходів населення на товари народного споживання;

3) Система зворотного зв’язку з виробництвом.

Обсяги тенденцій зміни роздрібного товарообороту значною мірою характеризують рівень життя народу та знаходження у тісному взаємозв’язку з грошовим обігом і його розвиток відбиває народногосподарські пропорції між виробником і споживчим попитом населення і пропозицією, роздрібним продажем і грошовим оборотом.

Фактори, що впливають на позитивну динаміку грошових доходів населення:

•          збільшення розміру мінімальної заробітної плати і наближення його до прожиткового мінімуму;

•          удосконалення податкового законодавства щодо обов’язкових платежів підприємств по соціальних нарахуваннях на заробітну плату, прибуткового податку – для фізичних осіб. 

Споживчий ринок характеризується по різним факторам. Розрізняють ринки:

• монопольний – один продавець (виробник) контролює всі 100% продажу даного товару;

• олігопольний – це ринок, де не більше п’яти учасників контролюють 70–80% усіх продаж;

• конкурентний – це ринок, де достатня кількість продавців, а частка продажу кожного з них невелика.

За ступенем насиченості товарами споживчий ринок поділяється на ринок продавця, на якому обсяг попиту значно перевищує обсяг пропозиції, і ринок покупця, на якому обсяг пропозиції значно перевищує обсяг попиту.

З позицій активності процесів купівлі-продажу ринок поділяється:

• на марний, тобто такий, що не має перспектив реалізації окремих товарів, наприклад, яхт у місцевості, де немає водних басейнів;

• на такий, що розвивається, тобто вже частково освоєний ринок, потенційні можливості якого повною мірою ще не реалізовані;

• стабільний, тобто ринок, обсяги попиту та пропозиції на якому змінюються незначно;

• активний – ринок, що складається в умовах незадово-леного попиту, обсяг якого досить значний.

• потенційний – даний товар не продавався, але він є і чекає сприятливих можливостей для продажу .

Ціна – це грошовий еквівалент купівлі-продажу.

Конкуренція – різноманітні форми суперництва суб’єктів, що господарюють на споживчому ринку за кращі умови реалізації товарів.

Складові ринку: попит, пропозиція, ціна, конкуренція.