Тактики розрішення подружніх конфліктів:

підтримувати почуття особистої гідності чоловіка і дружини;

постійне демонструвати взаємну повагу і шану;

намагатися викликати ентузіазм у іншого чоловіка, стримувати і втихомирювати в собі прояви злості, гніву, дратівливості і нервозності;

не акцентувати увагу на помилках і прорахунках свого супутника життя;

не докоряти минулим взагалі і минулими помилками зокрема;

жартом або будь-яким відволікаючим прийомом знімати або припиняти наростаюче психічне напруження;

дозволяти назріваючі конфлікти відволіканням на інші безпечні теми;

можливість не терзати себе і партнера підозрами в невірності і зраді, стримувати себе в проявах ревнощів, приглушаючи виникли підозри;

пам'ятати, що у шлюбі та сім'ї необхідно прояв крайнього терпіння, поблажливості, добросердя, уваги та інших позитивних якостей.

Насильство в сім'ї – це одна з найбільш поширених у світі форм порушення прав людини.

Проблема сімейного насильства надзвичайно важлива передусім тому, що сім'я є основою суспільства і повинна перебувати під особливим захистом держави. Насильство й жорстокість у сім'ї не лише руйнують гармонію і злагоду в ній, а й виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом.

Зазвичай існує широко розповсюджений міф, що насильство в родинах - це проблема тільки неблагополучних родин, і майже завжди сімейне насильство пов’язане з пияцтвом і бідністю. Однак за деякими дослідженнями це зовсім не так. Насильство властиве для всіх соціальних груп і не залежить від економічного становища родини в цілому.

Закон розрізняє такі види домашнього насильства: фізичне насильство в сім'ї — це навмисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень одного члена сім'ї іншому, яке може призвести чи призвело до порушення нормального стану фізичного чи психічного здоров'я або навіть до смерті постраждалого, а також до приниження його честі та гідності. Сексуальне насильство в сім'ї — це примушування до небажаних статевих стосунків у родині, а також сексуальні дії щодо неповнолітнього члена сім'ї. Психологічне насильство в сім'ї — це насильство, пов'язане з тиском одного члена сім'ї на психіку іншого через навмисні словесні образи або погрози, переслідування, залякування, які доводять постраждалого до стану емоційної невпевненості, втрати здатності захистити себе і можуть заподіяти або заподіяли шкоду психічному здоров'ю. Економічне насильство в сім'ї — це навмисні дії одного члена сім'ї щодо іншого, спрямовані нате, щоб позбавити постраждалого житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які він має законне право.

Жінки – жертви насильства

Найчастішими проявами насильства, від яких страждають жінки є словесні образи (нецензурна лайка, картання); психологічний тиск (приниження гідності у присутності сторонніх, залякування, плітки); фізичне насильство (побиття, загроза для життя); сексуальне примушення.

Насильство в сім'ї, спрямоване проти жінки, має й руйнівний вплив на фізичний, моральний, психологічний стан дітей. Діти також можуть бути втягнуті в насильство в сім'ї різними шляхами. Самі діти інколи звертаються по допомогу до людей поза межами сім'ї, коли вони побоюються за безпеку своїх матерів. В інших випадках чоловіки використовують дітей як засіб контролю поведінки жінок. Інколи діти бувають втягнутими в насильство в сім'ї, коли намагаються захистити своїх матерів від знущання.

Існує велика ймовірність того, що діти, які спостерігали за насильством у сім'ї, можуть переносити цей негативний досвід у власне доросле життя: дівчата – пасивно сприймати агресію в будь-якій формі по відношенню до себе, а хлопчики, засвоївши приклад батьківської поведінки, застосовувати насильство.

Чоловіки- жертви насильства

«Квінтесенція жіночої природи - вміння маніпулювати людьми, перш за все, чоловіками, сучасний її наповнення - неповага до чоловіка і насильницький стиль поведінки стосовно нього , перейнятий як полоролевая модель ще в дитинстві у дорослих насильницьких жінок. Без жодних натяжок можна сказати, що сучасний матріархат чекає від жінки насильницького зневажливого ставлення до свого чоловіка, і більшість жінок цілком виправдовують ці очікування.  Спекуляції про чоловічу перевагу у фізичній силі - є не більш ніж спекуляціями, бо фізична сила - тільки один фактор людської природи, а чоловік не соціалізується у застосуванні фізичної сили в подружніх суперечках, чого не скажеш про інші методи, перш за все, психологічного впливу, застосовувати які жінки заохочуються усіма інститутами матріархату, наприклад, жіночими журналами та відповідними передачами на радіо і телебаченні. 

Не секрет, що чоловіки піддаються насильству в сім'ї і з кожним роком відсток оприлюднених фактів цих інцидентів зростає! Жінки-садисти користуються загальноприйнятою, помилковою думкою нашого пострадянського затурканого суспільства, що "Бити і знущатись може тільки мужчина" вчиняють жахливі екзекуції та морально знущаються з беззахисних слабохарактерних чи просто терплячих чоловіків. Цинічно шантажують дітьми, вдаються до зрад і оприлюднення цих фактів перед спільними знайомими та друзями, всіляко знущаються над партнером та дітьми, які змушені спостерігати за цим дійством. Постійні істерики та нервові зриви жінок-садисток перекручуються ними і видаються за "розборки п'яного чоловіка". Вони ненавидять своїх партнерів та звинувачують їх у своїх бідах і нерозсудливості.

Діти – жертви насильства

Насильство над дітьми – це болісне питання, що викликає серйозну стурбованість суспільства. Його можна розглядати в рамках чотирьох категорій, дві з котрих, хоча й не є насильством у прямому значенні цього слова, але також справляють шкідливий вплив на дітей.

1.Нехтування – хронічна нездатність батьків або осіб, що здійснюють догляд, забезпечити основні потреби дитини у відповідній її віку турботі, в їжі, одязі, житлі, медичному догляді, освіті, захисті та догляді.

2. Психологічне насильство. Це поведінка, яка завдає шкоди емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності. Психологічне насильство включає словесні нападки, такі як постійна критика, приниження, образи, висміювання, кепкування, піддражнювання та відмова вислухати дитину.

3. Фізичне насильство. До цієї категорії відноситься фізичне травмування дитини, причому не тільки коли наявні його відповідні ознаки (синці, поранення, переломи тощо), а й такі різновиди фізичного насильства, коли ознаки неможливо виявити одразу, оскільки вони проявляються пізніше.

4. Сексуальне насильство. До цієї категорії відносяться всі види сексуального контакту між дорослими та дітьми, а також примушення дітей до статевого акту між собою. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство та сексуальна експлуатація прирівнюються до тортур і катування. Навіть якщо дитина із задоволенням сприймає хтиві дії дорослого, це все одно є сексуальним насильством.

До набутих рис характеру дітей, які потерпають від насильства, можуть бути віднесені занижена самооцінка, невпевненість, несформовані вольові якості, потреби. Часто в таких дітей спостерігається підвищена тривожність, страх, що породжує агресію як компенсаторний механізм, прагнення діяти всупереч вимогам. Такі особливості, як пасивна позиція, боязкість, замкненість, підпорядкованість, підвищена сугестивність, піддатливість щодо навіювання можуть бути як біологічно, так і соціально обумовленими.

Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства?

- До дільничного інспектора міліції;

- До кримінальної міліції у справах дітей;

- До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

- До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій;

- До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.