2.Міжнародно-правове регулювання та захист іноземних інвестицій.

В силу принципу суверенітету та принципу рівності всіх держав, кожна держава ні від кого не залежать при регулюванні внутрішньонаціональних відносин, а отже, кожна з них може порушити права іноземних інвесторів і немає якогось наддержавного вищого органу, який би зміг змусити державу не вчиняти подібних дій.

Держави, які бажають побудувати стабільне економічне співробітництво з іншими країнами, створити сприятливий інвестиційний клімат укладають, як правило, на двосторонній основі міжнародні угоди про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій. В даних договорах, як правило, закріплюються такі гарантії захисту іноземних інвестицій:

1). сторони цих міжнародних угод домовляються створювати сприятливий режим для капіталовкладень інвесторів;

2). сторони цих міжнародних угод домовляються створювати забезпечувати належний захист іноземної власності;

3). інвесторам гарантується можливість безперешкодного переведення свого прибутку в країну свого перебування після сплати всіх внутрішньодержавних податків і зборів;

4). в цих міжнародних договорах може міститися положення про те, що інвестиції не підлягають націоналізації. Водночас, майно може бути конфісковано і в таких випадках держава повинна сплатити інвесторам швидку, адекватну та ефективну компенсацію.

В міжнародних договорах про сприяння здійсненню та взаємний захист інвестицій може міститися положення про відшкодування шкоди, заподіяної іноземним інвесторам з боку органів державної влади чи посадових осіб. Держави також, з метою сприяння розумінню свого інвестиційного законодавства, можуть зобов’язуватися забезпечити максимально можливу його відкритість і доступність.

В цих міжнародно-правових договорах можуть передбачатися й інші положення, націлені на створення якомога прозоріших та безпечніших умов для іноземного інвестування.

Питання для самоконтролю:

1. Які основні колізійні прив’язки використовуються для регулювання колізійних питань в області права власності та інших речових прав на майно?

2. За допомогою яких механізмів здійснюється міжнародно-правовий захист прав на майно?

Тема Колізійні норми щодо правочинів та договірних зобов’язань.

1. Особливості регулювання правочинів та договірних зобов’язань нормами міжнародного приватного права.

2. Основні положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.

3. Базисні умови поставки відповідно до правил ІНКОТЕРМС.

1. Особливості регулювання правочинів та договірних зобов’язань нормами міжнародного приватного права.

Колізійні норми здійснюють регулювання, як правило, таких колізійних питань в сфері правочинів та договірних зобов’язань:

• щодо форми правочину та договору;

• щодо змісту правочину та договору;

• щодо різних питань виконання, дійсності та тлумачення договорів;

• щодо відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором;

Для міжнародного приватного права завжди було більш характерно визначати форму договору за правом держави, на території якої договір було укладено. Однак сьогодні дана колізійна прив’язка втрачає своє значення, причиною чого є поширення практики укладання договорів за допомогою технічних засобів зв’язку, а також неоднакове тлумачення правом різних держав поняття «місце укладення договору».

Закон України «Про МПрП» також відступив від традиції застосування виключно колізійного застереження «закон місця укладення договору» для визначення форми договору. По-перше, закон закріпив ряд колізійних прив’язок,за допомогою яких визначається форма правочину (п. 1, 2 ст. 31 цього закону). По-друге, закон встановив, що ці ж колізійні прив’язки застосовуються для визначення форми договору (п. 3 ст. 47). По-третє, закон окремо передбачив особливі колізійні прив’язки, за допомогою яких визначається форма споживчого договору (п. 3 ст. 45).

Передбачені в Законі України «Про МПрП» колізійні прив’язки, які регулюють зміст правочину та договору є новаторством українського закону, оскільки до появи даного закону ці питання регулювалися за допомогою інших колізійних застережень, які призводили до багатьох правових проблем. Зміст правочину і договору визначається сьогодні за допомогою «закону автономії волі сторін», а також «гнучкою» колізійною нормою. Необхідно також звернути увагу на те, що колізійні прив’язки, які застосовуються для вирішення колізійних питань, пов’язаних із змістом правочину, застосовуються також при з’ясуванні питання про дійсність правочину, його тлумачення та правові насліди недійсності правочину. Окрім цього, ці ж колізійні прив’язки використовуються при з’ясуванні питань про дійсність договору, про тлумачення договору, про права та обов’язки сторін за договором, про виконання договору, наслідки невиконання договору, про припинення договору, про наслідки недійсності договору, питання цесії.

Основним колізійним застереженням при регулюванні більшості питань щодо правочинів та договірних зобов’язань з іноземним елементом є «закон автономії волі сторін» (lex voluntatis). Закон автономії волі сторін – це колізійна прив’язка в міжнародному приватному праві, відповідно до якої сторони правовідносин можуть самостійно обирати право, що буде регулювати їх взаємовідносини. Розробником теорії "автономії волі" в міжнародному приватному праві вважається французький юрист, представник школи статуаріїв, Шарль Дюмулен (1500-1566 рр.). Існують такі правила реалізації автономії волі сторін: вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину або обставин справи; його можна здійснити як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремої частини; сторонам дозволяється обирати право на будь-якому етапі вчинення та виконання правочину; змінити обране право також можливо будь-коли. Законодавством ряду держав встановлюються межі автономії волі сторін. Наприклад, згідно із ст. 1210 Цивільного кодексу Російської Федерації обране сторонами право застосовується до виникнення і припинення права власності та інших речових прав на рухоме майно лише в тому випадку, якщо це не завдасть шкоди правам третіх осіб.

Однак останнім часом «закон автономії волі» все більшого поширення набуває застосування даної колізійної прив’язки не тільки для регулювання договірних зобов’язань, а й для регулювання трудових, сімейних, деліктних відносин з іноземним елементом.

Особливістю Закону України «Про МПрП» є те, що він передбачає окремі колізійні застереження для договорів споживання. Зокрема, він встановлює, що відносно даних договорів застосовується «закон автономії волі сторін» (при цьому не повинні обмежуватися права споживача), а також закон місця проживання або місця знаходження споживача. Цікавим є визначення договору споживання, передбачене законом. Під ним розуміється договір про придбання товарів та одержання послуг не для підприємницьких цілей.

Варто додати, що сучасні міжнародні договори, та й законодавство окремих держав продовжують використовувати такі застарілі колізійні прив’язки, як «закон країни-продавця», «закон місця виконання договору», «закон місця укладення договору» для регулювання колізійних питань, пов’язаних із змістом договорів, їх тлумаченням тощо.