Зміст

Введення

1 Педагогічні можливості гри

1.1 Гра, її види і функції

1.2 Класифікація ігор

1.3 Використання гри у роботі педагога з підлітками

2 Комунікативні здібності

2.1 Спілкування. Його види і функції

2.2 Особливості комунікативної сторони спілкування

2.3 Розвиток комунікативних здібностей у грі

3 Практична частина

3.1 Діагностичний етап

3.2 Практично - діяльнісний етап

3.3 Аналітичний етап

Введення

Вибираючи тему роботи "Гра, як засіб формування комунікативних здібностей", хотілося б підкреслити важливість і актуальність цього питання.

Цією проблемою займалися такі педагоги і науковці як Макаренко А.С., Ельконін Д.Б., Щуркова Н.Є., Мухіна В.С., Анікіева Н.П.

На сьогоднішній день, коли світ знаходитися в постійному інформаційному бумі, і кожного разу що - або змінюється дуже важливо бути мобільним і вміти швидко засвоювати, аналізувати та доносити до людей необхідну інформацію.

Проблема спілкування і міжособистісної взаємодії на наш погляд дуже актуальна. Торкаючись її, хотілося б показати необхідність розвитку комунікативних здібностей. І як засіб використовується гра.

Гра - це штучно створюване життєва або проблемна ситуація, яку ми відтворюємо тим самим, переносячи реальну життєву проблему в ігрову діяльність.

На нашу думку гра, на сьогоднішній день, є одним з найголовніших засобів розвитку комунікативних здібностей.

А найбільш актуальним вивчати тему «гра як засіб розвитку комунікативних здібностей» саме на підлітковому віці, який є переломним - це перехід від світу дитинства і безтурботного існування до складних реалій сучасної дійсності, до труднощів спілкування та взаємодії.

Саме в цьому віці дитина стикається з проблемами у спілкуванні, а гра допомагає не тільки сформувати необхідні комунікативні вміння, а й дає плацдарм для подальшого розвитку особистості, її соціалізація та самореалізація в суспільстві.

У ході роботи над дослідженням даної теми, ми структурували її так:

• Об'єкт: розвиток комунікативних здібностей підлітка.

• Предмет: умова розвитку комунікативних здібностей.

• Мета: підбір та апробація ігор впливають на розвиток комунікативних якостей підлітка.

• Гіпотеза: використання гри буде сприяти ефективному розвитку комунікативних здібностей підлітків з урахуванням наступних правил:

1. Інформованість (знання) педагога про індивідуальних здібностях підлітків.

2. Наявність ігровий бази даних для використання в різних формах роботи з підлітками.

3. При компетентності педагогів в даному питанні.

4. Врахування інтересів дітей.

• Завдання:

1. Показати необхідність розвитку комунікативних здібностей у підлітковому віці.

2. Розкрити особливості формування комунікативних здібностей у підлітків

3. Визначити можливості гри, як засобу розвитку комунікативних здібностей.

4. Відібрати і апробувати гри на розвиток комунікативних здібностей.

1 Педагогічні можливості гри

1.1 Гра. Її види і функції

Гра виникає, як особливий вид діяльності, відокремленої від трудової (діяльності) і являє собою відтворення відносин між людьми. Гра виникає в ході історичного розвитку суспільства в результаті зміни місця дитини в системі суспільних відносин. Вона соціальна за своїм походженням і за своєю природою

Гра - це форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в закріплених способах здійснення предметної діяльності. У грі відтворюються норми людського життя і діяльності, підпорядкування яким забезпечує пізнання та засвоєння предметної і соціальної дійсності, інтелектуальний, емоційний і моральний розвиток особистості. У дітей дошкільного віку гра є провідним видом діяльності, який формує знання, вміння і навички.

Спробу систематичного вивчення гри першим почав у кінці 19 століття німецький учений К. Гросс, який вважав, що в грі відбувається пристосування до майбутніх умов боротьби за існування.

Матеріалістичний погляд на гру сформулював Г. В. Плеханов, що вказав на її виникнення з праці. Пов'язуючи гру з орієнтовною діяльністю, Д. В. Ельконін визначає гру як діяльність, у якій складається і удосконалюється управління поведінки.

Відмітною ознакою розгортання гри є швидко мінливі ситуації, в яких виявляється об'єкт після дій з ним, і настільки ж швидке пристосування дій до нової ситуації.

У структуру гри дітей входять: ролі, взяті на себе граючими, ігрові дії, як засіб реалізації цих ролей, ігрові вживання предметів, тобто заміщення реальних предметів ігровими, умовними, реальні відносини між граючими.

Сюжетом гри представляє відтворювана в ній область дійсності, змістом гри виступає те, що відтворюється дітьми як головного моменту діяльності та відносини між дорослими в їх трудового і суспільного життя.

У грі відбувається формування виробничого досвіду і довільної поведінки дитини, її самореалізація і соціалізація (тобто входження в людське суспільство), прилучення до комунікативної культурі - культурі спілкування.

У ранньому віці виникає і отримує розвиток індивідуальна, предметна, в тому числі символічна гра.

Предметна гра - дитяча гра з предметами людської матеріальної і духовної культури, в якій дитина використовує їх за прямим призначенням.

Символічна гра - вид гри, в якій реальність відтворюється у вигляді символів, знаків, а ігрові дії виконуються в абстрактній формі.

На другому році життя дитина відтворює дії дорослих з предметами: з'являються предметні ігри - наслідування (засвоєння форм і норм поведінки дорослих), і формування особистісних якостей.

Дитячі ігри предметного плану можуть бути трьох типів:

• гра-дослідження;

• гра-конструювання;

• рольова гра;

Рольова гра - спільна групова гра, в якій її учасники розподіляють, беруть на себе і виконують різні соціальні ролі: матері, батька, вихователя, лікаря і т.п.

Сюжетна гра - дитяча гра, в якій дитина відтворює сюжети з подій реального життя людей, оповідань, казок.

Сюжетно-рольову гру можна розглядати, як підготовку дитини до участі в суспільному житті і різних соціальних ролях.

У груповій грі вперше виявляється лідерство, починають розвиватися організаторські уміння і навички, розвиваються комунікативні здібності.

У особливий клас гри можна віднести ігри-змагання, в яких формуються і закріплюються такі важливі фактори розвитку особистості, як мотивація, досягнення успіху, прагнення до розвитку своїх здібностей.

Гра, це вид діяльності в умовних ситуаціях, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням.

У людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:

• розважальна - це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес;

• комунікативна - освоєння навичок спілкування, розвитку комунікативних здібностей, освоєння діалектики спілкування;

• самореалізація в грі, як полігоні людської практики

• ігротерапевтіческая - подолання різних ігрових ситуацій, труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

• діагностична - виявити відхилення від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

• функція корекції - внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;

• міжнаціональна комунікація - засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

• соціалізація - включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського і міжособистісного спілкування.

Гру, як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим, люди використовували з давнини. Широке застосування грі знаходить в народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. У сучасній школі робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках: в якості самостійних технологій для освоєння понять, теми та іншого розділу навчального предмета; як елементи, іноді вельми істотні, більш великої техніки; як уроку, заняття або його частини (введення, пояснення, закріплення, вправи, контролю); як технологія позакласної роботи школи.

На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має суттєвою ознакою - чітко поставленою метою навчання і відповідним їй педагогічним результатом, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.

За характером педагогічного процесу виділяють наступні групи ігор:

1. Навчальні, тренінгова, контролюючі, узагальнюючі.

2. Пізнавальні, виховні, розвиваючі.

1. Репродуктивні, продуктивні, творчі.

2. Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психологічні та ін

Крім представленої класифікації, існують й інші підстави для неї, наприклад:

За характером ігрової методики гри бувають:

1. Предметні.

2. Сюжетні.

3. Рольові.

4. Ділові.

5. Імітаційні.

6. Ігри - драматизації.

І, нарешті, специфіку ігрової технології в значній мірі визначає середовище: розрізняють ігри з предметами, і без предметів, настільні, кімнатні, вуличні, на місцевості, комп'ютерні, і з ТСО, а так само з різними засобами пересування.

Але в першу чергу слід розділити гри по виду діяльності на наступні групи:

• фізичні (рухові),

• інтелектуальні (розумові),

• трудові та соціально-психологічні.

Класифікацію педагогічних ігор ми можемо подивитися у додатку, а так само в розділі, присвяченому класифікації ігор.