Дитяча психологія

Предмет курсу складають вікові закономірності розвитку в онтогенезі, основні проблеми розвитку – проблема історично обумовленої тривалості дитинства, факторів і рушійних сил розвитку, стадіальності розвитку та ін., поняття соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності, сензитивний період, вікові новоутворення.

Мета і задачі навчального курсу Ознайомлення студентів із закономірностями онтогенетичного розвитку та індивідуальними відмінностями розвитку людини у дитячому віці, висвітленні цільових, змістових її організаційних моментів онтогенетичного розвитку для психологічної практичної діяльності. Розвиток наукового психологічного мислення студентів; уміння розрізняти стратегії, методи й методики дослідження психічного розвитку; із зовнішньої картини поведінки виділяти закономірності розвитку.

Фахівці, включені в навчально-виховний процес (шкільні психологи, педагоги), повинні оволодіти знаннями про вікові й індивідуальні особливості дітей і з цих позицій оцінювати психічний розвиток конкретної дитини, а також систему навчання й виховання як один з визначальних їх факторів. Тільки на цій основі виявляється можливою адекватна діагностика причин тієї чи іншої поведінки дитини, її навчальних досягнень при підготовці до шкільного навчання й успішності в школі, а також внесення коректив у навчально-виховний процес.

Згідно з вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики державного стандарту педагогічної освіти студенти повинні знати: предмет вивчення дитячої та диференційної психології; особливості розвитку й індивідуальні відмінності суб’єктивності людини в онтогенезі; закономірності й динаміку психічного розвитку індивіда в інтервалі його життя; основні теорії та концепції психічного розвитку людини; основні завдання розвитку людини на різних вікових етапах; основні проблеми розвитку людини на різних вікових етапах.

Студенти повинні вміти: аналізувати психологічні тексти; порівнювати різні наукові підходи і теорії; зіставляти психічні факти і явища; виділяти суттєві характеристики психічних явищ; теоретично й практично обґрунтовувати й пояснювати конкретні життєві ситуації; співвідносити теоретичні положення з практикою (наводити приклади й давати їм теоретичне обґрунтування).

Тема 1. Дитяча психологія як розділ вікової психології.

Предмет і завдання дитячої і диференційної психології. Суб’єктивна реальність як предмет психології людини. Відмінність вікової і диференційної психології від інших галузей психології. Зв’язок вікової і диференційної психології з іншими науками. Вікова і диференційна психологія: теорія і практика. Місце і значення психологічного знання про людину та її розвиток у діяльності практичного психолога. Основні завдання і структура вікової психології.

Тема 2. Вік і розвиток як центральні поняття вікової психології.

Поняття віку у віковій психології: хронологічний вік, психологічний вік, суб’єктивний вік особистості. Нерівномірність і гетерохронність (асинхронія) перебігу вікових процесів. Природний розвиток організму й соціальний розвиток особистості. Час життя чи життєвий простір. Поняття життєвого циклу. Ідея циклічності людського життя. Проблема якісних зрушень, стрибків, криз у розвитку. Вікова стратифікація. Поняття розвитку. Фізична, когнітивна і психосоціальна області розвитку. Види змін у психічному розвитку. Ріст. Дозрівання. Диференціація. Навчання. Імпринтинг. Соціалізація як культурний соціогенез. Проблема рушійних сил психічного розвитку людини. Теорії преформізму, теорії «чистої дошки».