Значення творчості Ясунарі Кавабата

• Основна тема — тема самотності людини у світі; змалювання японської душі і стосунків людини з природою.

• Особливості художнього мислення письменника пов'язані з естетикою дзен-буддизму, яке заперечує розумове сприйняття світу і стверджує принцип природ­ності і безпосередності.

• Використовує своєрідну триєдність: єдність спогадів, вчинків і марень.

• Велику роль приділяє природі; через її образи Кавабата розкриває рухи людсь­кої душі.

• Використання прийому підтексту.

• Експресивність, незвичайне бачення світу, щирість інтонації.

• Основа письма — це органічне поєднання надбань західноєвропейського мо­дерну з традиціями японської класичної літератури, зокрема «школи жіночого письма», яка відзначалася вишуканістю стилю, глибиною чуттєвого переживання, простотою і прозорістю образів, кожен з яких приховував глибинний підтекст, час­тково символічний.

• Піднесеність думок та вірність вченню про прекрасне.

3. Кобо Абе — письменник післявоєнного покоління, творець роману-параболи: «Жінка в пісках», «Людина-коробка»

Кобо Абе — один із найталановитіших письменни­ків Японії XX століття. Його творчість відзначаєть­ся філософським поглядом на сучасні проблеми, умінням вирізняти найголовніше, найсуттєвіше, проникати в саму сутність речей. У творах Кобо Абе знайшли відбиток не тільки проблеми японців, а й проблеми всієї земної цивілізації другої полови­ни XX століття.

Кобо Абе (справжнє ім'я Кіміфуса, в китайській транскрипції — Кобо) народився 7 березня 1924 ро­ку. Дитинство та юність провів у Маньчжурії, де його батько працював на медичному факультеті Мукденського університету. У 1943 році у розпал Другої світової війни за вимогою батька Кобо по­їхав у Токіо, де вступив на медичний факультет То­кійського Імператорського університету. Але вже через рік повернувся в Мукден, де став свідком поразки Японії. У 1946 році Абе знову поїхав у Токіо, щоб продов­жити освіту. Там, ще будучи студентом, одружився. Його дружиною стала худож­ниця, дизайнер за професією, пізніше буде ілюструвати книги письменника.

Ще під час навчання в університеті Абе почав сумніватися у правильності вибору професії, і грошей на навчання не вистачало. Але університетський диплом він отри­мав. Кобо не працював лікарем жодного дня, бо всі свої сили віддавав літературі. На це було дві причини. Важливу роль відіграло перебування у Маньчжурії: життя в країні з іншою культурою розширило кругозір майбутнього письменника. Другий суттєвий момент — прекрасне знання світової літератури, а особливо російської.

Перше оповідання Кобо Абе «Шляховий знак у кінці вулиці» з'явилося 1948 року. Повість «Стіна. Злочин. Карума», опублікована 1951 року, принесла авто­рові визнання публіки і вищу літературну премію Японії — премію Акутагави. У 1962 році Кобо Абе отримав ще одну премію — газети «Іоміурі» за роман «Жінка в пісках».

У 60-ті роки Кобо Абе серйозно захопився політикою, навіть деякий час був членом японської компартії. Але незабаром він взагалі віддалився від політики, по­вністю присвятивши себе літературі. Одним за одним виходять його романи «Чуже обличчя» (1964), «Спалена карта» (1967), «Людина-коробка» (1973), що також ста­ли широковідомими не тільки в Японії, а й за її межами.

Кобо Абе приваблювали різні жанри. Він пробував свої сили, і досить вдало, не тільки у прозі, айв драматургії. Написав велику кількість п'єс, серед яких особли­во популярними стали «Фортеця», «Полювання на рабів», «Привиди серед нас». Кобо Абе створив власну театральну студію («Студію Абе»), де здійснював поста­новки своїх п'єс. Великий успіх письменника у читачів пояснюється багатогранніс­тю його таланту, великою майстерністю митця, вмінням зосередитися на найболю­чіших питаннях сучасності.

В японській літературі 1960—1970-х років на перший план виходить тема від­чуження, яка вимагала від письменників не тільки реалістичних описів, а й глибо­кого проникнення у внутрішній світ героїв. Для того щоб знайти відповідь на запи­тання, чому ж сучасна людина переживає трагедію відчуження, митці зверталися дозасобів не тільки реалізму, а й модернізму. Філософськими засадами японської лі­тератури того часу стали психоаналіз та екзистенціалізм.

Кобо Абе ввійшов у літературу як засновник жанру роману-параболи.