5. Сироваткова хвороба.

Епідеміологія та етіологія. При лікуванні деяких захворювань доводиться обов'язково вводити кров, плазму чи інші білкові препарати, які в окремих дітей викликають алергічну реакцію у вигляді сироваткової хвороби.

На відміну від анафілактичного шоку вона розвивається повільно. Прихований період може тривати від 2 до 14 днів, коли певних ознак хвороби ще немає, але зміни в організмі вже відбуваються.

Перебіг. Початок хвороби характеризується підвищенням температу­ри, болем в суглобах, одно- чи дворазовим блюванням, дитину морозить. Потім тіло покриває кропив'янка, пухирі великих розмірів, що місцями зли­ваються між собою.

Вони сверблять і мають рожевий колір. Пізніше хворо­ба вражає серце, нирки та інші органи. Самолікування в цьому разі неприпустиме. Лише кваліфікована лікарсь­ка допомога може дати позитивний і водночас швидкий результат.

6. Аномалії конституції.

Ексудативно-катаральний діатез.

Епідеміологія та етіологія. Ексудативно-катаральний діатез належить до найчастіших аномалій конституції дітей грудного і раннього віку, коли значно підвищена чутливість шкіри, слизових оболонок, дихальної, травної та сечостатевої систем, внаслідок чого ознаки катарального (ексудативно­го) запалення легко виникають, навіть від дії звичайних подразників. Одночасно знижується опірність проти збудників інфекційних хвороб.

Ознаки ексудативно-катарального діатезу з'являються рано, нерідко в період новонародженості, після якогось провокуючого, часто харчового, фактора і зникають у більшості дітей до 2-3 років.

У розвитку ексудативно-катарального діатезу провідну роль відіграє спадкове обтяження. У 70-80% дітей батьки в дитинстві хворіли на ексу­дативно-катаральний діатез. Велике значення мають індивідуальні особ­ливості імунної системи та обміну речовин у дитини, понижена адаптація до факторів, що чинять негативний вплив на становлення фенотипу-су­купності усіх якостей дитини, особливо на реактивність її організму.

На основі характерної для ексудативно-катарального діатезу сенси­білізації – підвищеної чутливості організму до речовин різної природи, роз­вивається алергія – стан зміненої реактивності організму у вигляді підви­щення його чутливості до повторного впливу алергенів. При цьому розви­вається імунна відповідь, що має перебіг з пошкодженням тканини.

Сен­сибілізація може розвиватися внутрішньоутробно, адже плацента прони­каюча, тобто має здатність пропускати у кров плода різні речовини: білки, медикаменти, віруси, мікроби тощо. Цьому сприяють хвороби майбутньої матері, токсикоз, нераціональне харчування, паління, зловживання спирт­ними напоями.

У новонароджених та дітей перших місяців життя спостерігається функціональна незрілість кишкової стінки, тому харчові алергени можуть проникати у внутрішнє середовище організму, особливо при функціональ­них порушеннях і хворобах кишечника, сенсибілізувати його і викликати алергію.

Факторами ризику ексудативно-катарального діатезу є родові травми ЦНС, інфекційні захворювання, недоношеність, штучне вигодову­вання. При ранньому штучному вигодовуванні ексудативно-катаральний діатез розвивається у 6-7 разів частіше, ніж при природному.

Основними причинами ексудативно-катарального діатезу у дітей ран­нього віку є харчові та лікарські алергени. Поряд з харчовими алергенами посилюється роль інфекційних, кліматичних, метеорологічних факторів.

У дітей з ексудативно-катаральним діатезом розвивається підвище­на чутливість до певних харчових продуктів. Харчова алергія може спостерігатися і в дітей, яких вигодовують груддю. У цьому випадку підвищена чутливість і прояви ексудативно-ка­тарального діатезу обумовлені молоком матері, до якого потрапляють алергени з їжі.

Найлегше всмоктуються у кишках і алергізують організм сирий білок яйця, білки коров'ячого молока, деякі ягоди, гриби, цитрусові, шоколад

Перебіг.

У багатьох дітей ексудативно-катаральний діатез проявляєть­ся у перші дні й тижні життя. Особливо часто симптоми ексудавно-катарального діатезу спостерігаються у недоношених, немовлят з надто ма­лою або надто великою масою тіла, у тих, що народилися в асфіксії або з черепно-мозковою травмою.

Нерідко діти з ексудавно-катаральним діате­зом після народження втрачають масу тіла, навіть більше фізіологічної втрати (до 9%), а відновлення початкової маси відбувається повільніше, ніж у здорових новонароджених.

У природних складках шкіри в таких дітей з'являються попрілості, на тілі – пітниця.

Специфічними проявами діатезу у новонароджених є себорея-гнейс на волосяній частині голови, на бровах у вигляді жовтуватого кольору лу­сочок, що злущуються. Себорея може бути й поширеною, виходити за межі волосяної частини голови.

Окремими ознаками ексудативно-катарального діатезу є молочний струп, що проявляється почервонінням, злущуванням шкіри на щоках і свербляча вузликова висип на відкритих частинах тіла, з невеликим пухир­цем у центрі – строфулюс.

Дитина через сильне свербіння стає неспокій­ною, розчісує, травмує і без того запалену шкіру. Травми мокнуть, утворю­ються кірки, тріщини, легко приєднується вторинна інфекція. Розвивається клінічна картина дитячої мокнучої екземи.

Типове розташування екземи – шкірні складки за вухами і на шиї, у пахвинних та підколінних западинах, на ліктьових згинах, а також на обличчі і кінцівках. У тяжких випадках екзе­ма поширюється на більшу частину тулуба й кінцівок, викликаючи сильне свербіння, занепокоєння, порушення апетиту, сну, підвищення температу­ри тіла, розлад випорожнень.

Особливості шкірних проявів ексудативно-катарального діатезу у дру­гому півріччі життя дитини виявляються у зменшенні частоти й помірному прояві попрілості шкіри, а також зменшенні себореї. Молочний струп не­рідко перетворюється на екзему обличчя.

Усі шкірні прояви – свербіння, висипання з'являються періодично, що пов'язано з погрішностями вигодо­вування та вживанням алергізуючих продуктів харчування. Уже в цьому віці приєднуються гострі респіраторні та шлунково-кишкові захворювання, запалення сечових шляхів.

Діти грудного віку, хворі на ексудативно-катаральний діатез, бліді, мляві. Маса тіла збільшується нерівномірно, легко знижується під час хвороби. Підшкірна жирова клітковина рихла, гідрофільна, часто надмірно розвинута, в'яла, еластичність шкіри знижена, відмічається схильність до набряків.

Порушення живлення дитини (паратрофія), пов'язане з пере­годовуванням дитини іжею, багатою на вуглеводи (каша, печиво, кисіль), погіршує перебіг ексудативно-катарального діатезу.

Після року клінічні ознаки ексудативно-катарального діатезу зазнають змін. Частіше спостерігаються висипи на шкірі у вигляді кропив'янки, свер­блячої еритеми і строфулюса, сухої екземи та нейродерміту.

Підвищена вразливість слизових оболонок виявляється у посиленому відторгненні епітелію язика у вигляді білуватих кільцеподібних ділянок набухання і злу­щення епітелію (географічний язик). Іноді дитина може відчувати легкий біль, пощипування в язиці. У тяжких випадках екзема, якщо вона збері­гається, набуває генералізованого характеру.

Катаральні ураження слизо­вих оболонок мають більш певний характер і перебіг у вигляді нежитю, бронхіту, ентериту та ентероколіту, пієлоциститу, запалення слизових обо­лонок зовнішніх статевих органів із затяжним перебігом як у хлопчиків, так і в дівчаток.

Під час запалення сечової системи порушується сечовипус­кання, воно стає частим і болісним. У дітей, яким більше року, частішає бронхіт, що нерідко супроводжується астматичним компонентом.

Збільшен­ня мигдаликів, аденоїдів, підшкірних лімфатичних вузлів, селезінки харак­терне для ексудативно-катарального діатезу, обумовлене напруженням усієї імунної системи у зв'язку з алергічними та інфекційними процесами, пору­шеннями обміну речовин в організмі дитини.

Психомоторний розвиток дітей з ексудативно-катаральним діатезом звичайно відповідає віку.

Вплив діатезів на перебіг хвороб у дітей

Діти з аномаліями конституції частіше хворіють на рахіт, анемію, гострі респіраторні й шлунково-кишкові інфекції, у них частіше спостерігаються ускладнення у вигляді пневмонії, отиту тощо.

Фізичний і психомоторний розвиток дітей з появами ексудативно-ката­рального діатезу помітно не відстає. Але рахіт, наприклад, має важчий пе­ребіг та розвивається раніше, а період зворотнього розвитку уповільнюється.

Гострі респіраторні вірусні інфекції втрачають свій циклічний перебіг. Після нетривалого гарячкового періоду на перший план виступають клінічні симптоми спастичного запалення бронхів з вологим кашлем, задишкою, подовженим шумним видихом, чутними на відстані свистячими хрипами.

Обличчя в таких дітей стає одутлуватим, блідим. Збільшуються шийні та інші підшкірні лімфатичні вузли. Носове дихання утруднене, мигдалики у глотці збільшені, запалені, язик географічний.

Хвороба характеризується хвилеподібним, рецидивуючим перебігом. Респіраторні запальні процеси у таких дітей, внаслідок їх високої сприйнятливості до вірусної інфекції, повторюються по декілька разів на рік. На фоні повторних гострих респі­раторних вірусних інфекцій розвивається анемія, гіповітаміноз, створюються умови для прояву клінічних симптомів ексудативно-катарального діатезу.

У дітей з ексудативно-катаральним діатезом в основному спостеріга­ються тяжкий і середньотяжкий перебіг гострих кишкових інфекцій – ди­зентерії, коліентериту, сальмонельозу, ентериту та ентероколіту стафі­лококової та іншої етіології.

Дисфункція органів травлення – зригування, блювання, біль і здуття живота, рідкі випорожнення відзначаються трива­лістю, рецидивами і часто супроводяться розладами водно-мінерального обміну. Діти з надмірною підшкірною жировою клітковиною швидше втра­чають масу тіла і повільніше відновлюють її.

Мікробний склад кишок різко порушується. Поряд із збудниками кишко­вих інфекцій, у дитини виділяються стафілококи, атипові кишкові палички, які заселяють увесь кишечник, витісняючи нормальну біфідофлору, обу­мовлюють стан, який визначається як дисбактеріоз.

При цьому у дітей ще більше посилюється порушення травлення, всмоктування води і поживних речовин з кишечника в кров, а це сприяє порушенню обміну речовин, гіпов­ітамінозу, анемії.

Одночасно у дітей спостерігаються ознаки алергічної пе­ребудови організму у вигляді висипів, сухої екземи, нейродерміту, стома­титу, географічного язика та інших типових для ексудативно-катарального діатезу симтомів. Відновлення травної функції кишок іноді триває півтора-два місяці. Дитина в ці дні потребує щадного дієтичного харчування, додат­кового призначення ферментних та біологічних препаратів.

Отже, аномалії конституції значно ускладнюють перебіг хвороб у дітей, їх необхідно оберігати від зараження і від контактів з інфекційними хвори­ми.

Харчування і режим дітей, які страждають на діатези, та догляд за ними

У системі заходів щодо запобігання формуванню аномалії конституції у дітей (первинної профілактики) відповідне значення має харчовий ре­жим вагітної жінки, запобігання токсикозам вагітних та гіпотоксичним ста­нам плода (нестача кисню), раціональне, краще природне, вигодовування дитини, старанний догляд за нею.

Якомога більше треба перебувати на свіжому повітрі, приділяти увагу загартовуванню, масажу, фізичній куль­турі, дозованому ультрафіолетовому опроміненню, запобіганню та своє­часному лікуванню інфекційних захворювань, гіповітамінозів (зокрема ра­хіту), анемії, гіпотрофії, грамотному проведенню профілактичних щеплень, позбуватись контактів з алергенами. Режим майбутньої матері повинен бути охоронний, слід запобігати стресовим ситуаціям та психічним пере­вантаженням.

Вторинна профілактика діатезів полягає в продовженні лікувальних та режимних заходів гострого періоду.

Дієта дитини з діатезом по кількості й якості повинна відповідати віку дитини і виду вигодовування. Дітям з надмірною масою тіла обмежують у раціоні цукор та інші джерела легкозасвоюваних вуглеводів: каші, киселі, хліб, макаронні вироби.

Кількість вуглеводів коригується за рахунок овочіві фруктів. Також обмежують кількість кухонної солі й рідини. Не менше як 20-30% жирів у раціоні дитини, якій більше року, повинно бути рослинного походження. Новонароджена дитина повинна перебувати на природному вигодовуванні.

Якщо немає протипоказань, прикладання дитини до гру­дей матері через 2-3 год після народження не лише стимулює лактацію і зміцнює контакт матері з дитиною, а забезпечує здоров'я малюка, бо моло­зиво містить багато захисних і високопоживних речовин.

Дітям з діатезами слід робити корекцію харчування, що відрізняється від загальноприйнятої схеми. Соки їм дають, як звичайно, з місячного віку і в тій же дозі, тобто починаючи з кількох крапель і привчаючи до них дити­ну поступово. В основному використовують яблучний сік і терте яблуко.

Не рекомендують томатний, виноградний та морквяний соки. Зварений круто яєчний жовток вводять в їжу малятам віком 3 міс, але дуже обережно, малими дозами.

При цьому слід уважно стежити за самопочуттям, станом шкіри і слизових оболонок дитини. Якщо з'являються висипи, почервонін­ня щічок, інші прояви дітатезу, то фруктовий сік або яєчний жовток необ­хідно виключити з харчового раціону.

Першим прикормом має бути овочеве пюре з капусти, картоплі, бу­ряків, моркви. При змішаному і штучному вигодовуванні рекомендується використовувати адаптовані молочні суміші "Віталакт", "Дєтолакт" та "Ма­лятко". При появі або посиленні шкірних висипів у дитини, яка одержує коров'яче молоко, рекомендується змінити його кисломолочними суміша­ми, наприклад, кефіром, простоквашею, ацидофільно-дріжджовим моло­ком.

У другому півріччі і на другому році життя до харчового раціону дітей вводять нові продукти харчування - м'ясо, рибу, овочі, фрукти, хліб, бо­рошняні вироби. Треба враховувати, що діти, які не переносять коров'ячо­го молока, часто не переносять і яловичину. Таким алергізованим дітям можна давати фарш з відвареної пісної свинини, баранини і кролятини.

Для зниження сенсибілізації харчовими продуктами краще обмежити спо­живання тваринного білка і давати дитині більше фруктів та овочів. Це так звані елімінаційні дієти.

З харчування дітей, яким уже більше року, виключають суниці, цит­русові, какао, шоколад, консерви, копченості, прянощі, грубі тваринні жири. Каші варять на овочевому відварі, чергуючи при цьому гречану, вівсяну, перлову крупи. Міцний м'ясний бульйон, зокрема курячий, може викликати загострення діатезу. Тому слід замінити його овочевим відваром. Дієта дітей на другому і третьому роках життя повинна бути такою ж щадною, як і на першому.

Важливе місце у профілактиці й лікуванні діатезів належить вітаміно­терапії. Однак треба враховувати, що можлива індивідуальна алергічна реакція в окремих дітей на вживання вітамінів.