36

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ОБШУКУ ТА ЗНАЧЕННЯ ЙОГО РЕЗУЛЬТАТІВ ДЛЯ РОЗКРИТТЯ І РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ 6

РОЗЛІЛ 2 КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ 13

2.1 Наукові основи організації і проведення обшуку 13

2.2 Тактичні прийоми проведення окремих видів обшуку 22

РОЗДІЛ 3 ФІКСАЦІЯ ПЕРЕБІЗУ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ОБШУКУ 28

ВИСНОВКИ 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах пошуку найбільш раціональних шляхів реформування української правоохоронної системи з метою посилення захисту прав і свобод людини як найвищої цінності суспільства, з особливою гостротою постає питання щодо реалізації прав громадян, залучених до сфери кримінального судочинства. Дослідження теоретичних проблем реалізації прав громадян під час проведення такої слідчої дій як обшук, набуває також особливої актуальності у світлі оновлення та змінення українського кримінально-процесуального законодавства.

Слідчі дії виступають центральним елементом досудового слідства. В ході них отримуються нові докази, оцінюються вже існуючі. Це дає можливість слідчому будувати версії, розшукувати винних, розглядати всі аспекти і деталі справи, підходячи до цього питання всебічно. Тобто, вже саме існування слідчих дій можна розглядати як спосіб здійснення досудового розслідування у вузькому значенні і як явище, що сприяє постановленню справедливого рішення по вже вчиненому злочину та запобіганню вчиненню нових злочинів у широкому.

Обшук – це слідча дія , спрямована на примусове обстеження осіб, приміщень, споруд, ділянок місцевості тощо, що знаходиться в розпорядженні особи, яку обшукують, та членів її сім’ї, а також організацій, установ, з метою виявлення і вилучення об’єктів, слідів, що мають значення для розслідування справи.

Обшук є одним з найважливіших і найбільш часто застосовуваних слідчих дії. Слідча дія виступає інструментом формування доказової бази у кримінальній справі. Водночас процедура її проведення є багатогранною, що зумовлено необхідністю не лише здійснювати завдання судочинства, але і не обмежувати права і свободи громадян, а якщо цього обмеження неможливо уникнути встановити такий правовий режим даної слідчої дії, при якому це обмеження було б мінімізовано.

Починаючи з 1991 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на концепцію обшуку, даній проблематиці приділяли увагу Борець Т., Галиця О, Демко Г. В., Денисюк С.Ф., Ільченко С. В., Лоза Ю. I., Маляренко В.Т., Тертишник В.М., Шепітько В.Ю. та деякі інші вчені.

Питання обшуку і виїмки в українському законодавстві мають багато спільного з російською практикою вирішення цих питань, зважаючи на досить багату радянську наукову спадщину, присвячену вивченню слідчих дій. Тому можна послуговуватись досягненнями російських вчених у цій сфері, а саме: Безлепкина Б.Т, Глазырина Ф.В., Гуєва А.Н., Закатова А.А., Кальницького В.В., Посника В.С. та багатьох інших. Нормативну основу дослідження склали Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс Украни (далі – КПК України), Закон України «Про міліцію», Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Окремі питання, що стосуються особливостей проведення обшуку і виїмки у консульських та дипломатичних установах вирішуються у порядку, передбаченому Віденською конвенцією про дипломатичні зносини та Положенням про дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав в України.

Таким чином, вище викладене зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Мета роботи. Мета полягає у тому, щоб детальніше вивчити проблематику здійснення обшуку і виїмки як слідчих дій, систематизувати результати попередніх досліджень та запропонувати власні способи подолання правових колізій у цій сфері кримінального процесу.

Завдання. Визначена мета дослідження досягається постановкою і розв’язанням таких завдань:

1. обробка та узагальнення поширених уявлень про слідчу дію, порядок її проведення;

2. з’ясувати місце обшуку системі слідчих та процесуальних дій;

3. проаналізувати практичні рекомендації щодо проведення окремих видів обшуку;

4. визначити способи фіксації отриманих результатів в ході проведення слідчої дів виходячи з норм новоприйнятого кримінально процесуального кодексу України.

Об’єктом роботи є суспільні відносини, пов’язані з проведенням обшуку на території України.

Предметом вивчення є система норм вітчизняного законодавства, що регулює порядок проведення обшуку.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що підсумки досягнень роботи можуть бути використані у подальших дослідженнях проблематики проведення обшуку і виїмки. Також вони можуть бути корисними для практичних працівників у цій сфері.

Ряд положень курсової роботи доцільно врахувати в процесі оновлення системи актів, які створюють правові основи регулювання обшуку. Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження. Вона включає в себе вступ, три розділи та список використаних джерел.

Розділ 1 теоретико-правове визначення обшуку та значення його результатів для розкриття і розслідування злочинів

У системі засобів встановлення істини у кримінальній справі важливе місце займає обшук - одна із слідчих дій, що зазвичай має невідкладний характер. Своєчасне і повне виявлення і вилучення предметів, документів, що мають значення для справи, відіграє вагому роль при викритті винних і встановленні істини у справі. Тому проведення обшуку, метою якого й є відшукання і вилучення цих об'єктів, є не тільки правом, але й у певних випадках обов'язком слідчого під час розслідування злочинів [3].

Обшук – це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, та інших об’єктів з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються [1, с. 310].

Обшук за своєю природою має пошуковий і примусовий характер , у зв'язку з чим займає особливе місце в системі слідчих дій [3].

Пошуковий характер обшуку полягає в тому, що насамперед ця слідча дія спрямована на відшукання матеріалізованої інформації, яка стосується події злочину та має значення для повного, всебічного та об’єктивного розслідування справи. Особливість характеру пошукових дій під час проведення обшуку обумовлюється тим, що слідчий не володіє вичерпною інформацією про об’єкт пошуку та його точне місцезнаходження, тобто слідчий, призначаючи проведення обшуку не завжди може визначити, який саме предмет або річ необхідно відшукати, і де, або у кого знаходиться необхідна річ або предмет [1, с. 310].

Примусовий характер проведення цієї слідчої дії полягає в тому, що проведення обшуку, тобто обстеження приміщень, ділянок місцевості та інших об’єктів може бути здійснено і без наявності згоди обшукуваної особи. Копія ухвали про проведення обшуку повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб. Під час проведення обшуку слідчий має право розкривати зачинені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється їх відчинити [1, с. 310].

Примусовий характер здійснення пошукових дій під час проведення обшуку неминуче обумовлює вторгнення до сфери особистих інтересів особи, яка обшукується, або інших осіб, що також є однією із характерних рис обшуку. Проведення обшуку пов’язано з певним обстеженнями конституційних прав громадян на недоторканність особи та житла і тому потребує суворого дотримання регламентованого законом порядку проведення цієї слідчої дії [1, с. 310].

Підставою для прийняття слідчим рішення про проведення обшуку є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення його мети. Виникає питання: що розуміти під достатніми підставами (даними) для проведення обшуку? До них, зокрема, можна віднести достатні відомості про те, що знаряддя кримінального правопорушення або майно (речі й цінності), здобуте у результаті його вчинення, а також інші предмети і документи, що мають значення для розкриття правопорушення чи забезпечення цивільного позову, відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення знаходяться у певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що у певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, трупи чи тварини [18].

Такі дані можуть бути одержані кримінальним процесуальним шляхом і міститися в матеріалах кримінального провадження (у показаннях та інших повідомленнях громадян і посадових осіб, заявах, поясненнях, рапортах), у протоколах слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій та ін. Ці дані також можуть бути отримані оперативно-розшуковим шляхом. Важливим є те, що докази, на підставі яких виноситься клопотання про проведення обшуку, повинні відповідати вимогам допустимості (статті 86-88 КПК).

Закон не вимагає винесення окремої постанови слідчого чи прокурора про проведення обшуку. Юридичною підставою для його проведення є ухвала слідчого судді [18].

При необхідності провести обшук слідчий за погодженням із прокурором або особисто прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді за місцем проведення досудового розслідування. Клопотання складається із трьох частин. У вступній частині, зокрема, повинні бути зазначені: дані про погодження подання з прокурором; класний чин, звання, посада, прізвище, ім'я, по батькові слідчого відповідного органу, який звертається з клопотанням; час і місце його складання; найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер [18].

В описовій частиш зазначаються: короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з розслідуванням якого подається клопотання; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; підстави для обшуку, його мета; точна адреса житла, іншого володіння або частини житла, де планується проведення обшуку; дані про особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться, із зазначенням того, яке відношення ця особа має до кримінального провадження (її процесуальне положення); якщо обшук планується провести у службовому приміщенні, дані про найменування підприємства, його юридичну адресу, власника; індивідуальна або родова характеристика речей, документів, які планується відшукати; дані про осіб, яких планується обшукати (якщо планується проведення обшуку особи); норми кримінального процесуального закону, відповідно до яких виноситься клопотання про провадження обшуку [18].

У резолютивній частині викладається рішення слідчого порушити перед слідчим суддею клопотання про проведення обшуку; указуються суд, до якого буде спрямовано клопотання; місцезнаходження та індивідуальні ознаки об'єктів, які підлягають обшуку; підпис особи, яка склала подання.

До клопотання також додаються оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор чи слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.

Слід також зазначити, що на момент прийняття рішення про проведення обшуку слідчому чи прокурору можуть бути ще невідомі всі ознаки предметів, які планується відшукати. Тому в постанові можна їх не деталізувати, а вказати на вже відомі загальні відомості про них [18].

Якщо слідчий чи прокурор вносять до суду клопотання про проведення повторного обшуку, підстави для його проведення не можуть бути аналогічними, що і при проведенні первинного обшуку. Вони повинні доповнювати ті, що вже розглядалися слідчим суддею, або бути новими, якщо не були відомі слідчому чи прокурору при проведенні первинного обшуку.

Слідчий суддя розглядає клопотання про обшук у день його надходження до суду. Розгляд клопотання проводиться у закритому судовому засіданні за обов'язковою участю слідчого чи прокурора [18].

За результатами розгляду клопотання слідчий суддя за наявності підстав виносить ухвалу про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи або ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про обшук. Можливе також часткове задоволення клопотання, якщо, наприклад, суддя дає дозвіл на обшук у приватному будинку, але відмовляє в задоволенні клопотання в частині проведення обшуку надвірних споруд.

Така складна процесуальна регламентація такої слідчої дії як обшук свідчить про демократизацію норм чинного кримінально-процесуального законодавства, а також мінімізування ризиків порушення основних конституційних прав громадян [18].

Криміналістична тактика обшуку передбачає такі головні питання: кого чи що шукати? у кого шукати? де шукати? яким чином шукати? та ін. І вже з цих питань окреслюються два найголовніші у тактиці обшуку поняття: об’єкти обшуку та об’єкти пошуку [8].

Об’єкти обшуку – це ті об’єкти, які підлягають обстеженню [8]. Саме об’єкт обшуку є основною підставою для класифікації обшуку на види.

Залежно від характеру об’єкта обшуку, обшук поділяють на такі види:

1. обшук житла та нежилих приміщень (квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);

2. обшук ділянок місцевості (подвір’я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);

3. обшуку особи та її одягу (ч.3 ст.208 КПК);

4. обшуку транспортних засобів [1, с. 311].

Крім того, розрізняють інші критерії класифікації обшуку на види до яких можна віднести.

За повторністю:

1. первинний;

2. повторний - має місце у тих випадках, якщо первісний обшук був проведений за несприятливих умов або залишилися необстеженими (недостатньо ретельно обстеженими) окремі ділянки приміщення, відкритої місцевості, предмети.

За одночасністю:

1. одиничний;

2. груповий – це тактична операція з одночасним здійсненням серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах одного кримінального провадження [8].

Об’єкти пошуку – це ті об’єкти, які належить знайти (виявити) у ході обшуку. До них можна віднести :

1. виявлення людей які перебувають у розшуку;

2. виявлення трупів та їх частин;

3. виявлення майна з метою його арешту і конфіскації;

4. виявлення і вилучення різних предметів, здобутих злочинним шляхом;

5. виявлення документів, що мають доказове значення;

6. вилучення знарядь злочину (зброї, відмичок, наркотичних та сильнодіючих речовин та ін.) [8].

Особливості обшуку, його найбільш істотні риси і сторони розкриваються через функції даної слідчої дії, тому що саме функції обшуку визначають його призначення і роль у системі слідчих дій. Розглянемо ці функції (за С. Ф. Денисюком і В. Ю. Шепітьком) [3].

1. Пізнавальна функція припускає одержання доказової інформації під час розслідування злочинів і визначається завданнями цілями обшуку. Під час обшуку слідчий одержує інформаційний матеріал, що сприяє встановленню істини у справі [3].

2. Прогностична функція реалізується як під час підготовки до обшуку, так і під час його проведення. Прогноз стосовно такої слідчої дії як обшук припускає передбачення процесу й результатів його проведення. Передбачення у даному випадку - це обґрунтоване припущення, умовивід, який узагальнює всі дані, що дозволяють судити про результативність обшуку, про різні ситуації під час проведення обшуку, поведінку його учасників та можливостей переховування. Підставами для такого прогнозу є результати проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прогностична функція охоплює три основних напрямки: передбачення власних дій слідчим; передбачення дій інших учасників процесу розслідування; передбачення можливості управління здійснюваною діяльністю.

3. Комунікативна функція складається в інформаційно-психологічному спілкуванні між обшукуючим (слідчий, оперативний співробітник) та обшукуваним (особа, у якої проводиться обшук), в усуненні протидії обшукуваного, стимулюванні його до спілкування, встановленні з ним психологічного контакту й одержанні вербальної інформації. Однак сутність комунікативної функції обшуку не зводиться тільки лише до спілкування обшукуючого та обшукуваного. Під час проведення обшуку також присутні поняті, яким роз'ясняються їхні права та обов'язки. В процесі обшуку відбувається спілкування між оперативними працівниками і слідчим, зазначеними особами та спеціалістом тощо [3].

Враховуючи вище викладене, можемо стверджувати про те, що значення результатів обшуку для розкриття і розкриття злочинів є досить великим. Адже, виявляється інформація, яка має значення (є підставою) для висування версій, планування розслідування, визначення місця знаходження розшукуваних осіб, пошуку інших доказів; отримуються докази (знаряддя злочину, викрадені речі), які використовуються для встановлення всіх обставин у справі. І на завершення питання хотілося акцентувати увагу на словах В. Громова. Він писав, що потрібно поставити себе в положення обшукуваного, врахувати його психологію, його професію, уклад його життя, характер і звички і поставити запитання: куди б догадався або спробував сам обшукуючий приховати шуканий предмет, якби сам мешкав в обстановці й умовах обшукуваного та мав би однаковий з ним ступень розвитку, однакові професійні навички і здібності [3].