Будова ділянки живота на рівні 3-го поперекового хребця
Лімфовідтік відбувається по поверхневих і глибоких лімфатичних судинах, закладених у підшкірній клітковині й у м'язах; вони впадають у надколінний лімфатичний вузол, у латеральні здухвинні вузли, розташовані в навколоочеревинній клітковині у основи маклока, і в пахові поверхневі й глибокі лімфатичні вузли.
Іннервація. Всі шари черевної стінки інервуються грудними нервами, головним чином їхніми вентральними галузями (міжреберними нервами, починаючи з 7- го до останнього), а також дорсальними й вентральними галузями поперекових нервів. Вентральна галузь останнього грудного нерва (останній міжреберний нерв) досягає каудовентрального відділу здухвинної ділянки. Дорсальні галузі поперекових нервів іннервують шкіру ділянки голодної ямки; вентральні їхні галузі (здухвиннопідочеревний, здухвиннопаховий і зовнішній сім’яниковий нерви) іннервують всі шари іншої частини здухвини, паху, препуція, більшу частину вим'я й мошонки.
Інервація черевної стінки корови – вентральні гілки грудних та поперекових нервів
Топографія деяких органів черевної порожнини у великої рогатої худоби.
Стінки черевної порожнини усередині вистелені очеревиною, що в ділянці хребта робить перехід паріетального листка у вісцеральний, утворюючи брижі й серозний покрив органів.
Рубець заповнює ліву половину черевної порожнини майже повністю. Він стикається з діафрагмою своєю дорсальною частиною на рівні 6- го міжребір’я. Як правило, рубець прилягає до реберної частини діафрагми й до останніх ребер; тільки на невеликій ділянці від діафрагми його відокремлює селезінка, що прикріплюється на паріетальній поверхні дорсального мішка рубця на рівні 10-12го реберного кута.
Права (вісцеральна) поверхня рубця стикається вентрально із сичугом, а трохи дорсально - із книжкою, підшлунковою залозою й печінкою. Ближче до таза ця частина рубця прилягає дорсально до лівої нирки й кишкових петель. Дорсальна поверхня рубця стикається з ніжками діафрагми й лівих поперекових м'язів.
Тазовий кінець рубця пролягає до входу в таз двома сліпими мішками, утвореними горизонтальною перетяжкою - каудальною борозною рубця. У краніальній частині рубця майже горизонтально проходить борозна, що виділяє два початкових сліпих мішки, з них дорсальний називається переддвір’ям рубця. Цей мішок виступає убік грудей значно далі, ніж вентральний; через переддвір’я на рівні 8-го міжребір’я рубець сполучається зі стравоходом, що утворює на правій його стінці стравохідний жолоб, а з порожниною сітки більшим отвором – ostium rumenoreticulare.
Обидві згадані борозни рубця зв'язані одна з одною на обох бічних поверхнях рубця поздовжньою борозною, що розділяє весь рубець на дорсальний і вентральний мішки. Проекція цієї борозни на ліву грудну стінку відповідає лінії з'єднання ребер з реберними хрящами.
Всі глибокі борозни рубця заповнені жировою тканиною. Борознам відповідають стовщення м'язового шару рубця й утворення на внутрішній його поверхні стінок щільних, добре виступаючих складок слизової оболонки. У поздовжніх борознах рубця перебувають праві й ліва рубцеві артерії й вени. Від поздовжніх борозен рубця відходить великий сальник, що покриває вентральний мішок з боків і вентрально. Великий сальник прилягає до внутрішньої поверхні правої черевної стінки, відокремлюючи від неї тонкий і товстий кишечник.
Сітка прилягає безпосередньо до діафрагми й печінки, займаючи на діафрагмі ділянку від входу стравоходу й далі вентрально до мечоподібного хряща. Вентральна частина сітки займає частину ділянки мечоподібного хряща протягом 10 см. Від серцевої сумки сітка віддалена на 2- 4 см.
Двома отворами сітка з'єднується з рубцем і книжкою, а через стравохідний жолоб - зі стравоходом. Стравохідний жолоб тягнеться по правій стінці переддвір’я рубця й сітки у вентральному напрямку до отвору між сіткою й книжкою. З порожнини рубця легко проникнути по бічній частині сітки як у стравохідний жолоб, так і в отвір який знаходиться нижче нього - у книжку. Слизова оболонка сітки по своїй будові нагадує бджолині стільники.
Книжка прилягає до грудної стінки в межах 12го ребра. Через так званий канал книжки, що пропускає 2- 3 пальці, вона сполучається з однієї сторони із сіткою, а з іншої із сичугом. Ємність її від 7 до 18 л.
Сичуг перебуває на дні черевної порожнини, займаючи серединне положення. Попереду до нього прилягає сітка, а зверху - вентральний мішок і книжка, з боків - частково реберні хрящі й м'яка черевна стінка. Дно сичуга розташовується подовжньо й досягає сегментальної площини, проведеної через 2й поперековий хребець. Його пілорична частина, поставлена майже в поперечному до поздовжньої осі тіла напрямку, переходить на праву сторону й досягає правої реберної стінки. Пілорична частина сичуга приймає стрімкий напрямок і переходить у дванадцятипалу кишку. Сичуг уміщає до 20 л вмісту. У період глибокої тільності сичуг відтискується наперед й приймає на дні черевної порожнини поперечне положення.
Кровопостачання. Печінка, селезінка й шлунок жуйних одержують кровопостачання від галужень чревної артерії.
Іннервація. Передшлунки й сичуг інервуються галуженнями блукаючого і симпатичного нервів. Від обох блукаючих нервів відходять дорсальні й вентральні стовбури. За даними М. А. Соколової, вентральний стравохідний стовбур утворює краніовентральне, а дорсальний - каудодорсальне сплетення шлунка.
