1. Об’ємно-планувальні рішення одноквартирних житлових будинків

Об’ємне та архітектурно-планувальне рішення житлового будинку розробляються на основі завдання. При цьому планувальна схема, яка задана, є основою для роботи студента над проектом. У процесі проектування для того, щоб запроектований житловий будинок відповідав вимогам діючих норм і якнайкраще задовольняв потреби мешканців, можна переглядати та змінювати розташування і розміри приміщень, розміщення балконів, лоджій, сходів, розташування та розміри віконних і дверних прорізів тощо.

Об’ємно-планувальні рішення індивідуальних одноквартирних житлових будинків можуть бути (рис. 3):

• одноповерхові, в якому всі приміщення містяться на одному рівні, такі об’ємно-планувальні рішення не приймаються в курсовому проекті із-за збільшення площі забудови земельної ділянки;

– мансардні, в яких житлові приміщення влаштовуються на горищі над частиною площі забудови першого поверху;

– двоповерхові зі збільшеною висотою приміщень частини простору;

– двоповерхові із однаковою висотою приміщень поверхів.

Рис. 3. Схеми об’ємних рішень одноквартирних житлових будинків:

а – одноповерхова із двосхилим дахом; б – те саме мансардна;

в – мансардна із заломом даху; г, д – двоповерхові зі збільшеною висотою приміщень частини простору; є – двоповерхова із двосхилим дахом; ж – те саме, із односхилим

У курсовому проекті під частиною будинку слід влаштувати підвальні приміщення. Якщо будинок споруджується на майданчику з великим похилом, приміщення одного поверху можливо влаштовувати в різних рівнях. Зв’язок між приміщеннями, розміщеними на різних рівнях, здійснюється як і між поверхами за допомогою внутрішніх сходів. Сходи до підвалу влаштовують у сходовій клітці або з приміщення закритої веранди. Вхід до підвалу з подвір’я або житлових приміщень робити не рекомендується.

У житлових будинках висотою до трьох поверхів внутрішні сходи влаштовують двох типів: С1 – які розміщують у сходових клітках і С2 – відкриті (без огороджувальних стін), які розміщують у загальних кімнатах, холах або коридорах [7].

Безпека та зручність використання сходів забезпечується виконанням наступних правил при їх проектуванні [8]:

– кількість підйомів в одному сходовому марші або на перепаді рівнів повинна бути не менше трьох і не більше 18;

– усі східці в марші повинні мати однакові розміри:

– найменша ширина маршу в житлових будинках заввишки до трьох поверхів приймається не менше 900 мм;

– уклон маршів рекомендується приймати 1:2, найбільший уклон маршів у одноквартирних житлових будинках висотою до трьох поверхів допускається 1:1,25;

– ширина сходової площадки повинна бути не менше ширини сходового маршу;

• висота проходу під маршами і площадками повинна бути не менше 2 м;

– марші і площадки повинні мати огородження висотою не менше 900 мм;

• ширина більшої частини забіжних сходинок повинна бути не менше ширини основних сходинок, а меншої частини – не менше 100 мм.

Східець складається із горизонтальної площадки, яку називають проступом, і вертикальної стінки, яку називають присхідцем. Оптимальні розміри проступа а = 270...300 мм, а присхідця h = 150...180 мм (але не більше 200 мм). Рекомендується розрахункову ширину проступу збільшувати на 20...30 мм за рахунок його звисання над присхідцем. Зручне для підйому людини відношення висоти східця до його ширини розраховують за формулою а + 2h = 590…650 мм, що відповідає довжині кроку людини.

Внутрішньоквартирні сходи для зменшення площі часто проектують із забіжними східцями. Варіанти конфігурації сходів за формою маршів і площадок, за кількістю маршів та за формою східців наведені на рис. 4.

Висота житлових приміщень від підлоги до підлоги вищого поверху повинна бути не менше 2,8 м. Висоту приміщень, відстань від підлоги до стелі, приймають не менше:

– житлових поверхів – 2,5…3,0 м;

– мансардного поверху – 2,3…2,5 м;

– підвалу – 1,9 м, а в разі розміщення в них індивідуальних теплових пунктів – 2,2 м.

Рис. 4. Варіанти конфігурації сходів:

Одномаршеві: 1 – прямі; 2 – із забіжними східцями; 3,4 – криволінійні. Двомаршеві; 5 – прямі; 6…10 – із поворотом на 60^о, 90^о, 120^о, 180^о, 240^о; 11…14 – із двома вихідними маршами (розпашні); 15…18 – із двома відправними маршами; 19, 20 – із двома відправними і вихідними маршами; 21, 22 – криволінійні; 23 – кругові. Тримаршеві: 24…29 – поворотні; 30…31– з двома проміжними і вихідними маршами; 32 – з двома відправними і проміжними маршами; 33 – криволінійні. Чотиримаршеві: 34…36– поворотні; 37…45 – з прямими і забіжними східцями; 46…53 – тільки із забіжними східцями; 54…55 – гвинтові із забіжними східцями

Рівень підлоги першого поверху приймається на 450...900 мм вище планувальної позначки будівельного майданчику. Основний вхід до житлового будинку необхідно розташовувати у вітровій тіні від нього, наприклад, в Київській області при переважаючих північно-західних вітрах – із південного сходу. В одноквартирних житлових будинках рекомендується влаштовувати додатковий, так званий господарський, вихід на приквартирну ділянку. При всіх зовнішніх входах до житлових будинків слід передбачати тамбури глибиною не менше 1,4 м або вхід із веранди. Перед кожними вхідними дверима необхідно запроектувати площадки шириною не менше 1200 мм, на які зі спланованої поверхні ґрунту влаштовують не менше 3 східців висотою по 150 мм, глибиною – по 300 мм. Естетичне рішення вхідних сходів впливає на рішення фасадів, тому вони повинні бути зручними, а з метою забезпечення довговічності їх рекомендується захищати козирком, вирішуючи одночасно архітектурно-композиційні задачі. Планувальні схеми вхідних сходів з їх площадками до житлових будинків наведені на рис. 5

Рис. 5. Планувальні схеми вхідних сходів з їх площадками до житлових будинків

Тамбури на протязі всього року захищають приміщення будинку від протягів, а в холодний період року виконують функцію шлюзу для переходу з холоду навколишнього повітря у теплий простір будинку. Допустимим є розташування гостевого санітарного вузла з доступом із вхідного тамбуру. Приклади функціональних зв’язків між приміщеннями житлового будинку та організації вхідної зони наведені на рис. 6.

Їдальня

сходи

до підвалу

антресолі

Рис. 6. Функціональні зв’язки між приміщеннями житлового будинку:

а – тамбур із санітарним вузлом; б – тамбур із входом до підвалу; в – тамбур із входом до гаражу; г – тамбур, який виконує функції передпокою; д – схема функціональних зв’язків між приміщеннями житлового будинку

В індивідуальних будинках рекомендується влаштовувати літні приміщення: ґанки, тамбури, веранди і тераси на першому поверсі (рис. 7, 8) та балкони, тераси або лоджії – на другому. Вхід до одноквартирного житлового будинку може влаштовуватися через засклену веранду шириною не менше 2000 мм, в якій передбачають збільшені нестандартні вікна із одинарним заскленням. Якщо вхід до будинку влаштовано з боку веранди, тамбур біля цього входу можна не передбачати. Веранду бажано функціонально зв’язувати із загальною кімнатою.

Рис. 7. Літні приквартирні приміщення та входи одноповерхових житлових будинків:

а, б, в – веранди; г, д – тераси; е – тамбури і ґаночки; 1 – веранда;

2 – тераса; 3 – ґанок; 4 – тамбур

1-1

16

Рис. 8. Дах і горищне покриття над верандою (розріз 1-1 на рис.7):

1 – кобилка; 2 – лати; 3 – хвилясті покрівельні листи; 4 – металевий фартух;

5 – ущільнюючий герметик; 6 – дошка; 7 – кроквина даху веранди;

8 – кроквина даху будинку; 9 – гідроізоляція; 10 – металева скоба;

11 – мауерлат; 12 – дерев’яна пробка; 13 – дротяна скрутка; 14 – перекриття над верандою; 15 – горищне перекриття будинку; 16 – підшивка з дощок

Приміщення житлового будинку розташовуються у функціональних зонах:

– загальній або господарсько-гостьовій, де можуть перебувати, як члени сім’ї, так і стороні люди, до якої входять тамбур, вхідний хол, загальна кімната, кухня-їдальня, суміщений санітарний вузол з місцем для унітазу, рукомийника, душу, пральної машини або гостьова убиральня (перший поверх);

– особистій, до якої входять спальні кімнати та суміщений санітарний вузол з місцем для унітазу, біде, рукомийника та ванни (другий поверх).

Склад приміщень будинку визначається в залежності від потреб сім’ї та її фінансових можливостей.

Житлові приміщення: загальна кімната площею 18...25 м², розміщується на 1-му поверсі; спальня господарів – 12...14 м², на 2-му поверсі; спальня дитяча, для хлопчиків – 9...12 м², на 2-му поверсі; спальня дитяча, для дівчаток – 9...12 м², на 2-му поверсі; спальня для представників старшого покоління або для гостей – 10...12 м², на 1-му поверсі; дитяча кімната – 8...10 м², на 1-му поверсі; кабінет господаря – 8...12 м², на 1-му або 2-му поверсі; робоча кімната господарки – 8...12 м², на 1-му поверсі; гардеробна – 4...8 м², на 2-му поверсі.

Господарські та комунікаційні приміщення: кухня – 8...14 м², на 1-му поверсі; убиральня – 1,5...4,0 м², на 1-му поверсі; суміщений санвузол – 3, 0...4,5 м², на 2-му поверсі; приміщення ванни – 2,5...3,0 м², на 1-му та 2-му поверхах; комори – 2...3 м², на 1-му та 2-му поверсі; вбудовані шафи – 0,8...1,5 м², на 1-му та 2-му поверсі; майстерня – 10...15 м², у підвалі; господарські комори – 8...10 м², у підвалі; опалювальна – 6...8 м², на 1-му поверсі або у підвалі; хол (передпокій) – 6...12 м², на 1-му та 2-му поверсі; вхідний тамбур – 1,4...2,8 м²; коридори; веранда; сходова клітка.

Кухня проектуються двох типів: робоча, яка призначається тільки для приготування їжі із площею не менше 8 м²; кухня-їдальня, що призначається для приготування та прийому їжі ­з площею не менше 12 м². В приміщенні кухні встановлюється газова або електрична плита та раковина для миття посуду. Мінімально допустима ширина кухні – 2000 мм.

Коридори, що ведуть до житлових кімнат, проектуються шириною не менше 1100 мм.

На 1-му поверсі слід передбачити убиральню, обладнану унітазом та рукомийником площею не менше 1,5 м², краще з місцем для душової кабіни та пральної машини (рис. 9). Ванна влаштовується у випадку, коли на першому поверсі є гостьова або спальня для представників старшого покоління. На 2-му поверсі рекомендується влаштувати суміщений санвузол, обладнаний ванною, умивальником, унітазом, біде (рис. 10, 11). Якщо санвузол використовується і як пральня кімната площа його збільшується до 3,0...4,5 м².

Із поданих вище приміщень обов’язковими є: загальна кімната, спальні для господарів і дітей, дитяча кімната, кухня, комори, вбудовані шафи, холи, вхідний тамбур, санітарні вузли на 1-му та 2-му поверхах.

а

б

Рис. 9. Санітарні вузли першого поверху, обладнані:

а – унітазом, рукомийником і душовою кабіною; б – унітазом і рукомийником

При проектуванні вбудованого або прибудованого гаража його площа може бути від 20 до 40 м². Над воротами гаража слід передбачати козирок із негорючих матеріалів з виносом не менше 800 мм, якщо над ними розміщені вікна інших приміщень [6].

Усі приміщення, крім загальної кімнати, веранди, холів і коридорів повинні бути непрохідними. Глибина будь якої кімнати не повинна перевищувати більше ніж у два рази її ширину.

Природне освітлення повинні мати всі житлові кімнати, кухні, вхідні тамбури до будинків і сходові клітки. Відношення площі світлових прорізів житлових кімнат і кухонь до площі підлоги цих приміщень повинно бути в межах від 1:5,5 до 1:8. Для мансардних поверхів зі світловими прорізами в площині похилих огороджувальних конструкцій – не менше 1:10. В одноквартирних житлових будинках допускається проектувати без прямого природного освітлення тамбури і сходові клітки.

Вікна рекомендується приймати стандартних розмірів із маркуванням на планах поверхів. Влаштовують їх найчастіше з короткого боку приміщень посередині стіни. Над сходами та в деяких приміщеннях мансарди можна влаштовувати вікна у покритті. Загальна гостьова кімната може мати велике нестандартне вікно або декілька вікон, в ній можливо передбачити влаштування каміну.

Вентиляція в будинку приймається природна приточно-витяжна. Окремі витяжні канали перерізом 140х140 мм необхідно влаштовувати у внутрішніх цегляних стінах товщиною 380 мм біля приміщень кухонь, убиралень, суміщеного санвузла, підвалу, гаражу, а також біля приміщення, де встановлений агрегат опалення будинку. Димові канали перерізом 280х140 мм слід передбачити у внутрішніх стінах біля приміщень, де знаходиться опалювальний агрегат і камін. Вентиляційні та димові канали бажано розміщувати компактно та блокувати в одну, максимум у дві труби.

Примітка:

біля всіх санітарних вузлів у внутрішніх стінах необхідно передбачати вентиляційні канали, які умовно не зображені на рис. 9,10 і 11.

Рис. 10. Планувальні схеми суміщених санітарних вузлів, обладнаних ваннами невеликих розмірів:

а – площею 3,8 м²; б – площею 4, 9 м²; в – площею 5,8 м²; г – площею 3,9 м²; д, е – ванна і душ із можливим їх розділення, площею 8,0 м² і 5,3 м²

Рис. 11. Планувальні схеми суміщених санітарних вузлів:

а – вбиральня і душ з можливістю ізолювання, площею 6,3 м²; б – ванна і душ з можливістю ізолювання, площею 8,6 м²; в – із шестикутною ванною, площею 7, 5 м²; г – обладнані душем і біде площею 4,8 м²; д – із можливістю ізолювання умивальника, площею 7, 3 м²; е – обладнані біде площею 7 м²; є – із кутовим розташуванням ванни площею 6,8 м²

Умовні графічні зображення елементів санітарно-технічних пристроїв та їх розміри, що рекомендуються для використання в курсовому проекті, наведені в табл. 1.

Таблиця 1