
- •Правовий статус фізичних осіб в міжнародному приватному праві.
- •2. Порядок легалізації іноземних офіційних документів.
- •3. Юридичні особи як суб’єкти міжнародного приватного права.
- •Держава як суб’єкт міжнародного приватного права. Юрисдикційні імунітети держави та її власності: поняття та особливості реалізації на практиці.
- •Колізійні питання права власності і інших речових прав та основні колізійні застереження, що застосовуються для їх розв’язання.
- •2.Міжнародно-правове регулювання та захист іноземних інвестицій.
- •Тема Колізійні норми щодо правочинів та договірних зобов’язань.
- •Особливості регулювання правочинів та договірних зобов’язань нормами міжнародного приватного права.
- •Основні положення Конвенції оон про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.
- •Міжнародно-правове регулювання трудових відносин, ускладнених іноземним елементом. Колізійні проблеми, що можуть виникнути у сфері трудових відносин та основні способи їх розв’язання.
- •Особливості працевлаштування іноземних громадян в Україні.
- •Тема 5. Особливості регулювання шлюбно-сімейних відносин нормами міжнародного приватного права
- •1. Колізійні питання, що можуть виникнути у сфері сімейних відносин та основні колізійні прив’язки, що застосовуються для врегулювання цих питань.
- •Міжнародно-правове регулювання спадкових відносин, ускладнених іноземним елементом.
- •Колізійні питання, що виникають в сфері спадкових відносин та основні колізійні прив’язки, які застосовуються для їх розв’язання.
- •3. Спадкові права громадян України за кордоном та іноземців в Україні.
Держава як суб’єкт міжнародного приватного права. Юрисдикційні імунітети держави та її власності: поняття та особливості реалізації на практиці.
Держава часто вступає у різноманітні майнові та немайнові відносини з іноземним елементом. При цьому її контрагентами в таких відносинах можуть виступати іноземні фізичні та юридичні особи. Зокрема, держава може набувати у них майно, яке необхідне для організації власних дипломатичних представництв, здавати в концесію об’єкти, продавати належне їй майно та ін. При цьому в таких відносинах держава одночасно виступає і як носій владних повноважень, і як суб’єкт приватно-правових відносин і в цьому полягає особливість її участі у приватно-правових відносинах. Виступаючи як носій влади держава володіє такою ознакою, як суверенітет, в силу якого вона володіє верховенством влади в межах своєї території і незалежністю у міжнародних відносинах. Виходячи із засад суверенітету, держава наділяється імунітетом. Державний імунітет – це принцип міжнародного права, в силу якого держава не підсудна судам інших держав, не підпорядковується дії іноземних законів, звільняється від забезпечувальних заходів по позовах, вчинених в іноземному суді, від арешту і реквізиції власності, а також від виконання іноземних судових рішень, прийнятих проти неї. Зазвичай виділяють юрисдикційний імунітет та імунітет державної власності. Імунітет державної власності виражається в забороні звертати стягнення та примусово вилучати майно, що належить державі, іноземними органами державної влади. Юрисдикційний імунітет означає вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави, внаслідок чого без згоди держави не можна пред’являти позов до неї в іноземному суді, накладати арешт на її майно в порядку попереднього забезпечення позову чи вчиняти примусових заходів щодо виконання рішення суду іноземної держави.
Держава може відмовитися від своїх імунітетів. Це, зокрема, може бути здійснено шляхом укладення міжнародного договору, шляхом прийняття відповідного закону, включення відповідного пункту до приватно-правового контракту, шляхом вчинення відповідної заяви в суді.
Виділяється дві теорії державного імунітету:
теорія абсолютного державного імунітету.
теорія функціонального (обмеженого) державного імунітету.
Згідно теорії абсолютного державного імунітету, держава, незалежно від того, в які відносини вона вступає, є публічно-правовим суб’єктом, а отже, ніякого обмеження її імунітету не допускається. В юридичній літературі вважається, що Україна притримується даної теорії.
Згідно теорії функціонального (обмеженого) державного імунітету держава користується правом на імунітет лише при виконанні нею функцій публічно-правового характеру, але не вправі посилатися на імунітет при вчиненні дій приватно-правового характеру. Існують держави, які виходячи з даної теорії створюють спеціальні закони про імунітет (Австрія, США, Великобританія, Сінгапур, Канада тощо).
Існує ряд міжнародних договорів, які також орієнтовані на обмеження імунітету держави у разі, якщо вона бере участь у приватних відносинах з іноземним елементом. Мова йде про Європейську конвенцію про імунітет держав 1972 р., Конвенцію ООН про юрисдикційний імунітет держав і їх власності 2005 р.
Закон України «Про МПрП» встановлює, що на відносини, з іноземним елементом, учасницею яких є держава колізійні норми поширюються без винятків. Зокрема, згідно ст. 30 цього закону, до приватноправових відносин з іноземним елементом за участю держави та юридичних осіб публічного права застосовуються правила цього закону на загальних підставах. Однак законами України можуть бути встановлені винятки з цього правила.
Питання для самоконтролю:
Які основні колізійні прив’язки регулюють правовий статус іноземців?
Які права та обов’язки мають іноземні громадяни, особи без громадянства, біженці на території України?
Які основні колізійні прив’язки регулюють правовий статус іноземних юридичних осіб?
Чим процедура консульської легалізації іноземних офіційних документів відрізняється від процедури проставляння апостилю?
Які вимоги до процедури проставляння апостилю пред’являються законодавством України?
Які теорії державного імунітету існують в сучасній науці міжнародного приватного права і в чому полягає їх зміст?
Тема Право власності та інші речові права в міжнародному приватному праві.
Колізійні питання права власності і інших речових прав та основні колізійні застереження, що застосовуються для їх розв’язання.
Міжнародно-правове регулювання та захист іноземних інвестицій.