1.3 Соціальний захист для громадян, які переїжджають з однієї країни єс до іншої

Громадяни країн Європейського Союзу мають право вільного пересування із однієї країни ЄС до іншої, у тому числі з метою працевлаштування. При цьому такі працівники мають право на такий рівень соціального захисту, як і у "внутрішніх (титульних, аборигенних) працівників" цієї країни. Європейське законодавство забезпечує означену рівність Директивами №1408/71 та 574/72, головною метою втілення у життя яких є сприяння вільному пересуванню громадян об'єднаної Європи та запобігання випадкам фінансових та інших видів витрат, що можуть виникнути при цьому (і не тільки у рівнях заробітної плати, а й пенсій). Європейські експерти вважають, що у перспективі можливо буде створити єдину європейську пенсійну систему, за допомогою якої громадяни старшого віку могли б відчувати себе захищеними, незважаючи на переїзд із однієї країни ЄС до іншої. Це ж стосується і єдиного європейського ринку праці із співставленнями (подібними) кваліфікаційними, професійними стандартами та умовами зайнятості. Але на сьогодні, як свідчать аналітики, протиріч виникає чимало, оскільки системи соціального захисту, рівня зарплат, вимог до кваліфікації тощо, у кожній з європейських країн мають свою специфіку і розміри пристосовані до національних законів, умов життя та звичаїв, і швидко подолати ці "відмінності" буде доволі складно. На сьогодні лише виплати на випадок безробіття "експортуються" між країнами ЄС але лише протягом трьох місяців і за умов офіційної реєстрації та відповідного офіційного пошуку робочого місця.

1.4 Соціальні виплати на дітей у країнах єс

За оцінками фахівців, витрати "на родину" будуть у майбутньому відігравати все більшу роль у структурі соціальних виплат в країнах ЄС. При цьому мова йде не тільки про грошові виплати, а й про опосередковану допомогу – податкові пільги. Фінансування "родинних" виплат у більшості країн ЄС здійснюється із суспільних фондів (у Німеччині вони мають суттєве податкове наповнення). У Франції, Італії та Люксембурзі основним фінансовим джерелом для цих виплат є внески роботодавців. У Бельгії, Греції, Австрії та Іспанії наявне "змішане" фінансування – кошти для цих виплат формуються завдяки внескам як роботодавців, так і найманих працівників (як правило, держава також дотує ці фонди). В Австрії учасниками таких програм є виключно роботодавці та держава. Серед "родинних" виплат найважливішими виступають так звані "дитячі", тобто виплати при народженні дітей та їх виховання. У більшості європейських країн ці виплати диференційовані в залежності від віку та кількості дітей, а в деяких країнах ЄС їх розмір залежить ще й від доходів батьків. Суттєво різняться за країнами розміри та умови виплати допомоги й батькам-одинакам. Слід також зазначити, що загальною для країн ЄС є тенденція залежності розмірів "дитячих" виплат від динаміки споживчих цін або динаміки заробітної плати у країні. Так, наприклад, у Бельгії "дитячі" виплати регулюються чинним законодавством. Поширюється дія законодавства щодо цього виду виплат не тільки на батьків, а й на інших родичів дитини, якщо вони здійснюють догляд за нею, при цьому місце мешкання дитини – тільки територія країни. "Дитячі" гроші виплачуються до досягнення дитиною 18-річного віку, а у випадку навчання – до 25 років. При цьому щомісячні "дитячі" виплати виглядають так: одна дитина – 75,54 євро, друга дитина – 139,78 євро, третя дитина – 208,70 євро, четверта і кожна наступна дитина – 208,70 євро¹⁾. Крім того, існують щомісячні доплати на кожну дитину в залежності від її віку – від 14,0 до 60,0 євро. У Німеччині допомогу при народженні дитини "дитячі" виплати батьки отримують на дітей, які народилися як у шлюбі, так і поза шлюбом, а також усиновлених. Для цього місцем мешкання дитини може бути не тільки Німеччина, а й країни ЄС та Швейцарія. Джерелом фінансування таких виплат в основному є податкові надходження. Виплати здійснюються до досягнення дитиною 18-річного віку, а у випадку навчання або праці (якщо річний дохід не перевищує встановлену законодавством межу) - до 27-річного віку (у випадку безробіття – до 21 року). У залежності від кількості дітей виплати мають такі розміри (щомісяця): на першу дитину – 154,0 євро, на другу дитину – 154,0 євро, на третю дитину також 154,0 євро, на четверту дитину – 179,0 євро, на п'яту дитину та кожну наступну – 179,0 євро та визначені законодавством податкові пільги.