Тема 1. Поняття, предмет, метод і система господарського права

До відносин у сфері господарювання також належать відноси-ни, що складаються під час матеріального забезпечення діяльнос-ті суб’єктів – юридичних осіб, які в силу діяльності не можуть отрима-ти статус суб’єкта господарської діяльності. Йдеться, зокрема, про уста-нови (органи влади, органи місцевого самоврядування тощо) та інших юридичних осіб, які ГК України (ст. 3, 175 та ін.) спеціально визначе-ні як «негосподарюючі». Згідно з ч. 3 ст. 3 ГК України діяльність негос-подарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримку необхід-них матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є не господарською ді-яльністю, а господарським забезпеченням діяльності цих суб’єктів.

Господарюючі суб’єкти мають право укладати з громадянами до-говори щодо використання їх праці. При укладенні трудового догово-ру (контракту, угоди) вони зобов’язані забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчас-не одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України (ст. 43, 54 ГК України).

1.6. Методи господарського права

Під методами господарського права слід розуміти сукупність прийомів та способів впливу на господарські правовідносини. Комплек-сний характер господарських правовідносин, які поєднують у собі ор-ганізаційні та майнові відносини, зумовлює складний характер методів

правового регулювання.

У літературі метод рівного підпорядкування усіх суб’єктів господа-рювання суспільному господарському порядку розглядається як ключо-вий метод господарського права, здатний інтегрувати усі інші методи. При цьому суспільно-господарський порядок визначається як панівний у суспільстві уклад матеріального виробництва, заснований на поло-женнях Конституції України, нормах права, моральних принципах, діло-вих правилах і звичаях, схвалених вищою законодавчою владою у стра-тегічних економічних рішеннях, що забезпечує гармонізацію приватних і публічних інтересів, створює партнерські і добропорядні взаємовідно-сини у господарюванні.

Організаційні відносини, які базуються на підпорядкуванні одні-

єї сторони іншій, здебільшого регулюються нормами публічного пра-ва, тому щодо цих відносин застосовується метод владних приписів. Він

ґрунтується на тому, що суб’єкти господарювання зобов’язані підпоряд-ковувати свою діяльність моделям правовідносин, визначеним законо-

15

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

давством. Цей метод застосовується під час регулювання порядку ліцен-зування, патентування окремих видів підприємницької діяльності, кво-тування, стандартизації та сертифікації тощо. При цьому органи держав-ного управління економікою мають діяти за принципом «дозволено те, що встановлено законом».

Майнові відносини, які базуються на юридичній рівності сторін,

регулюються нормами цивільного права, тому щодо цих відносин за-стосовується метод автономних рішень. Згідно з ним суб’єкти підпри-

ємництва, вступаючи у майнові правовідносини, мають право відпо-відно до ст. 44 ГК України з власної ініціативи приймати будь -які рішен-ня, що не суперечать законодавству України, тобто суб’єкти підприєм-ництва діють за принципом «дозволено все, що не заборонено зако-

ном».

У господарському праві застосовується також метод рекоменда-цій, згідно з яким держава в особі уповноважених органів виконавчої влади регулює діяльність суб’єктів господарювання, пропонуючи зраз-кові форми договорів (наприклад, договору оренди майна), статутних документів (типовий статут акціонерного товариства тощо).