Тема 2. Джерела господарського права

2.4. Регулювання відповідних відносин на основі кодифікованих нормативно-правових актів

(кодексів), законів та інших актів, що мають силу закону

Основним джерелом права у правовій державі виступають зако-ни. Саме вони, як вища форма прояву державної волі народу, є основою для усіх інших правових актів.

Законом вважається державний нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найбільш важливі суспіль-ні відносини шляхом визначення юридичного статусу і встановлення загальнообов’язкових правил поведінки суб’єктів цих відносин та юри-дичної відповідальності за їх порушення. Законами відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України визначаються, зокрема, правові засади й гарантії підприємництва.

Базовим нормативним актом у сфері господарювання, що має силу закону, є Господарський кодекс України. Саме цей нормативний акт ви-значає основні засади господарювання в Україні, містить загальні поло-ження щодо господарських зобов’язань, відповідальності за порушен-ня у сфері господарювання, особливості правового регулювання в окре-мих галузях господарювання тощо, тобто регулює господарські відноси-ни, що виникають у процесі організації та здійснення господарської ді-яльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Кодекс містить і положення щодо суб’єктів господарювання – фі-зичних та юридичних осіб, організаційно-правові форми останніх, пра-вила їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними господарської (в тому числі підприємниць-кої) діяльності. Хоча ГК України нормативна база щодо організаційно-правових форм суб’єктів господарської діяльності не вичерпується. До неї належить один із основних законів у сфері господарювання – Закон України «Про господарські товариства», а також закони України від 14 лютого 1992 р. № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське під-приємство», від 19 червня 2003 р. № 973-ІV «Про фермерське господар-ство»; відносини кооперації додатково врегульовані законами України від 10 квітня 1992 р. № 2265-ХІІ «Про споживчу кооперацію», від 17 лип-ня 1997 р. № 469/97-ВР «Про сільськогосподарську кооперацію», від 10 липня 2003 р. № 1087-ІV «Про кооперацію».

Специфічну групу складають закони, що регулюють порядок легалі­ зації (легітимації) суб’єктів господарської діяльності. До них, насампе-ред, належить Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-ІV «Про дер-жавну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» – спе-ціальний нормативний акт, що регулює відносини, які виникають у сфері

23

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприєм-ців. Окрім цього документа, цим питанням присвячено окремі положен-ня законів України від 19 грудня 1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодо-вого, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльнос-ті», від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів гос-подарської діяльності» та інші.

Крім того, Конституцією України визначено, що виключно закона-ми України встановлюються система оподаткування (див. Закон України від 25 червня 1991 р. № 1251-XII «Про систему оподаткування» (в редак-ції Закону від 18 лютого 1997 р.); податки і збори (див., зокрема, Закон України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибут-ку підприємств» (в редакції Закону від 22 травня 1997 р.), Закон України «Про податок на додану вартість») та інші найважливіші економічні від-носини, що безпосередньо стосуються порядку зайняття підприємниць-кою діяльністю, в тому числі засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними пра-вопорушеннями, та відповідальність за них (п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Серед кодифікованих нормативних актів (кодексів) найважливіша, після ГК України, роль у сфері правового регулювання господарської ді-яльності належить Цивільному кодексу України. Регулюючи особисті не-майнові та майнові відносини (цивільні відносини) відповідних учасни-ків, він встановлює загальні положення щодо фізичних осіб, в тому чис-лі тих, що мають статус суб’єктів підприємницької діяльності, щодо юри-дичних осіб та їх організаційно-правових форм, щодо угод (правочинів) та інституту представництва, норми зобов’язального права та щодо не-договірних зобов’язань. Окрема книга IV ЦК України присвячена питан-ням інтелектуальної власності, чітко встановлюються правила про захист ділової репутації суб’єкта підприємницької діяльності та інші питання.

Порівняно з ГК України, який є спеціальним нормативним актом у сфері господарської діяльності, ЦК України є основоположним актом за-гального значення. Останнє є вельми важливим, оскільки за загальним принципом теорії права, який буде нами в подальшому застосовувати-ся, у разі колізії між положеннями загального та спеціального норматив-них актів перевага віддаватиметься нормам акта спеціального – у нашо-му разі нормам ГК України.

Інші кодекси також мають велике значення в урегулюванні відно-син між суб’єктами господарської діяльності або за їх участю. Так, на під-ставі Господарського процесуального кодексу України вирішуються гос-подарські спори між підприємствами, установами, організаціями, інши-

24