2.4.5 Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю

Цей вид соціального страхування регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (від 18.01.2001р. №2240-ІІІ). Ним передбачаються заходи матеріального забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності, вагіт­ності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, а також часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, тощо. Застрахованими особами Закон називає:

- осіб, які працюють на умовах трудового договору (кон­тракту) на підприємствах, в установах, організаціях неза­лежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульсь­ких установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, ор­ганах місцевого самоврядування та в інших органах;

- членів колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Громадяни України, які працюють за межами території нашої держави і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, можуть добровільно застрахуватися в системі соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та отримувати матеріальне забезпечення й соціальні послуги, якщо інше не передбачено міжнародною угодою між Україною і країною перебування громадянина.

Так звані самозайняті особи теж мають право добровільно застрахуватися у цьому виді страхування й отримувати матеріальне забезпечення та соціальні послуги.

До страхувальників належать передусім роботодавці, а та­кож працівники і особи, які добровільно сплачують внески на цей вид страхування. Роботодавці зобов'язані зареєстру­ватися як страхувальники у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. У разі порушення цієї вимоги до них застосовуються штрафні санкції.

Органом, який забезпечує акумуляцію коштів на цей вид соціального страхування, а також здійснює страхові виплати при настанні страхового випадку, тобто виконує функції страховика, є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Розміри платежів до Фонду також визначаються Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» (від 11.01.2001 р. №2213). Зокрема, роботодавці перераховують страхові внески у розмірі 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Крім роботодавців, внески на цей вид страхування сплачу­ють і самі застраховані особи із суми отримуваної ними заробітної плати. Так, наймані працівники, заробітна плата яких є нижчою прожиткового мінімуму, встановленого для працез­датної особи, перераховують 0,5% від суми заробітної плати, а ті з них, які отримують зарплату понад зазначений мінімум, сплачують 1,0% .

Для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, страхові внески визначено у розмірі 3,4 % від суми оподаткованого доходу (прибутку).

Порядок акумуляції коштів та реєстрації платників страхових внесків регулюється Інструкцією «Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 р. №16.

Страховими випадками при страхуванні у зв'язку з тим­часовою втратою працездатності вважаються:

- тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- вагітність і пологи та необхідність догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

- необхідність догляду за хворим членом сім'ї;

- карантин, накладений органами санітарно епідеміологічної служби;

- тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, але нижче оплачувану роботу;

- необхідність протезування в умовах стаціонару протезно-ортопедичного підприємства;

- необхідність санаторно-курортного лікування.

За рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюються виплати допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (в тому числі догляд за хворою дитиною), при вагітності та пологах, при народженні дитини, з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві) і оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей.