7.3. Класифікація інвестицій.

Плідному співробітництву банків і магазинів буде сприяти і впровадження товарного векселя при розрахунках між постачальниками товарів і торгівлею. Щоб вони зайняли гідне місце в системі розрахунків продавців і покупців, потрібна державна підтримка і розумна законодавча база. При цьому випускати товарні векселі повинні солідні фінансові компанії, економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій, які завдяки торговому векселю гарантуватимуть надійність постачань і їхню своєчасну оплату. Це свого роду товарний кредит, коли постачальник товарів дає їх на реалізацію підприємству торгівлі.

Для того щоб товарні векселі стали реальністю, вимагаються відповідні рішення державних органів, зокрема Центрального банку, про випуск таких векселів і створення механізму їхнього фінансового обороту. Різновидами інвестицій виступають:

•          кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

•          спонукуване і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування й інші матеріальні цінності);

•          майнові права, що випливають з авторського права, досвіду й інших інтелектуальних цінностей;

•          сукупність технологічних, технічних, комерційних і інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатен-тованих (“ноу-хау”);

•          права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також майнові права й інші цінності.

Інвестиційна діяльність торгового підприємства здійснюється в різних формах, обумовлених видами інвестицій. Ці інвестиції класифікуються за рядом ознак.

1. За об’єктами вкладення засобів виділяються реальні і фінансові інвестиції:

а) реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в розвиток матеріально-технічної бази й удосконалювання технологічних процесів торгового підприємства. У складі реальних інвестицій виділяють звичайно капітальні вкладення у відтворення основних засобів та інноваційні інвестиції у формування нематеріальних активів, що забезпечують технологічний прогрес на торговому підприємстві;

б) фінансові інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні фінансові активи торгового підприємства, серед яких найбільша частка припадає на його вкладення в інструменти грошового і фондового ринків.

2.         За характером участі в інвестуванні виділяють прямі і непрямі інвестиції:

а)         прямі інвестиції характеризуються особистою участю торгового підприємства у виборі об’єктів інвестування і вкладень капіталу;

б)         непрямі інвестиції характеризуються інвестуванням капіталу підприємства, опосередкованим іншими господарюючими суб’єктами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Торгові підприємства здійснюють в основному прямі інвестиції.

3.         За періодом інвестування розрізняють короткострокові і довгострокові інвестиції:

а)         короткострокові інвестиції характеризуються вкладеннями капіталу на період не більш одного року;

б)         довгострокові інвестиції являють собою процес вкладення капіталу на період понад один рік.

4. Основною метою інвестиційної політики торгового підприємства є вибір і реалізація найбільш ефективних шляхів розширення його активів, для забезпечення основних напрямів його розвитку в довгостроковій перспективі відповідно до таких принципів:

1. Формування окремих напрямів інвестиційної діяльності відповідно до розробленої стратегії торгового підприємства, спрямованої на забезпечення товарного і регіонального розвитку, зростання ресурсного потенціалу і ринкової вартості підприємства.

2. Облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон’юнктури інвестиційного ринку.

3. Визначення співвідношення різних форм інвестування на окремих етапах перспективного періоду.