1. Відомості про окремі види періодичних видань

Виділяють п’ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, бюлетень, календар, експрес-інформація.

Походження терміну «газета» пов’язують з назвою італійської монети gazzetta, за яку продавали рукописні зведення новин в XVI ст. у Венеції. (соколов). Як вид видання газета склалася в Європі на початку XVІІ ст. після заснування Т. Рекардо в 1631р. французької «La Gazette». У середині XVІІ ст. газети з’явилися у Німеччині, Англії [5]

У ХІХ ст. потреба в оперативно вихідній газеті різко зростала. Підвищилася її роля у суспільному житті. Кожний масовий політичний і культурний рух прагнув видавати свої газети [6].

В Україні перша газета «Gazette de Leopol» видавалась у Львові з січня 1776 року французькою мовою.

Газета – це «газетне видання» за матеріальною конструкцією, тобто видання у вигляді одного чи декількох аркушів установленого формату, що виходить через певні короткі проміжки часу і містить оперативну інформацію з актуальних питань громадсько-політичного життя. В більшості у ній публікують літературні твори: правові та політичні першоджерела, публіцистичні, масово-інформаційні, рекламні, науково-популярні, літературно-художні тощо, а також фотографії, малюнки та інші образотворчі матеріали [4, 361]. Видання, в якому застосовується скріплення аркушів друкованого матеріалу називається газетно-журнальним.

Предметом газетної інформації є поточні факти та події. Вона забезпечує безперервність інформування про те, що відбувається. Відповідно до свого призначення газета висловлює думки щодо найважливіших сучасних проблем, веде просвітницьку, освітню, політичну пропаганду і агітацію, прагне на основі друкованих матеріалів створити таку «інформаційну картину світу», яка зумовила б відношення читачів до того, що відбувається, їх уявлення про життя, сприяла б формуванню етичних ідеалів і переконань. Газета – це періодичне видання, в якій міститься оперативна інформація (інтерв’ю, хроніки, репортажі, замітки, заяви і т. д.), а також огляди, рецензії, статті, нариси, коментарі тощо. Її обсяг складає від 2 до 100 і більше сторінок, притаманний великий формат.

Газета виходить через визначений інтервал часу (щодня, кілька разів на тиждень, щотижня тощо). Проте, може випускатися протягом короткого часу, обмеженого визначним заходом (фестивалем, конференцією тощо). Це видання може містити додатки [6]

Конкретна газета призначена для певної аудиторії. Газети класифікуються за такими ознаками:

• за періодичністю ( щоденна, недільна, тижнева);

• за місцем випуску і поширення (центральна, регіональна, місцева, корпоративна);

• за видавцем (державних, партійних, профспілкових, кооперативних, комерційних організацій, творчих спілок, товариств);

• за функціональною ознакою (загальнополітична, спеціалізована, спеціальний випуск) [5]

Ведучою ознакою при формуванні різних типів газетних видань є функціональне призначення, яке характеризує специфічну сукупність цілей, що здійснює орган друку певного типу, використовуючи визначені інформаційно-популяризаторські засоби і досягаючи при цьому визначеного результату, по якому і розрізняють типи газет. Ця ознака обумовлена визначеними потребами суспільства і його членів, організацій, суспільних груп. За функціональним призначенням виділяють загальнополітичну, спеціалізовану газети та спеціальний випуск.

Загальнополітична газета всебічно розкриває питання внутрішньої та зовнішньої політики країни та міжнародне життя (наприклад «Демократична Україна», «Урядовий кур’єр» тощо).

Спеціалізована газета систематично розкриває окремі проблеми громадського життя, науки, культури, техніки й інших областей діяльності та адресована визначеним категоріям читачів ( «Літературна Україна», «Спортивна газета» та ін.). За читацькою адресою спеціалізовані газети поділяють на: професійну, адресовану фахівцям різної кваліфікації, профспілкову, партійну та ін., а за тематичною спрямованістю, цільовим та читацьким призначенням – з питань літератури, культури, релігійні, для реклами, для дітей тощо.

Спеціальний газетний випуск – видання, підготовлене з якоїсь нагоди, що виходить протягом обмеженого часу [5].

За матеріальною конструкцією газета – це не тільки окремий її номер, одиничний випуск, але і комплект – група номерів, які вийшли за якийсь період: місяць, квартал або рік. У комплекті одержує відображення обличчя газети – складний комплекс особливостей її змісту і форми – тематики, публікацій, використання різних жанрів публіцистики, стилю, форм передачі інформації і т. д.

Для художньо-поліграфічного оформлення газети властиво застосування широкого набору шрифтів, чорно-білих і кольорових ілюстрацій, використання кольорових і розмірних виділень. Кожен номер газети складається з постійних елементів: заголовка газети, шпальти номера, кількість сторінок, текстових матеріалів, їхніх заголовків, ілюстрацій, . Поділ тексту та ілюстрацій відбувається завдяки використанню розділювальних засобів – лінійки, пробіли [5]. Фотографії використовуються для підтримки тексту. Основними вимогами до фото є: чітке відображення об’єкта, виразність, правильний вибір кута і точки зйомки. Ціль оформлення полягає у тому, щоб у привабливому, зручному вигляді донести до читача зміст газети, виділити основне.

Формат газети визначається розмірами паперу, на якому вона друкується. Загальноприйняті є формати: А2 (420˟594 мм), А3 (297˟420 мм), А4(210˟297 мм). Обсяг сучасної газети – від 4 до 6 сторінок. У тижневиках на зразок «Літературної України» – 16-24 і більше сторінок, у газет торговельно-рекламного характеру, наприклад «Ваш магазин» – понад 100 сторінок [5].

Журнал як вид видання бере початок від виходу в світ «Журналу де Саван», його перший номер вийшов у Франції в 1665 р. Він містив огляд книг з літератури, філософії, природознавства, виданих у різних країнах Європи. Згодом виник журнал в Англії, Італії, Німеччині. В більшості країн журнали з’явилися у XVІІІ ст.

В нашій країні виникнення перших журналів також пов’язано зі Львовом, де з 1795 р. почав виходити ілюстрований літературно-науковий місячник «Zbior Pism Ciekawych, sluzacy do poznania roznych Narodow I Krajow…….». Містив майже виключно переклади французьких творів з історії, географії, фізики, виховання. У ХІХ ст. з’явилися перші харківські журнали6 « Харковський вестник» (1816-1819 рр.), «Украинский домовод»(1817р.) та інші [5].

Журнал (фр. journal – щоденник, газета) – кодексове періодичне видання, яке містить статті або реферати з різних громадсько-політичних, наукових, науково-технічних, виробничих питань, а також літературно-художні, літературно-критичні твори, що мають постійну рубрикацію, і офіційно затверджене як вид видання. Випускається у виді блоку скріплених у корінці аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосованого до специфіки цього видання, в палітурці чи обкладинцi [5].

Інформація, яка вміщена в журналі є менш оперативною, ніж у газеті, але різноманітніша, оскільки може бути первинною (художні твори, статі, нариси), вторинною (рецензії, огляди, реферати), оригінальною та прикладною.

Програму видання, його тематику,функціональне призначення встановлює постійно діюча редколегія. Випуски журналу нумеруються протягом року при постійному заголовку.

Журнал має свою особливість: визначена періодичність, регулярність і нескінченність його випуску, особливе поліграфічне оформлення, тематичне спрямування змісту, постійність рубрикації тощо.

Читацька адреса, цільове призначення зумовлюють характер матеріалів кожного з журналів, мову видання, призначення для читачів певної вікової, освітньої категорії.

Журнали поширюються через передплату і роздрібний продаж. Деякі з них можуть мати додатки, що виходять під самостійним заголовком з нумерацією в межах року видання.

Внутрішньовидова класифікація журналів ґрунтується на читацькій адресі та функціональному призначенні видання і є умовною.

За читацькою адресою виділяють журнали, призначені для читачів-фахівців і для читачів-неспеціалістів – масового читача та інших його груп. До професійних відносять – «Бібліотечний вісник», «Друкарство», «Бібліотечний форум» та інші. Окрім цього, видають журнали, які розраховані на дітей чи дорослих [3, 270]

За функціональним призначенням виокремлюють сім видів журналів: суспільно-політичний, науковий, науково-популярний, популярний, практичний, художній та реферативний.

Суспільно-політичний – журнал переважно зі статтями та матеріалами громадсько-політичної тематики, а також літературно-художніми та науково-популярними творами для широкого кола читачів або для певної категорії читачів (молодь, жінок тощо). За складом тексту він може вміщувати матеріали галузевого характеру, сатиричні і гумористичні твори.

Під науковим розуміють журнал, що містить статті та матеріали досліджень теоретичного або прикладного характеру, призначений переважно фахівцям певної галузі науки. Видаються такі видання, як правило, університетами, академіями наук, науковими товариствами, міністерствами. Ілюстративний матеріал відсутній, або представлений у вигляді графіків, схем, таблиць.

До науково-популярного належить журнал, який містить статті та матеріали про основи наук, про теоретичні чи експериментальні дослідження в області культури, науки і практичної діяльності, які служать для поширення знань і самоосвіти. Його призначення – розширення кругозору читача, формування його наукового світогляду, популяризація досягнень науки і техніки. Журнали ілюструються фотографіями і малюнками; поруч зі статтями різної тематики містять практичну інформацію, розважальні матеріали, літературно-художні твори [3, 271].

Виробничо-практичний (практичний) журнал – призначений практичним працівникам певної галузі діяльності. Він містить статті та інші матеріали про досягнення науки, організацію виробництва (практичної діяльності), про передовий досвід і проблеми галузі.

Літературно-художній журнал – такий, що публікує переважно твори художньої літератури, а також присвячені їй публіцистичні статті, огляди, рецензії та подібні матеріали [4, 362].

До популярного відносять журнал, що містить статті та матеріали з питань культури, спорту, побуту та ін., призначений широкій аудиторії. Специфіка і структура публікацій визначаються конкретною тематикою журналу. Наприклад, журнали мод містять велику кількість ілюстрацій: фотографій, малюнків, креслень; широко ілюстровані журнали з питань мистецтва, що містять короткі статті про окремих артистів, театральні колективи, рецензії на спектаклі, інтерв’ю [3, 271].

Реферативний журнал – періодичне реферативне видання, в якому публікуються переважно реферати публікацій чи неопублікованих документів [4, 362].

За матеріальною конструкцією журнали мають великі формати, двоколодкову шпальту, невеликі береги, оригінальне оформлення титульних аркушів, колонтитул. Окрім тексту, в них містяться формули, ілюстрації. Усі журнали оправляються в обкладинку, яка виконує оформлювальну та інформаційну функції. На них обов’язково вказуються вихідні та випускні дані [5].

Бюлетень (фр. bulletin, італ. bulletino – записка, листок, від лат. bulla – документ із печаткою) – вид періодичного і триваючого видання. Бюлетені виділяють як самостійний вид видання за двома ознаками:характером інформації та за оперативністю виходу у світ [3, 274]

Бюлетені вміщують інформацію про нормативні, законодавчі та інші офіційні документи, а також узагальню вальні, оглядові, роз’яснювальні статті; випускаються оперативно. Вони змальовують поточну інформацію та виходять не рідше одного разу на квартал, а також мають постійну рубрикацію.

Різниця між журналом і бюлетенем складається в характері основного тексту. У журналах друкуються різноманітні матеріали, а бюлетені присвячені якому-небудь визначеному колу питань.

Розрізняють сім груп бюлетенів: нормативний, довідковий, рекламний, бюлетень-хроніка, бюлетень-таблиця, статистичний та інформаційний.

До нормативного відносять бюлетень, який складається з матеріалів нормативного, інструктивного чи директивного характеру. Видає державний орган. Містить закони, накази, постанови, укази, правила.

Довідковий бюлетень вміщує інформацію про заходи певної організації, про репертуар театрів.

Рекламний бюлетень публікує відомості про послуги, вироби, заходи з метою створення попиту на них.

Бюлетень-хроніка містить відомості про діяльність певної організації.

Бюлетень-таблиця публікує фактичні відомості цифрового чи іншого характеру, які розміщені у вигляді таблиці. Він призначений для проведення наукових досліджень.

Статистичний бюлетеньє різновидом бюлетеня-таблиці.Він відбиває оперативні статистичні відомості, які охарактеризовують певну галузь суспільної діяльності.

Інформаційні бюлетені містять інформацію про опубліковані та неопубліковані документи. Їх випускають органи інформації [5].

Оформлення бюлетенів майже не різниться від журналів, вони різноманітні за форматом, періодичністю. У них не буває вміщених ілюстрацій.

У Давньому Римі календарем називали боргову книгу, і якій кредитори записували відсоток у дні календ ( перших днів місяця). Пізніше календарями стали називати книги, що розписують культові свята й інші події. Найбільш древній з римських календарів, що дійшли до нас, відноситься до 354 р. н. е.. У середні віки календарі видавала церква, а у XІV ст. з’явились календарі світського характеру.

В Україні прообразом календаря був Збірник Святослава (1076 р.), який інформував коли, в які дні, що робити. Видавати календарі почали лише в XVІ- XVІІ ст. [5].

Календар – це довідкове видання, який містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців наступного року та інформацію різного характеру, яка пов’язана з певними датами чи просто довідкового або науково-популярного змісту. Вони можуть бути щорічниками, щомісячниками, щотижневиками, щоденниками [4, 363]

Приналежність календарів до періодичних видань багато в чому умовна. Значна частина їх не має вказівки на регулярність і наступність випуску. Календарі можуть видаватися однократно та не завжди дотримується вимога однаковості оформлення.

Особливою рисою календаря є його специфічна структура. Відомості в ньому розташовані в хронологічній послідовності й охоплюють певний період, найчастіше рік. Тому періодичність закладена в самій його структурі, що постійно відтворює заданий часовий цикл у виді переліку місяців, чисел, днів тижня. Кількість і характер матеріалу, відібраного для календаря, залежить від його функціонального призначення, читацької адреси й інших характеристик. Структура календарів може бути двох типів:

а) перелік усіх днів року (суцільне датування);

б) вибірковий перелік окремих тематично близьких дат.

За матеріальною конструкцією виділяються чотири види календарів: табель-календар, відривний, перекидний і календар книжкового типу.

Табель-календар – найпростіша форма видання у вигляді аркушевого, картонового видання. Вміщує перелік днів року за місяцями у формі таблиці. Він виходить як кишенькове або настінне видання. Додаткова інформація, розміщена на ньому, являється прикрасою або рекламою.

Відривний (перекидний) календар має на кожний день окремий відривний (перекидний) аркуш. Настінні відривні календарі скріплені у верхній частині поля, настільні скріплені збоку або зверху. Додаткові відомості в ньому займають значні обсяги, інформаційне навантаження. Можуть призначатися для жінок, школярів тощо.

Календар книжкового типу – річник, який містить матеріали певної тематики, випускається у вигляді книжкового образотворчого видання. Адресується будь-якій читацькій аудиторії, об’єднаній спільними зацікавленнями.

Календар знаменних дат – це різновид книжкового календаря, який є річником (квартальником), що містить довідкові статті про пам’ятні дати, розміщені за хронологією. Ці календарі забезпечують ілюстративним матеріалом, як правило документального характеру [5].

Експрес-інформація — періодичне реферативне видання, що містить розширені і зведені реферати, що складаються з найбільш актуальних зарубіжних і вітчизняних опублікованих матеріалів або неопублікованих документів, що вимагають оперативного оповіщення [5].

Експрес-інформація відноситься до книжкового видання і відбиває однорідну інформацію.

Продовжуючі збірники відрізняються, в основному, тим, що видаються в міру нагромадження матеріалу, який призначається для публікації, тобто не мають визначеної періодичності (наприклад, «Наукові і технічні бібліотеки», «Науково-технічна інформація» і ін.) [3, 262].

Його особливості полягають в наступному: відсутність у збірнику постійних, повторюваних розділів; наявність тематичних випусків. Матеріали збірника різнорідні, незалежні один від одного. Це, як правило, збірники наукових праць установ «Праця», «Вчені записки», «Доповіді», «Альманахи», реферативний журнал «Інформатика» і ін.

За цільовим призначенням продовжувані збірники класифікують на: наукові, науково-популярні, інформаційні, виробничо-практичні.

Збірники видають постійні колективи, рідше видавництва [5]

Отже, видів періодичних видань є чимало, проте кожен з них має своє призначення і функції щодо викладу матеріалу та рівня сприйняття її читачами. Періодичні видання, як і інші види видань мають свою класифікацію, яка визначається нормативними документами. Це пояснюється тим, що кожен вид зорієнтований на певне коло читачів і має свою специфіку щодо інформації, яка в ньому подана.