1.3. Господарська діяльність: поняття і види

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного ви-робництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, вико-нання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ГК України господарюючі суб’єкти можуть займатися такими видами господарської діяльності:

– підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами гос-подарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соці-альних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України);

– некомерційне господарювання – це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результа-тів без мети одержання прибутку (ч. 1 ст. 52 ГК України). Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання дер-жавного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяль-ності), в яких відповідно до ст. 12 ГК України забороняється підприємни-цтво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність здійс­ нюється казенними підприємствами (ч. 3 ст. 76, ст. 77, 78 ГК України) та некомерційними комунальними підприємствами (ч. 3 ст. 78 ГК України).

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської ді-яльності у формі підприємництва забороняється законом (наприклад, біржова діяльність).

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність ор-гани державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (ч. 3 ст. 52 ГК України).

Розмежування підприємницької діяльності за видами має здебіль-шого теоретичний, неофіційний характер, тому допускається застосу-вання різних ознак і, відповідно, критеріїв та видів підприємницької ді-яльності.

10

Тема 1. Поняття, предмет, метод і система господарського права

За ознакою предмета діяльності учасників відповідних правовід-

носин підприємницьку діяльність можна класифікувати на: виробничу підприємницьку діяльність, тобто діяльність, у процесі якої виробляєть-ся певна продукція, та невиробничу підприємницьку діяльність, у межах якої виділяють:

– діяльність із виконання робіт, надання послуг (виконання ремонт-них робіт, надання інформаційних послуг, здійснення транспортних пе-ревезень);

– діяльність із зайняття торгівлею;

– інша невиробнича діяльність, зокрема діяльність на фінансово-му ринку.

Класифікувати підприємницьку діяльність можна також за ознакою законності її здійснення на легальну та тіньову, а також за іншими озна-ками.

1.4. Особливості здійснення підприємницької діяльності

Підприємницька діяльність може здійснюватись як просте підпри-ємництво, тобто підприємництво без створення юридичної особи (воно

здійснюється фізичними особами, що набули в установленому порядку статусу суб’єкта підприємницької діяльності), складне підприємництво,

тобто за умови створення юридичної особи. Здійснення підприємниць-кої діяльності згідно з ч. 4 ст. 43 ГК України забороняється органам дер-жавної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємницька діяльність, для провадження якої не потрібна зго-да (дозвіл) держави в особі уповноважених нею органів, провадиться за принципом «дозволено все, що не заборонено законом», тобто віль-но, без обмежень. Таку підприємницьку діяльність можна назвати віль-ною. При цьому, наприклад, державна реєстрація суб’єкта підприєм-ницької діяльності не є дозволом на зайняття підприємницькою діяль-ністю, оскільки здійснюється за заявочним принципом. У той же час ви-готовлення печатки суб’єктом підприємницької діяльності потребує до-зволу відповідного органу внутрішніх справ, що є своєрідним обмежен-ням у провадженні підприємницької діяльності).

Тому дозвільною називається така підприємницька діяльність, провадження якої потребує певної згоди державних органів. Дозвіль-ною є також діяльність, що провадиться з обмеженнями, встановлени-ми законодавством, які, у свою чергу, можна поділити на:

– обмеження, пов’язані з організаційно-правовою формою під-приємців (наприклад, згідно зі ст. 4 Закону України від 7 лютого 1991 р. № 698-ХІІ «Про підприємництво» проведення ломбардних операцій може здійснюватися повними товариствами);

11

Розділ 1. Загальні підстави здійснення господарської діяльності

– обмеження, пов’язані з формою власності суб’єкта підприємни-цтва (наприклад, діяльність, пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охо-роною окремих особливо важливих об’єктів права державної власнос-ті, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організа-ціями);

– обмеження, пов’язані з необхідністю придбання ліцензії. Пере-лік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, міститься у ст. 9 Зако-ну України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних ви-дів господарської діяльності»;

– обмеження діяльності, пов’язані із необхідністю придбання па-тенту (види діяльності, що підлягають патентуванню, а також порядок патентування визначається Законом України від 23 березня 1996 р.

• 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльнос-

ті»).

Крім того, підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежу-ється законом у випадках, передбачених ч. 2 ст. 64 Конституції України.

Підприємництво відповідно до ст. 44 ГК України здійснюється на основі:

– вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

– самостійного формування підприємцем програми діяльності, ви-бору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучен-ня матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, викорис-тання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та по-слуги відповідно до закону;

– вільного найму підприємцем працівників;

– комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

– вільного розпорядження прибутком, що залишається у підпри-ємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених за-коном;

– самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної ді-яльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Ст. 49 ГК України встановлено загальні засади відповідальності суб’єктів підприємництва: підприємці зобов’язані не завдавати шко-ди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об’єднань, інших суб’єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збит-ки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відпові-дальність.

12