Орієнтовні розміри поперечних перерізів елементів

систем приставних кроков

Основні елементи приставних кроков	Види деревини
	Колоди	Бруси	Дошки
	Діаметр, мм	Переріз (bxh), мм	Кількість дощок і розмі-ри перерізу (bxh), мм
Кроквина (кроквяна нога)	120...160 через 1300...1500	120...140х160х180 через 1300...1500	1-2(40...50х160х180) через 1000...1200
Затяжка кроков (бантина)	130/2	40х120	2 5х120...150
Діагональна кроквина	140...160	160х180	2(40...50х180)
Підкроквяна балка	180...220	120...180х180	2(40...50х160...180)
Стояк	130...180 через 3000...4500	120...140х120...140 через 3000...4500	2(40...50х160...180) через 3000...4500
Підкоси	130...160	120...140х120...140	2(40...50х100...120)
Лежень	120...200	120...140х120...140	2(40...50х140)
Мауерлат	160...200	160...200х160...200	–

У будинках мансардні приміщеннями на горищі влаштовуються під двома нахиленими скатами даху і торцевими фронтонами. У більшості випадків дві зовнішні стіни мансарди – це капітальні стіни, які утворюють фронтони на фасадах будинку. Дві інші огороджувальні стіни мансарди рекомендується проектувати з дерев’яними несучими стояками перерізом 100х100 мм, встановленим через 600...800 мм, між якими розміщується ефективний утеплювач (утеплені перегородки). З боку горища він захищається дошками товщиною 25 мм, а з боку житлових приміщень – гіпсокартоном. Такі стіни обов’язково повинні спиратися на балки горищного перекриття.

У житлових будинках із скатними дахами рекомендується проектувати зовнішній організований водовідвід із застосуванням карнизних (настінних) жолобів (ринв) або підвісних лотків, водостічних труб і стандартних деталей для їх закріплення. В житлових будинках із висотою від планувальної відмітки землі до вінцевого карнизу менше 7 м допускається проектувати зовнішнє неорганізоване водовідведення при обов’язковому влаштуванні козирків над входами та балконами верхнього поверху та виносі карнизу за площину стіни не менше ніж на 600 мм [3].

Огороджувальна конструкція покриття складається з покрівлі та лат, які в горищних дахах укладають по кроквинах. Лати – це частина покриття будівлі, основа покрівлі, до якої закріплюють покрівельний матеріал. У будівельній практиці використовують дерев’яні лати із брусків або дощок, укладених із зазорами або у вигляді суцільних настилів. Вибір лат залежить від типу покрівлі. Розріджену систему лат використовують під покрівлі, які збирають із окремих достатньо жорстких і міцних плиток або листів, наприклад – черепиці, азбестоцементних листів, листів оцинкованої сталі чи іншого металу. При цьому відстань між елементами лат приймають у відповідності до розмірів і міцності покрівельних плиток або листів. Суцільну систему лат із дощок завтовшки не менше 25 мм або із водостійкої деревоволокнистої плити використовують під покрівлю з гнучких елементів типу «шинглас», бітумний ґонт та під рулонні покрівлі та на ділянках карнизів, гребенів, ребер і розжолобків.

При влаштуванні в горищних просторах мансардних приміщень та у випадках використання дахових плівок (гідробар’єру, антиконденсату, супердифузійної мембрани) для їх кріплення до кроков використовують контрлати у вигляді брусків або дощок із розмірами 20...25 х 50...60 мм, які прибивають уздовж кроков.

Залежно від величини кута схилу дахи називають: нахиленими при і = 26...200% (15^о...63^о); пологими при і = 11..25% (6^о...14^о); плоскими при і = 1...10% (0,6^о...5,5^о). Надійне відведення води з покриття забезпечують відповідним ухилом його схилів при співвідношеннях висоти гребенів вододілів до основ у межах і = 1...200% (0,6^о...63^о). Ухил схилів залежить від виду покрівельного матеріалу (табл. 3).

Таблиця 3