3. Спадкові права громадян України за кордоном та іноземців в Україні.

Реалізації та захисту спадкових прав громадян України за кордоном сприяє робота консульських установ України у відповідній державі. Відповідно до міжнародних договорів та внутрішнього законодавства України консул наділяється рядом прав і обов’язків в цій сфері. Так, згідно Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.1994 р. якщо консулу стане відомо про спадщину, яка відкрилася на користь громадян України, які проживають в Україні, він негайно передає у Міністерство закордонних справ України всі відомі йому дані про таку спадщину і можливих спадкоємців. Окрім цього, консул повинен вжити заходів для охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України. Якщо залишене майно повністю або частково складається з предметів, що можуть зіпсуватись, а так само при надмірній дорожнечі зберігання такого майна консул має право продати це майно і надіслати виручені гроші за належністю.

Консульські конвенції як правило уточнюють межу компетенції консула в спадкових справах і часто закладають основи співробітництва консульських установ з органами юстиції держави-перебування консульства з цих питань. Наприклад, згідно Консульської конвенції між Україною та Республікою Польща від 1991 р. компетентні органи повинні повідомити консульську посадову особу про відкриття у цій державі спадщини громадянина України, а також про відкриття спадщини незалежно від громадянства померлої особи, якщо громадянин України має відношення до спадщини, як спадкоємець.

Компетентні органи держави мають вжити необхідних заходів для збереження спадщини і передачі консульській посадовій особі копії заповіту, якщо він був складений, а також усієї існуючої інформації, що стосується спадщини, місцеперебування осіб, які мають відношення до спадщини, вартості і складу спадкової маси, що включає квоти із соціального страхування, заробітків, страхових полісів. Вони повідомляють також про строки проходження спадкової справи або про стадії, на якій вона знаходиться.

Для захисту спадкових прав громадян України консул має право добиватися: вжиття заходів щодо охорони спадщини; продажу майна, що входить до складу спадщини, як і повідомлення про дату, встановлену для продажу, щоб він зміг бути присутнім при цьому; без подання повноважень на представництво представляти інтереси громадянина України, який має відношення до спадщини або заявляє претензії на спадщину в державі перебування консульства.

У разі смерті громадянина України, який не має постійного місця проживання в державі перебування консульства, його речі беруться під охорону компетентними органами держави перебування, а потім передаються без спеціального розгляду консулу України.

Відповідно до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 р. консули можуть вчиняти ряд дій, які на території України здійснюються нотаріусами, якщо інше не буде передбачено міжнародним договором, зокрема, консульською конвенцією. Так, консули на території іншої держави можуть посвідчувати заповіти; вживати заходи щодо охорони спадкового майна; видавати свідоцтва про право на спадщину.

Процедура посвідчення консулом заповіту підпорядковується ряду правил: консул посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, які складені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та особисто подані консулу. Посвідчення заповіту через представників не допускається. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний власноручно заповідачем. Заповідач може написати заповіт власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Також консул може на прохання заповідача записати заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем, про що останній зазначає перед своїм підписом.

Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням, у його присутності та в присутності запрошених ним двох свідків він може бути підписаний іншою фізичною особою (окрім фізичної особи, на користь якої заповідається майно). У цьому разі консул установлює особу свідків та фізичної особи, яка підписала заповіт, засвідчує справжність їх підписів, про що зазначає у посвідчувальному написі на заповіті.

На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю, окрім: консула; особи, на користь яких складено заповіт; членів сім'ї та близьких родичів спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особу свідків. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Консул при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України про право на обов'язкову частку в спадщині та зміст статті 1307 Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

Якщо консулу при посвідченні заповіту стало відомо про наявність раніше посвідченого заповіту, він повинен через Міністерство закордонних справ України повідомити про новий заповіт нотаріуса, орган місцевого самоврядування чи державний нотаріальний архів, де зберігається примірник раніше посвідченого заповіту.

Заповіти, посвідчені консулом, записуються до алфавітної книги обліку заповітів, окрім цього, він вживає заходів для реєстрації посвідчених ним Спадковому реєстрі України. Посвідчені консулом заповіти зберігаються у справах консула до їх передачі через Міністерство закордонних справ України до Київського міського державного нотаріального архіву у встановленому порядку.

Заходи щодо охорони спадкового майна консул здійснює:

• за дорученням нотаріуса, який здійснює відкриття спадщини. Це доручення надісилається через Міністерство закордонних справ України;

• за заявою спадкоємців або виконавця заповіту;

• за своєю власною ініціативою.

Ці документи реєструються консулом у відповідних книгах обліку.

Перед ужиттям заходів до охорони спадкового майна консул установлює факт смерті спадкодавця, місце відкриття спадщини, наявність майна, його склад та місцезнаходження, наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру.

Для охорони спадкового майна консул здійснює його опис. Окрім цього він повинен повідомити тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме про опис спадкового майна.

Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов'язковою. Акт опису спадкового майна передається на зберігання спадкоємцям або іншим особам. Усі примірники акта опису підписуються консулом, свідками, хранителем спадкового майна та іншими заінтересованими особами, які брали участь у здійсненні опису, та особою, якій передано на зберігання це майно, якщо вона була призначена. У кінці акта опису зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, рік народження хранителя, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи. Хранителем спадкового майна може бути призначена особа з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місцеперебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями.

Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред'являють майно для опису, майно вивезене тощо), консул складає про це акт і повідомляє про це заінтересованих осіб.

Щодо окремих видів майна можуть бути вжити особливі заходи щодо їх охорони. Так, грошові суми та цінні папери, які залишилися після померлого, на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб за окремим описом здаються не пізніше наступного після проведення опису дня в депозит консулу, де перебувають до видачі спадкоємцям або передання їх відповідному фінансовому органу в разі визнання спадщини відумерлою та переходу майна у власність територіальної громади.

Срібло і монетарні метали, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи та інші цінні папери, вироби із срібла і монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли на прохання спадкоємців чи інших заінтересованих осіб здаються на зберігання до банківської установи місцезнаходження дипломатичного представництва чи консульської установи не пізніше наступного після проведення опису дня.

Якщо в складі описаного майна виявляться цінні рукописи, літературні праці, листи, що мають історичне або наукове значення, ці документи за окремим описом здаються на відповідальне зберігання спадкоємцям чи іншим особам. За неможливості передати перераховане вище майно на відповідальне зберігання воно зберігається у консула до передачі спадкоємцям.

Охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо її не прийнято - до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини. Про припинення охорони спадкового майна консул через Міністерство закордонних справ України попередньо повідомляє нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

1 Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Том 2. Особенная част: Учебник. – М., 2000 - С. 519

2 Міжнародне приватне право. Науково-практичний коментар Закону / За ред. доктора юридичних наук, проф. А.С. Довгерта. – Х., 2008 - С. 280.

3 Лотарева Ю. Б. Содержание статута наследования в правоотношениях, осложненных иностранным элементом. Автореф. на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право, предпринимательское право; семейное право; международное частное право – М., 2012 – с. 12.

4 Див. докладніше: Абраменков М. С. Проблемы коллизионно-правового регулирования наследственных отношений в современном международном частном праве : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.03 / Абраменков Михаил Сергеевич; [Место защиты: Моск. гос. юрид. акад.].- Москва, 2007.- 210 с.

5 Див. докладніше: Абраменков М. С. Проблемы коллизионно-правового регулирования наследственных отношений в современном международном частном праве : диссертация ... кандидата юридических наук : 12.00.03 / Абраменков Михаил Сергеевич; [Место защиты: Моск. гос. юрид. акад.].- Москва, 2007.- 210 с

6 Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Том 2. Особенная част: Учебник. – М., 2000 - С. 520.

7 Див.: Кармаза О.О. Міжнародне спадкове право: Науково-практичний посібник. – К., 2007 - С. 74

52