1.3 Оцінка і переоцінка основних засобів

Важливою умовою правильної організації обліку основних засобів є єдиний принцип їх оцінки. Розрізняють такі види оцінки основних засобів: первинну вартість, залишкову, відновну, ліквідаційну вартість. Відповідно до Положення (стандарту) 7 основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю, під якою розуміють історичну (фактичну) собівартість придбання, будівництва або виготовлення об’єктів основних засобів.

Первинна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

1. Суми, що сплачується постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

2. Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;

3. Суми ввізного мита;

4. Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

5. Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

6. Витрати на установку, монтаж та налагодження основних засобів;

7. Інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання за запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитами не включаються до первинної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу, а відносяться на витрати того періоду, протягом якого вони оплачувалися.

Первинна вартість об’єктів основних засобів, зобов’язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об’єкта основних засобів.

Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.

Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість. При цьому під справедливою (реальною) вартістю об’єкта основних засобів розуміють суму, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість об’єктів основних засобів, яка визначається професійними оцінювачами.

Первинна вартість об’єктів, переведених до основних засобів з оборотних активів, товарів, готової продукції тощо, дорівнює її собівартості, яка визначається згідно з П(С)БО 9 „Запаси” та 16 „Витрати”.

Первинна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, дорівнює залишковій вартості (первинна вартість основних засобів за вирахуванням сум зносу, вона є показником реальної вартості основних засобів на звітну дату) переданого об’єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первинною вартістю об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є справедлива вартість переданого об’єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первинна вартість об’єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об’єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об’єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Отже, первинна вартість основних засобів – це сума сплачених грошових коштів (їх еквівалентів) або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання чи створення.

Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об’єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв’язку з частковою ліквідацією об’єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

У бухгалтерському обліку основні засоби оцінюють також і за балансовою вартістю. В її складі можуть бути: первинна вартість побудови (спорудження) або придбання (інвентарна вартість); відновлювальна вартість основних засобів, які переоцінені раніш на різні дати; облікова вартість основних засобів, що надійшли безкоштовно за даними обліку передаючої сторони разом із затратами одержувача на установлення.

Згідно з П(С)БО 7 „Основні засоби” підприємствам дозволено проводити переоцінку основних засобів за їх справедливою вартістю на дату балансу, якщо залишкова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості. Якщо визначення справедливої (ринкової) вартості окремих об’єктів основних засобів викликає затруднення (наприклад, внаслідок їх унікальності), вони можуть бути переоцінені за їх відновною вартістю, тобто фактичною собівартістю відтворення (будівництва, придбання) в сучасних умовах, скоригованої на певний процент зносу. Сьогодні проведення підприємства мають право самостійно визначати величину (межу) суттєвості, та відповідно, приймати рішення щодо доцільності проведення переоцінки. Частота проведення переоцінки залежить від коливання справедливої (реальної) вартості основних засобів, тобто якщо їх справедлива вартість суттєво відрізняється від балансової. У випадку переоцінки об’єкта основних засобів здійснюється переоцінка всіх об’єктів основних засобів, до якої належить цей об’єкт.

Операції з переоцінки основних засобів включають операції зі збільшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – дооцінку, та операції зі зменшення первісної вартості об’єкта основних засобів та їх зносу – уцінку. Переоцінена сума первісної вартості та зносу об’єкта основних засобів визначається відповідно як добуток первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкту, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Порядок проведення переоцінки показано на рис. 1.1.

Визначення справедливої (В_с) і залишкової вартості (В_з)

Справедлива вартість (В_с) суттєво відрізняється від залишкової (В_з)

Визначення індексу переоцінки (І_п) І_{п =} В_с/В_з

Прийняття рішення про переоцінку

Переоцінка не проводиться.

Переоцінка проводиться

Дооцінка (І_п>1)

Уцінка (І_п<1)

Визначення „нової” первісної вартості В_пн=В_п*І_п

Визначення „нової” суми зносу З_з=З_*І_п

В_{п –} вартість первісна, З – сума нарахованого зносу

Визначення суми дооцінки первісної вартості (В_пд) В_пд=В_пн-В_п

Визначення суми дооцінки нарахованого зносу (З_д) З_д=З_н-З

Визначення суми дооцінки залишкової вартості (В_зд) В_зд=В_пд-З_д

Визначення суми уцінки первісної вартості (В_пу) В_пу=В_п-В_пн

Визначення суми уцінки нарахованого зносу (З_у) З_у=З-З_н

Визначення суми уцінки залишкової вартості (В_зу) В_зу=В_пд-З_д

ні

так

так

Відображення результату

Дооцінка (І_п>1)

Уцінка (І_п<1)

Визначення „нової” первісної вартості В_пн=В_п*І_п

Визначення „нової” суми зносу З_з=З_*І_п

В_{п –} вартість первісна, З – сума нарахованого зносу

Визначення суми дооцінки первісної вартості (В_пд) В_пд=В_пн-В_п

Визначення суми дооцінки нарахованого зносу (З_д) З_д=З_н-З

Визначення суми дооцінки залишкової вартості (В_зд) В_зд=В_пд-З_д

Визначення суми уцінки первісної вартості (В_пу) В_пу=В_п-В_пн

Визначення суми уцінки нарахованого зносу (З_у) З_у=З-З_н

Визначення суми уцінки залишкової вартості (В_зу) В_зу=В_пд-З_д

Рис 1.1. Алгоритм проведення переоцінки основних засобів

Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

Порядок відображення в бухгалтерському обліку результатів переоцінки вартості основних засобів визначається П(С)БО 7 і залежить від того, проводиться переоцінка вперше чи повторно (рис. 1.2; 1.3).

Рис. 1.2. Порядок відображення в обліку результатів до оцінки

Рис. 1.3. Порядок відображення в обліку результатів уцінки

Щоб краще розуміти розглянемо приклад в таблиці 1.1:

Таблиця 1.1

Проведення першої дооцінки, уцінки о’бєкта основних засобів

1	2
Проведення першої дооцінки	Проведення першої уцінки
На балансі підприємства обліковується об’єкт основних засобів, первісна вартість якого становить 10000 грн.; сума нарахованого зносу – 1500 грн. Для вказаного об’єкта величина суттєвості встановлена у розмірі 8% у Наказі про облікову політику підприємства, а переоцінка проводиться вперше.
Справедлива вартість об’єкта – 10625 грн.	Справедлива вартість об’єкта – 5100 грн.
Прийнято рішення про переоцінку вартості об’єкта основних засобів.
Обчислимо індекс переоцінки: Іп = Вс/Вз
Іп = 10625 грн. / 8500 грн. = 1,25	Іп = 5100 грн. / 8500 грн. = 0,6
Застосовуючи розрахунковий індекс, визначимо „нову” первісну вартість і „нову” суму зносу: первісна вартість :Впн = Вп*Іп; нарахований знос: Зн = З*Іп
Впн = 10000*1,25=12500 грн. Зн = 1500*1,25=1875 грн.	Впн = 10000*0,6=6000 грн. Зн = 1500*0,6=900 грн
Визначимо суму дооцінки: Первісної вартості: Впд=Впн-Вп = 12500-10000=2500 грн. суми нарахованого зносу: Зд=Зн-З = 1875-1500=375 грн. Залишкової вартості: Взд=Впд-Зд = 2500-375=2125 грн.	Визначимо суму уцінки: Первісної вартості: Впу=Вн-Впн = 10000-6000=4000 грн. суми нарахованого зносу: Зу=З-Зн = 1500-900=600 грн. Залишкової вартості: Взд=Впд-Зд = 4000-600=3400 грн.

У бухгалтерському обліку операції відображаються наступним чином (дивись табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Відображення господарських операцій при дооцінці та уцінці основних засобів

№ пор	Зміст господарської операції		Кореспондуючі рахунки				Сума, грн.
			Дебет	Кредит
1	2		3	4			5
Проведення першої дооцінки
1	Відображено суму дооцінки залишкової вартості основних засобів		10 „Основні засоби”	423 „Дооцінка активів”			2125
2	Відображено суму дооцінки зносу основних засобів		10 „Основні засоби”	131 „Знос основних засобів”			375
Проведення першої уцінки
1	Відображено суму уцінки залишкової вартості основних засобів	975 „Уцінка основних засобів”			10 „Основні засоби”	3400
2	Відображено суму уцінки зносу основних засобів	10 „Основні засоби”			131 „Знос основних засобів”	600

Розглянемо проведення дооцінки (уцінки) о’бєкта основних засобів після попередньої уцінки (дооцінки) на прикладі таблиці 1.3:

Таблиця 1.3

Проведення дооцінки (уцінки) о’бєкта основних засобів після попередньої уцінки (дооцінки)

Проведення уцінки після попередньої дооцінки	Проведення дооцінки після попередньої уцінки
1	2
На балансі підприємства обліковується об’єкт, первісна вартість якого становить 12500 грн.; сума нарахованого зносу – 1875 грн. (див приклад 1). Справедлива вартість об’єкта, що переоцінювався – 9180 грн.	На балансі підприємства обліковується об’єкт, первісна вартість якого становить 6000 грн.; сума нарахованого зносу – 900 грн. (див приклад 1). Справедлива вартість об’єкта, що переоцінювався – 9180 грн.
Справедлива вартість – 10625 грн.	Справедлива вартість – 5100 грн.
У зв’язку з цим прийнято рішення про переоцінку вартості об’єкта основних засобів. Для вказаного об’єкта величина суттєвості встановлена у розмірі 8% у Наказі про облікову політику підприємства, а переоцінка проводиться повторно.
Обчислимо індекс переоцінки: Іп = Вс/Вз
Іп = 9180 грн. / 5100 грн. = 1,8	Іп = 9180 грн. / 5100 грн. = 1,8
Застосовуючи розрахунковий індекс, визначимо „нову” первісну вартість і „нову” суму зносу: первісна вартість :Впн = Вп*Іп; нарахований знос: Зн = З*Іп
Впн = 12500*0,6=7500 грн. Зн = 1875*0,6=1125 грн.	Впн = 6000*1,8=10800 грн. Зн = 1500*0,6=1620 грн
Визначимо суму уцінки: Первісної вартості: Впу=Вп-Впд = 12500-7500=5000 грн. суми нарахованого зносу: Зу=З-Зн = 1875-1125=750 грн. Залишкової вартості: Взу=Впд-Зд = 5000-750=4250 грн.	Визначимо суму дооцінки: Первісної вартості: Впу=Впн-Вн = 10800-6000=4800 грн. суми нарахованого зносу: Зд=З-Зн = 1620-900=720 грн. Залишкової вартості: Взд=Впд-Зд = 4800-720=4080 грн.

У бухгалтерському обліку операції відображаються наступним чином (табл. 1.4):

Таблиця 1.4

Відображення господарських операцій при дооцінки (уцінки) о’бєкта основних засобів після попередньої уцінки (дооцінки)

№ пор	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки		Сума грн.
		Дебет	Кредит
Проведення уцінки після попередньої дооцінки
1	Відображено суму уцінки залишкової вартості основних засобів: - в межах суми попередньої дооцінки - в сумі перевищення над сумою попередньої дооцінки	423 „Дооцінка активів” 975 „Уцінка основних засобів”	10 „Основні засоби””	2125 2125
2	Відображено суму уцінки зносу основних засобів	131 „Знос основних засобів”	10 „Основні засоби””	750
Проведення дооцінки після попередньої уцінки
1	Відображено суму дооцінки залишкової вартості основних засобів: - В межах суми попередньої уцінки - В сумі перевищення над сумою попередньої уцінки	10 „Основні засоби”	746 „Інші доходи від звичайної діяльності423 „Дооцінка активів”	3400 680
2	Відображено суму дооцінки зносу основних засобів	10 „Основні засоби”	131 „Знос основних засобів”	720

При переоцінці основних засобів накопичена амортизація повинна бути скоригована. Це пов’язано з тим, що в результаті переоцінки відбувається зміна не лише первісної вартості основного засобу, а й його зносу. Отже, трансформується база обчислення амортизації. Наступні суми амортизаційних відрахувань розраховуються, виходячи з переоціненої залишкової вартості. Переоцінка не означає перегляду строків корисної експлуатації основних засобів.

При вибутті об’єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта основних засобів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Дані про переоцінку відображаються в регістрах аналітичного обліку основних засобів – в інвентарній картці обліку основних засобів.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПАТ «ПОЛТАВАКОНДИТЕР»

2.1. Організаційно - економічна характеристика підприємства

До установчих документів ПАТ “Полтавакондитер” відноситься Статут, який визначає внутрішні положення щодо діяльності, організаційної структури, спеціальної дієздатності, як юридичної особи, а також визначає засади припинення діяльності Відкритого акціонерного товариства “Полтавакондитер”

Засновниками є наступні юридичні особи:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області;

2. Орендне підприємство “Полтавська кондитерська фабрика”.

Юридична адреса Товариства: Україна, 314 020, м. Полтава, вул. Спаська, 10.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, і засноване без обмеження терміну своєї діяльності.

ПАТ “Полтавакондитер” має відокремлене майно, яке обліковується на його балансі, від свого імені може укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, має власний поточний основний та додаткові рахунки.

Основною метою діяльності Товариства є отримання прибутку за рахунок виробничої, підприємницької, комерційної та інших видів діяльності, а також задоволення на цій основі громадських соціально-економічних потреб та зростання добробуту його акціонерів та соціальних потреб працівників.

Предметом діяльності ПАТ “Полтавакондитер” є:

1) кондитерська промисловість;

2) виробництво кондитерських виробів, в тому числі і напівфабрикатів (наприклад какао у вигляді порошку тощо);

3) оптова торгівля хлібом, хлібобулочними виробами, цукром, кавою, шоколадними та кондитерськими виробами тощо;

4) роздрібна торгівля цукром, какао, пряностями, кондитерськими виробами тощо;

5) створення профільних, універсальних, комерційних, комісійних та фірмових магазинів;

6) здійснення туристично-екскурсійної діяльності;

7) самостійна реалізація кондитерських виробів через торгівельну мережу, в т. ч. фірмову, надання різних послуг населенню;

8) здійснення зовнішньо-економічної діяльності відповідно до чинного законодавства;

9) діяльність по залученню і наданню на договірних засадах фінансових коштів, об’єктів інтелектуальної власності, майна і різних майнових і немайнових прав громадянам і юридичним особам;

10) надання інформаційно-довідкових послуг з питань права, економіки, фінансів, управління тощо;

11) різна зовнішньо-економічна діяльність;

12) консультаційні та управлінські послуги;

13) благодійницька діяльність та інше.

Організаційна структура - це модель взаємин між посадами на підприємстві та між його працівниками. Структура визначає схему розпоряджень і наказів, за допомогою яких діяльність компанії планується, організується, направляється і контролюється. Отже, структура додає деяку форму (обрис) підприємству і забезпечує його відповідною базою для організаційного процесу і виконання робіт.

Мета структури:

1) поділ праці;

2) визначення завдань і обов'язків;

3) визначення ролей і взаємовідносин;

4) визначення каналів взаємозв'язку.

Організаційна структура управління — склад, взаємозв'язки та супідрядність організаційних одиниць апарату управління, які виконують різні функції управління організацією. Організаційна структура управління зображена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура ПАТ «Полтавакондитер»

До компетенції Загальних зборів акціонерів належить прийняття рішень з таких питань:

- визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

- внесення змін до Статуту Товариства, в тому числі у зв’язку із зміною розміру статутного фонду Товариства;

- обрання та відкликання членів Спостережної ради, Правління та Ревізійної комісії Товариства;

- затвердження річних результатів діяльності, фінансової звітності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії;

- прийняття рішень щодо порядку розподілу прибутку, включаючи виплату дивідендів та покриття збитків;

- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;

- визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

- прийняття рішень щодо притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління Товариства;

- вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним;

- затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в Статуті Товариства;

- прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

До виключної компетенції Спостережної ради, тобто до питань, які не можуть вирішуватися виконавчим органом, слід віднести такі:

- затвердження внутрішніх положень товариства, крім віднесених статутом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів;

- визначення умов оплати праці членів виконавчого органу;

- прийняття рішення про перепродаж або розповсюдження серед працівників викуплених товариством власних акцій;

- прийняття рішень про притягнення до майнової відповідальності членів виконавчого органу товариства;

- прийняття рішення про укладання акціонерним товариством певних угод;

- визначення аудитора (аудиторської фірми) товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним;

- оцінка вкладів учасників акціонерного товариства, що вносяться до статутного фонду в іншій, ніж грошова, формі.

Ревізійна комісія переважно виконує такі контрольні функції:

- надання акціонерам рекомендацій стосовно аудиторської організації, що виступатиме як незалежний аудитор Товариства;

- отримання та розгляд звіту аудиторів, подання річного звіту на Загальних зборах акціонерів, а також надання рекомендацій Загальним зборам на підставі звітів;

- проведення спільної роботи з Правлінням Товариства для забезпечення належного ведення бухгалтерського обліку та звітності щодо фінансово-господарської діяльності Товариства;

- ініціювання скликання позачергових зборів акціонерів в разі виникнення загрози суттєвим інтересам Товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами Товариства.

Правління реалізує політику Товариства, затверджену Загальними зборами акціонерів та Спостережною радою.

Правління несе відповідальність за виконання рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради. Правління Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства за винятком тих, що належать до компетенції Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради Товариства.

Голова Правління повністю відповідає за управління поточною діяльністю Товариства. Голова Правління:

- здійснює стратегічне планування та оперативне управління діяльністю Товариства;

- розпоряджається майном та коштами Товариства відповідно до повноважень, що надаються йому Статутом, Положенням про Правління, рішеннями Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради;

- представляє інтереси Товариства в усіх відносинах з установами, підприємствами, організаціями та громадянами;

- приймає на роботу та звільняє працівників, за винятком посадових осіб, які обираються Загальними зборами акціонерів або Спостережною радою Товариства;

- організує роботу по виконанню рішень Загальних зборів акціонерів та Спостережної ради та подає цим органам звіти про виконання таких рішень;

- розподіляє обов’язки між своїми заступниками, визначає їх повноваження;

- діє від імені Товариства без довіреності, укладає угоди, контракти і здійснює інші юридичні дії в межах своєї компетенції;

- видає накази та розпорядження в межах своєї компетенції.

О

Виробництво

рганізаційна структура виробництва підприємства (рис. 2.2) включає в себе основне виробництво, допоміжне виробництво та обслуговуюче господарство.

Обслуговуюче господарство

Допоміжне виробництво

- електро-цех;

- механічна майстерня;

- компресорна;

- котельня;

- конструкторський відділ.

- тарний цех;

- картонажний цех;

- складське господарство;

- транспортний цех.

Основне виробництво

Обробні цехи:

- шоколадний цех;

- борошняний цех;

- цех халви;

- карамельний цех;

- зефірний цех;

- цукерковий цех.

Складальні цехи:

- відділення розфасовки.

Заготівельні цехи:

- пралінове відділення;

- цех обжарки бобів;

- пресове відділення.

Рис. 2.2. Організаційна структура виробництва підприємства

До основного виробництва належать:

1) обробні цехи (шоколадний цех, борошняний цех, цех халви, карамельний цех, зефірний цех, цукерковий цех);

2) заготівельні цехи (пралі нове відділення, цех об жарки бобів, пресове відділення);

3) складальні цехи (відділення розфасовки).

До допоміжного виробництва належить:

1) електро-цех;

2) механічна майстерня;

3) компресорна;

4) котельня;

5) конструкторський відділ.

До обслуговуючого господарства належить:

1) тарний цех;

2) картонажний цех;

3) складське господарство;

4) транспортний цех.

При умовах переходу економіки України до ринкових відносин, істотного розширення прав підприємств в області фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна й капіталу, їхньої ліквідності, платоспроможності, фінансовій стійкості й прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення й зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, комерційної й фінансово-господарської діяльності. Важливим етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз забезпеченості, стану й ефективності використання підприємством основних фондів. Для якого використають ряд показників: фондоозброєність, що показує величину основних засобів на одного працівника; коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства, що відображає питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства; коефіцієнт зносу, що показує рівень зносу; коефіцієнт оновлення, що показує частку введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів; вибуття; приросту, що показує рівень збільшення основних засобів у звітному періоді проти минулого періоду; фондовіддача, що показує ефективність використання основних фондів; фондомісткість, характеризує забезпеченість підприємства основними засобами; рентабельність основних фондів визначає рівень використання основних засобів.

Матеріально - технічна база підприємства не досить часто відновлюється, хоча технологічні параметри підприємства повністю відповідають світовим стандартам і вдосконалюються, прагнучи перевершити конкурентів. Це й забезпечує продукції високу якість і постійний попит. Аналіз використання матеріальних ресурсів буде відбитий при аналізі рентабельності й ділової активності підприємства.

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства, ступінь благополуччя та можливості вчасно, в повному обсязі виконувати підприємством свої зобовязання, а також безперервне функціонування здійснюється за допомогою аналізу показників ліквідності, фінансової стабільності, рентабельності, діловій й ринковій активності.