Вступ

Сучасні процеси у сфері освітньої політики нашої держави, Болонський процес та вільний розвиток особистості по-новому ставлять питання про якість перебудови навчально-виховного процесу, створення цілісної системи змісту освіти, реалізації в педагогічному процесі принципу гуманізації.

Нова методологія виховання ґрунтується на гуманістичних цінностях і спрямована на підвищення моральності суспільства. Це вимагає від педагогічної науки нових виховних систем, здатних готувати громадян з високими почуттями відповідальності й обовязку, свідомою дисципліною, безкорисливим внесенням особистого потенціалу на благо розбудови української держави.

Потрібна розробка нових підходів до обґрунтування наукових засад морального, трудового, естетичного, фізичного і родинного виховання для здійснення широкої програми оздоровлення суспільства.

Одним із напрямів такого оздоровлення є трудове виховання молоді і підготовка її до самостійного життя та праці в сучасних умовах школи. Найважливішим аспектом цієї проблеми є праця як засіб всебічного і гармонійного розвитку особистості, як основа виховання громадянськості, умова розумового, фізичного та естетичного становлення особистості.

Праця задіює учнів у складній системі суспільних відносин, формує морально-ціннісні орієнтації. Трудове виховання починається з 1 класу і органічно поєднується з навчальним процесом та усім життям колективу. В трудовій діяльності відшліфовуються світоглядні позиції школярів, у праці формується особистість людини як творця, який діє в імя гуманних ідеалів суспільства.

Уроки трудового навчання в початковій школі відіграють важливу роль у формуванні трудових практичних умінь і навичок та підготовці учнів до самостійної трудової діяльності. Усі основні навички, якими людина користується протягом життя, такі як робота з папером і картоном, нитками і тканиною, природними матеріалами діти опановують у початкових класах. На уроках трудового навчання учні одержують відомості про форму й будову різних предметів, інструментів для обробки матеріалів, виникнення й використання технік декоративно-прикладного мистецтва, технічних засобів, збагачують словник, вчаться висловлювати свої думки.

Система трудової підготовки учнів є фундаментом для формування свідомого ставлення до практичного впровадження знань, умінь та навичок на практиці, усвідомленого вибору майбутньої професії, виховання культури праці. Виховання дитячої творчості в початковій школі є однією з головних умов становлення особистості молодших школярів і повинно розглядатися як наслідок розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного виховання, як один із результатів комплексного підходу до навчання і виховання.

Вчитель - центральна фігура навчально-виховного процесу. Від його творчої діяльності залежить успіх у вихованні і навчанні молодших школярів. Важливим є те, щоб засвоєні учнями знання переходили у гнучкі уміння, щоб навчальний результат уроку праці поєднувався з розвитком пізнавальних здібностей, творчої ініціативи та самостійності.

Загальноосвітня школа накопичила значний досвід роботи з трудового навчання, вченими педагогами визначені основні поняття та ведучі напрямки виховання дитячої творчості в праці, проведені численні дослідження з методики виховання окремих елементів творчості молодших школярів.

На важливість виховання школярів на уроках праці звертали увагу П.П. Блонський, А.В. Луначарський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Т.С. Шацький.

Шляхи вдосконалення трудового навчання досліджуються в роботах П.Р. Атутова, С.Я. Батишева, Ю.К. Васильєва, В.М. Мадзігона, Я.А. Рожнєва, Д.О. Тхоржевського, М.П. Тименка, І. П. Фрейтаг та ін.

Педагогічні аспекти виховання учнів на уроках праці розглядаються в дослідженнях Б.А. Адаскіна, В. І. Андріяшина, Д.М. Зембицького, С.В. Журавля, В.П. Струманського та ін.

Дослідженню психолого-педагогічних особливостей виховання учнів різних вікових груп на уроках праці присвячені роботи Е.А. Мілеряна, Е.А. Фарапонової, В.В. Чебишевої.

Актуальність проблеми, її виключно важливе соціально-педагогічне значення, недостатність наукових розробок, спрямованих на її розв'язання, дали підстави для обрання теми дослідження і визначили його напрямок.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати та практично перевірити особливості дитячої творчості молодших школярів на уроках трудового навчання.

Об'єкт дослідження - дитяча творчість.

Предмет дослідження - шляхи і засоби підвищення ефективності особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початковій школі.

Завдання дослідження:

1. Розкрити сутнісну характеристику поняття дитячої творчості.

. Проаналізувати особливості проведення уроків трудового навчання в початковій школі.

. Визначити організацію і зміст експериментального дослідження.

. Дати обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах.

Практичне значення дослідження визначається розробкою спеціальних вправ з формувань дитячої творчості учнів початкової школи і методики їх проведення в процесі навчальної діяльності. Результати дослідження можуть бути використані вчителями початкової школи у навчально-виховному процесі.

Під час вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:

. Загальнонауковий: синтез, аналіз та порівняння наукової літератури для теоретичного підґрунтя дослідження.

. Емпіричний: бесіда, спостереження, анкетування для практичної частини роботи.

. Статистичний: для характеристики певних статистичних даних дослідження.

. Метод синтетичного аналізу. Полягає у вивчені сукупності елементів, що утворюють систему.

У відповідності до поставлених мети та конкретних завдань дослідження, визначено структуру роботи. Вона складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

1. Теоретичні основи особливостей дитячої творчості на уроках трудового навчання в початкових класах

1.1 Сутнісна характеристика поняття дитячої творчості

дитячий творчість урок трудовий

Проблемою творчості займалося багато дослідників, такі як Л.С. Виготський, Б.М. Теплов, Н.А. Ветлугіна. Розглянемо, як вони розкривають визначення творчості.

«Творчою діяльністю, - писав Л.С. Виготський, ми називаємо таку діяльність людини, яка створює дещо нове, все одно чи буде це створене творчою діяльністю, яким-небудь предметом зовнішнього світу, чи розумовою конструкцією або чуттєвістю, яка живе та проявляється тільки в самій людині» [9, C.3].

Л.С. Виготський вважав, що діяльність людини може бути поділена на два види:

відтворюючу (репродуктивну);

комбінуючу (творчу).

Репродуктивна діяльність пов'язана з нашою пам'яттю, вона відтворює, воскрешає сліди із попередніх вражень, а комбінуюча або творча - це така діяльність, коли людина уявляє що було б, якби… «Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, яка творить й видозмінює своє сьогодення» [9, C.5].

Л.С. Виготський заперечує проти того, що творчістю можуть займатись лише обрані, обдаровані особливим талантом: «Якщо розуміти творчість в її справжньому психологічному змісті, як створення нового, легко прийти до висновку, що творчість є долею всіх у більшому або меншому ступені, вона ж є нормальним і постійним супутником дитячого розвитку» [9, C.32]. Із цього можна зробити висновок, що творчою діяльністю можуть займатися всі діти.

В психології вважається, що творчість «повинна являти собою громадську цінність і давати новий виріб» [17, C.9]. Дитяча творчість не повністю відповідає цьому визначенню. Але будь-яка творчість має різну громадську цінність так само, як й очевидні різні рівні, масштаби, результати творчості в різних авторів.

Лисенкова С.Н. вважає правомірним поширювати поняття творчості на діяльність дитини, обмеживши її словом «дитяче» і відзначивши умовність застосування [39, C.18]. Вона розглядає дитячу творчість й у зв'язку зі зрілим мистецтвом, і як педагогічно обумовлене явище.

Не кожен дитячий виріб можна вважати творчістю. Лисенкова С.Н. виділила показники, завдяки яким можна віднести той або інший виріб дітей до творчості. Вона розділила їх на 3 групи:

1.Показники, що дають характеристику відношення дітей до творчості: захопленість, здатність «увійти» в уявлювані обставини й умовні ситуації, щирість переживань. На цій основі добре розвиваються художні здібності.

2.Показники, що характеризують якість способів творчих дій дітей: швидкість реакції, спритність при розв'язанні нових завдань, використання різних варіантів, комбінування знайомих елементів у нові сполучення, оригінальність способів дій.

.Показники якості виробу: відбір дітьми характерних рис життєвих явищ, персонажів, предметів й їх відображення в малюнку, музичній грі, драматизації, у словесній, пісенній і танцювальній творчості, пошуки художніх засобів, які вдало виражають особисте відношення дітей і передавальний задум [39, C.27].

За цими показниками можна сказати, чи є той або інший дитячий виріб творчістю.

Аналіз досліджень Т.Г. Казакової [25], О.Я. Савченко [54], Б.М. Теплов [57], І.Г. Фрейтаг [61], присвячених проблемам дитячої творчості, дозволяє дати визначення поняттю «дитяча творчість». Під дитячою творчістю розуміється створення суб'єктивно нового (важливого насамперед для дитини) виробу (малюнок, ліплення, пісенька, казка, танцювальна замальовка й т.д.); створення раніше не використовуваних образів, різних варіантів зображення; застосування засвоєних раніше способів зображення або засобів виразності в новій ситуації; прояв ініціативи.

Творчими є діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності і здатність до виконання певних видів діяльності. За здібностями вони далеко випереджають своїх ровесників і характеризуються «високою активністю розуму, підвищеною схильністю до розумової діяльності, інтересом до певного виду діяльності, елементами оригінальності в ній, потягом до творчості» [15, С. 20].

Психологічно творчість є потребою людини, адже «творча діяльність - це не лише відкриття в певній галузі науки, художні досягнення, певні продукти, що є значущими для суспільства, творчості вимагає повсякденне життя, з його малими і великими проблемами, які людина досить часто мусить вирішувати» [44, С. 21]. Для неї подібне вирішення буде особисто творчим, і суб'єктивно вона переживає його як відкриття, як створення оригінального продукту, як новий підхід до вже відомого. На користь твердження про те, що творчість є потребою людини, свідчать ті почуття невдоволення, суму, пригніченості, яких зазнає людина, коли їй доводиться виконувати одноманітну роботу.

Творчі здібності дітей можуть проявлятися в образотворчій, музичній, художньо-мовній і театрально-ігровій діяльності. Отже, можна виділити наступні види дитячої творчості: образотворча, словесна, театрально-ігрова й музична [14, C.19].

Образотворча творчість містить у собі малювання, аплікацію, ліплення. Л.С. Виготський відзначає, що малювання дитини складає переважний вид дитячої творчості в ранньому віці [9, C.26]. Отже, розвиток творчих здібностей - одне з важливих завдань, яке необхідно вирішувати, навчаючи школярів малювати, ліпити, працювати з папером.

Словесна творчість молодших школярів відображається у творчому розповіданні вражень дійсності та сприйнятих дитиною образів мистецтва. Відзначено, що діти вигадують реалістичні розповіді, створюють образи предметів й явищ, що існують у природі, але з якими вони самі не зустрічалися.

Також діти дуже часто вигадують казки. Звичайно ці казки є комбінуванням сюжетних ліній відомих їм казок, характерних рис персонажів (ведмідь завжди незграбний, заєць боягузливий, лисиця хитра). В цій своїй словесній діяльності діти створюють фантастичні образи.

Театрально-ігрова творчість молодших школярів має вільний характер. Л.С. Виготський відзначає, що «поряд зі словесною творчістю драматизація, або театральна постановка, представляє найчастіший і розповсюджений вид дитячої творчості» [9, С. 31].

Драматизація ближче, ніж будь-який інший вид творчості, пов'язана із грою, що є невід'ємною частиною дитинства, і містить у собі елементи різних видів творчості. Діти самі можуть інсценувати готовий літературний матеріал, або скласти власний. Беручи участь у виготовленні декорацій, елементів костюмів, діти розвивають образотворчі й технічні здібності. Заняття малюванням, вирізуванням, ліпленням набувають сенсу, як частини загального задуму, що хвилює дітей, а сама гра, що складається в уявленні дітей-акторів, завершує цю роботу і є повним й остаточним вираженням.

«Важливо не те, що створять діти, - писав Л.С. Виготський, - важливо те, що вони створюють, творять, вправляються в творчій уяві та його втіленні». В дитячій постановці все - від завіси й до розв'язки драми - повинне бути зроблене руками й уявою самих дітей, і тоді тільки драматична творчість отримає все своє значення й всю свою силу» [9, С. 34].

Дитяча музична творчість - важливий фактор у розвитку особистості дитини. Вона може проявлятися у всіх видах музичної діяльності: співах, танцях, грі на дитячих музичних інструментах.

Як вважає О.П. Радинова, «дитяча музична творчість за своєю природою - синтетична діяльність» [51, С. 65]. Діти звичайно імпровізують спонтанно, в різних іграх. Вони співають лялькам колискову, наспівують марш для солдатиків, охоче складають пісні, придумують мелодії на заданий текст.

Діти люблять інсценувати пісні, придумувати рухи до хороводів. В цьому їм допомагає літературний текст і характер музики. Якщо дорослий не показує готові рухи при інсценівках, то діти можуть створювати оригінальні, самобутні образи, виражені в рухах.

Дитяча творчість має ряд особливостей, які необхідно враховувати, розвиваючи творчі здібності дітей. Як відзначає О.П. Радинова, критеріями успішності дитячої творчості варто вважати не художню цінність образу, створеного дитиною, а наявність емоційного змісту, виразності самого образа і його втілення, оригінальності й варіативності [51, С. 36].

Л.С. Виготський вважав гру основою, джерелом будь-якої творчості, її підготовчим етапом. Особливість дитячої творчості полягає в тому, що вона пов'язана з грою. Із всіх видів художньої діяльності дітей дослідник виділяв драматизацію як найбільш своєрідну рухову природу уяви дітей і найбільш близьку до гри.

Психологічні особливості дитячого віку визначають безпосередність творчості дітей, її емоційність, правдивість і змістовність, сміливість. Складаючи, вигадуючи, зображуючи, дитина береться за будь-які теми [9, С. 64].

Для дитячої творчості характерні гуманізм й оптимізм - завжди перемагає добро. Дитина ще не знає про складну закономірність подій і відносин між людьми, тому її герої прості і ясні у своїх позитивних учинках, вона їх любить і прагне до їх безумовного благополуччя.